https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/63 2026-08-23T08:57:56Z 2026-08-23T08:57:56Z Пенюк, В.О. Peniuk, V. https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26677 2026-08-21T10:44:27Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Фактори та механізми розвитку стартап-екосистеми України Автори: Пенюк, В.О.; Peniuk, V. Короткий огляд (реферат): У статті здійснено комплексне дослідження факторів та механізмів розвитку стартап-екосистеми України в умовах цифрової трансформації, глобальної конкуренції та воєнних ризиків. Обґрунтовано, що стартап-екосистема є складною багаторівневою системою взаємодії різних економічних суб’єктів, інституцій і ресурсів, у межах якої формуються умови для створення, розвитку та масштабування інноваційних підприємств. Визначено, що її ефективність залежить від узгодженості таких ключових факторів, як людський капітал, доступ до фінансування, якість інституційного середовища, рівень розвитку цифрової інфраструктури, база знань та підприємницька культура. Проаналізовано сучасний стан стартап-екосистеми України на основі міжнародних рейтингів і аналітичних джерел, що дозволило визначити її місце у глобальному інноваційному просторі. Встановлено, що Україна характеризується наявністю потужного людського та інженерно-технічного потенціалу, здатністю генерувати інноваційні рішення та формувати конкурентоспроможні стартапи. Водночас виявлено низку системних обмежень, серед яких недостатня фінансова глибина, інституційна фрагментарність, регіональна диспропорційність розвитку та часткова інтегрованість у глобальні інноваційні мережі. Узагальнено ключові фактори розвитку стартап-екосистеми та визначено їх значення для України, що дозволило сформувати цілісне бачення взаємозалежності структурних елементів екосистеми. Систематизовано основні групи механізмів її формування та підтримки, до яких віднесено інституційно-регуляторні, фінансово-інвестиційні, організаційно-інфраструктурні, освітньо-наукові, мережево-комунікаційні, ринково-інтеграційні та цифрово-технологічні. Доведено, що ефективність розвитку стартап-екосистеми визначається не окремими інструментами, а їх комплексною взаємодією. Обґрунтовано пріоритетні напрями активізації розвитку стартап-екосистеми України, серед яких удосконалення інституційного середовища, розширення доступу до фінансових ресурсів, розвиток стартап-освіти та підприємницьких компетентностей, підтримка технологічного підприємництва, інтеграція науки, бізнесу і держави, а також посилення участі українських стартапів у глобальних ринках. Зроблено висновок, що формування ефективної стартап-екосистеми є стратегічною передумовою інноваційного розвитку та повоєнного відновлення економіки України./In the context of digital transformation and intensifying global competition for talent, capital, and technologies, as well as systemic challenges caused by wartime risks and macroeconomic instability, developing the startup ecosystem in Ukraine has become strategically important. The formation of this ecosystem depends on several interrelated factors, including human capital, access to financial resources, the quality of the institutional environment, the level of digital infrastructure development, and entrepreneurial culture. These components not only determine the ability to generate innovations, but also the capacity to scale them, integrate into global markets, and ensure long-term economic growth. Purpose.The purpose of the article is to systematize the key factors of development of the startup ecosystem in Ukraine, to assess its current state within the global innovation environment, and to substantiate the mechanisms of its formation, support, and scaling. Methods. The study takes a systemic approach, combining elements of innovation theory, entrepreneurial ecosystem analysis, and structural assessment. Methods such as analytical generalization, comparative analysis, SWOT analysis, and evaluation of international rankings are used to identify the key factors, interconnections, and structural constraints of ecosystem development. Results. The research reveals that Ukraine has significant human and engineering potential and the ability to generate innovative solutions; however, the development of its startup ecosystem is constrained by limited access to financing, institutional fragmentation, regional imbalances, and incomplete integration into global innovation networks. Key development factors are systematized and the main mechanisms of ecosystem formation and support are identified. These include institutional-regulatory, financial-investment, organizational-infrastructural, educational-scientific, and digital-technological components. Conclusions. The effective development of Ukraine’s startup ecosystem requires transitioning to a comprehensive approach that ensures coordination between institutional policy, financial instruments, education, and innovation mechanisms. The startup ecosystem should be considered a strategic driver of innovation-driven growth, economic resilience, and post-war recovery.

