Фермерські господарства Карпатського регіону України в контексті соціально-економічної доктрини їх розвитку

Abstract

У статті досліджуються проблеми розвитку фермерських господарств. Показано, що фермерські господарства утримують певні ніші у виробництві сільськогосподарської продукції і розглядаються як спосіб поєднання активізації аграрного підприємництва із стимулюванням розбудови сільських територій. доведено, що зміна вектора аграрної та соціальної політики України вимагає нової стратегії щодо фермерських господарств, оскільки тенденції сьогодення диктують умови, які здебільшого сприятливі для великотоварних аграрних підприємств. Встановлено, що у більшості регіонів України фермерські господарства залишаються однією з основних професійних діяльностей та важливим взаємопов’язуючим елементом організаційної системи сільськогосподарського виробництва. Обґрунтовано ряд стримуючих чинників розвитку малоземельних фермерських господарств Карпатського регіону, серед яких: відсутність державної підтримки малих господарств, обмеженість їх доступу до фінансових ресурсів, недосконалість законодавчої бази у сферах дозвільної системи та ліцензування, обмеженість участі в державних замовленнях тощо. Основою соціально-економічної доктрини повинна бути теза, що приватний сектор економіки має зароджуватися і розвиватися з дрібного підприємництва, заснованого на трудових доходах і накопиченнях окремих громадян і трудових товариств. Для забезпечення подальшої ефективності діяльності фермерства Карпатського регіону державна політика потребує певних коректив: диференціації фермерських господарств за ознакою розміру землекористування; імплементації сімейних фермерських господарств в існуюче правове поле із збереженням відповідних фіскальних преференцій; розробка механізму надання державної підтримки фермерським господарствам малих розмірів на рівні із великими формами господарювання в аграрній сфері.

The article investigates problems of farming enterprises development. It is demonstrated that farming enterprises occupy certain niches in production of agricultural products and are considered as the way to combine activation of agrarian entrepreneurship and stimulation of rural territory development. Change of direction of agrarian and social policy of Ukraine requires new strategy as to farms activity. Modern tendencies force conditions, being mostly favorable for large-scale agrarian enterprises. Thus, in most of regions of Ukraine, farms are one of the main professional activity and important connecting element of organizational system of agricultural production. At the same time, there are some restraining factors of development of small-land farms of Carpathian region, among which are: lack of state support of small farms, limitation of their access to financial resources, imperfection of legislative base in the sphere of admitting system and licensing, limited possibility to participate in state orders etc. The basis of socio-economic doctrine has to be thesis that the private sector of economy has to emerge and develop from the small business based on employment income and accumulation of individuals and labor company. Nevertheless, to secure further effective activity of farming of Carpathian region, the state should make some corrections: differentiation of farms according to a size of land holding; implementation of family farms into the existing legal field, securing corresponding fiscal preferences; development of a mechanism of state support for farms of small size at the same level as large forms of economies in agrarian sphere.