Abstract:
Стратегічна екологічна оцінка (СЕО) є надійним інструментом у забезпеченні стійкості навколишнього середовища країн транскордонних басейнів. Директива 2001/42/ЄC
визначає зобов’язання органів державного управління (або тих приватних організацій, що надають публічні послуги) щодо визначення та оцінки потенційно значущих
екологічних наслідків пропонованих планів та програм (не політики), у т.ч. у сфері
транскордонного співробітництва, з метою послаблення або уникнення потенційно
значущого негативного впливу на навколишнє природне середовище ще до ухвалення
такого плану або програми. Річка Дніпро є однією із найбільших річок Європи, басейн
якої має 511 тис. км2
і розташований у межах трьох держав — Російської Федерації
(19,8 % від загальної площі басейну), Республіки Білорусь (22,9) та України (57,3 %).
З огляду на соціально-економічний стан транскордонних країн, екологічна ситуація в
басейні Дніпра є стабільно нестійкою. Встановлено, що для розв’язання екологічних
проблем транскордонної річки найбільш перспективним є практичне науково обґрунтоване впровадження басейнових принципів природокористування, яке передбачає
використання комплексного підходу до організації земле- та водоохоронних заходів,
з урахуванням системності досліджень. В основу завдання дослідження покладено
здійснення СЕО просторово-часової трансформації ландшафтних екосистем водозбірної території р. Дніпро на основі принципів басейнового підходу. Стратегічна
екологічна оцінка і просторове групування здійснено за шістьма показниками агрогенної трансформації структурно-функціонального стану ландшафтних екосистем
басейну Дніпра: лісистість, розораність, площі схилів понад 1о, площі схилів південної
експозиції, площі розораних схилів, площі еродованих орних земель. За результатами
СЕО і геомоделювання визначено, що понад 50% території басейну Дніпра має високу
агрогенну трансформацію структурно-функціонального стану ландшафтних екосистем. Головним критерієм дестабілізації агроландшафтів є висока розораність, для
вирішення питання найефективнішим інструментом покращення екологічного балансу
території транскордонного басейну є скорочення орних земель на користь інших угідь
або екологічного фонду в межах 470 суббасейнів із загальною площею ~ 346,3 тис. км2
(~ 67,8). Раціональне землекористування відповідно до СЕО повинно враховувати
властивості і особливості ландшафту, сприяти охороні і відтворенню ґрунтового,
рослинного покриву та інших природних компонентів у співробітництві і узгодженні
між державами транскордонного басейну.