2026-01-01T00:00:00Z Колісник, О.П. Kolisnyk, О. Судак, К.О. Sudak, К. https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26676 2026-08-21T10:27:12Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Облік безнадійної дебіторської заборгованості: сучасні підходи та регулювання Автори: Колісник, О.П.; Kolisnyk, О.; Судак, К.О.; Sudak, К. Короткий огляд (реферат): Стаття присвячена дослідженню теоретичних, нормативних і практичних аспектів обліку безнадійної дебіторської заборгованості в умовах сучасних економічних трансформацій, посиленої нестабільності та зростання фінансових ризиків. Обґрунтовано економічну сутність безнадійної заборгованості, систематизовано критерії її визнання відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку та Податкового кодексу України, а також проаналізовано розбіжності між бухгалтерським і податковим підходами до її відображення. Окрему увагу приділено впливу воєнного стану, погіршенню платоспроможності контрагентів і відновленню строків позовної давності, що суттєво вплинуло на процеси класифікації та списання дебіторської заборгованості. Досліджено порядок формування резерву сумнівних боргів, сучасні методи його оцінки та значення у забезпеченні принципу обачності. Розглянуто механізми списання безнадійної заборгованості та пов’язані з цим податкові наслідки, зокрема необхідність коригування фінансового результату. Визначено ключові проблеми облікового забезпечення та обґрунтовано напрями його вдосконалення, що включають цифровізацію облікових процесів, підвищення аналітичності інформації та гармонізацію бухгалтерського і податкового регулювання./In the context of increasing economic instability, wartime challenges, and a growing number of unpaid bills, accurately accounting for doubtful and bad debts is critical to ensuring the financial sustainability of enterprises. Significant overdue receivables lead to liquidity deterioration, financial reporting distortions, and increased financial risks. Therefore, reliable accounting information regarding receivables is essential for effective managerial decision-making. This article examines the theoretical and methodological principles of accounting for bad debts according to national accounting standards and Ukrainian tax legislation. Particular focus is given to the allowance for doubtful debts as a means of implementing the prudence principle and averting unforeseen financial losses. It also analyzes the impact of legislative changes, particularly the renewal of the statute of limitations in 2025, on the recognition and write-off process of receivables. Inconsistencies between accounting and tax approaches to defining bad debts are also identified, complicating their practical application. Introduction. The study’s relevance is determined by the need to adapt enterprise accounting systems to modern economic challenges, such as wartime conditions, the increased risk of counterparty insolvency, and market uncertainty. In such circumstances, receivables management is an essential part of financial management, requiring the use of regulatory and risk-oriented approaches. Purpose. The article aims to analyze current approaches to accounting for bad debts, identify key issues in their recognition and write-off, and propose improvements to accounting practices in light of modern economic conditions and digital transformation. Results. The study establishes that the allowance for doubtful debts is a crucial accounting policy element, ensuring the timely recognition of potential losses and compliance with the matching and prudence principles. The research proves that modern approaches to assessing doubtful receivables rely on a combination of historical data, forward-looking analysis, and risk evaluation, including macroeconomic and industry-specific factors. The research proves that effectively managing doubtful receivables significantly reduces the probability of their transformation into bad debts. Particular attention is given to the impact of the 2025 renewal of the statute of limitations, which requires enterprises to reassess receivables and adjust their accounting policies. The study also confirms that differences between accounting and tax regulations necessitate maintaining parallel records, thereby increasing the complexity of accounting procedures. Conclusions. The improvement of accounting for bad debts requires a comprehensive approach that includes harmonizing accounting and tax regulations, refining recognition criteria, and considering modern economic risks, especially those related to wartime conditions. Implementing digital accounting tools and analytical systems and enhancing the professional competencies of accounting specialists are identified as key development directions. Therefore, accounting for bad debts should be considered a strategic component of financial management, not just a technical procedure, aimed at ensuring the reliability of financial reporting and minimizing financial losses.

2026-01-01T00:00:00Z Заяць, Є.Л. Zaiats, Е. https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26674 2026-08-21T08:59:11Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Ідентифікація бізнес-моделей українських банків у період 2022–2024 років: виклики, адаптація та перспективи Автори: Заяць, Є.Л.; Zaiats, Е. Короткий огляд (реферат): У статті досліджується трансформація бізнес-моделей українських банків у період 2022–2024 років в умовах глибоких економічних, соціальних та політичних потрясінь, спричинених повномасштабною війною в Україні. Актуальність теми зумовлена необхідністю оперативного реагування банків на зовнішні виклики та перегляду стратегічних орієнтирів фінансових установ задля забезпечення стійкості, прибутковості та ефективності функціонування банківського сектору. Метою статті є визначити, класифікувати та проаналізувати бізнес-моделі банків України у 2022–2024 роках, простежити їхню міграцію під впливом зовнішніх шоків та окреслити перспективи розвитку банківської системи у післявоєнний період. Об’єктом дослідження визначено процеси формування бізнес-моделей українських банків, а його мета полягає у визначенні та класифікації типових бізнес-моделей, що домінували у зазначений період, а також аналізі факторів, що спричинили їхню трансформацію. Теоретичне підґрунтя роботи базується на сучасних підходах до стратегічного управління, банківського менеджменту та економіко-статистичного моделювання. У дослідженні застосовано метод ієрархічної кластеризації, а саме метод Уорда та метод k-середніх у програмному середовищі STATISTICA для виявлення та верифікації бізнес-моделей банків на основі показників, що відображають специфіку їх операційної діяльності. Для аналізу було використано щомісячну наглядову статистику НБУ. Ключовими показниками стали частки кредитів, депозитів, інвестиційного портфеля та міжбанківських операцій у структурі балансу. Аналіз охоплював дані 67 банків, класифікованих за шістьма бізнес-моделями: корпоративною, роздрібною, універсальною, інвестиційною, інвестиційною із капітальним фондуванням та традиційною. Отримані результати свідчать про тенденцію до універсалізації банківських моделей як адаптаційної відповіді на зростання економічної невизначеності, структурні зміни попиту на фінансові послуги та цифрову трансформацію. Разом із тим, зростає частка банків із високою залежністю від інвестиційної діяльності, що потребує посилення наглядової уваги з боку регулятора./This article explores how Ukrainian banks have transformed their business models during the period from 2022 to 2024 amid profound economic, social, and political upheaval caused by the full-scale war in Ukraine. The topic’s relevance is determined by the urgent need for banks to promptly respond to external challenges and revise their strategic orientations to ensure the banking sector’s resilience, profitability, and effectiveness. Purpose. The primary objective is to identify, classify, and analyze the business models of Ukrainian banks from 2022 to 2024, trace their evolution in response to external shocks, and outline the prospects for developing the banking system in the postwar period. Object. The study focuses on the formation of Ukrainian banks’ business models and aims to identify and classify the dominant types during the specified period. Additionally, it seeks to analyze the key factors contributing to their transformation. The research is theoretically founded on modern approaches to strategic management, banking operations, and economic-statistical modeling. Results. The study uses hierarchical cluster analysis — specifically, Ward’s method — and the k-means method in the STATISTICA software environment to identify and verify banks’ business models. These models are based on indicators that reflect the specifics of their operational activity. The analysis used monthly supervisory statistics from the National Bank of Ukraine. Key indicators included the proportion of loans, deposits, investment portfolios, and interbank operations within the banks’ balance sheets. The analysis covered 67 banks classified into six business models: corporate, retail, universal, investment, investment with capital funding, and traditional. Conclusions. The results indicate a growing trend toward universal business models as an adaptive response to rising economic uncertainty, changes in demand for financial services, and digital transformation. At the same time, the proportion of banks highly dependent on investment activity is increasing, requiring greater regulatory oversight.

2026-01-01T00:00:00Z Жарова, Л.В. Zharova, L. https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26673 2026-08-21T08:24:17Z 2026-01-01T00:00:00Z

Назва: Стратегічне управління закладами вищої освіти в умовах невизначеності Автори: Жарова, Л.В.; Zharova, L. Короткий огляд (реферат): Заклади вищої освіти дедалі частіше функціонують у середовищі, яке характеризується зростанням невизначеності, складністю та непередбачуваністю. Демографічний спад, цифрова трансформація, зміни політики, економічні ризики, а також геополітичні потрясіння формують нові виклики, які суттєво впливають на стратегічні можливості університетів. Метою цього дослідження є вивчення того, як вищі навчальні заклади можуть розробляти та впроваджувати ефективні системи стратегічного управління, здатні функціонувати в умовах постійної невизначеності. У статті досліджено еволюцію стратегічного управління у вищій освіті та розкрито його ключові компоненти – формування місії та бачення, ситуаційний аналіз, стратегічні пріоритети, імплементацію, моніторинг та адаптацію. Особливу увагу приділено використанню сценарного планування, agile‑підходів та даних для прийняття стратегічних рішень. Продемонстровано, що стратегічне управління є критично важливим інструментом для забезпечення стійкості, конкурентоспроможності та виконання суспільної місії університетів у турбулентних умовах./Higher education institutions increasingly operate in volatile, complex, and unpredictable environments shaped by demographic decline, digital transformation, geopolitical instability, and shifting policy frameworks. These uncertainties challenge traditional management models and require universities to adopt flexible and evidence‑based strategic approaches. The article focus on conceptualization the role of strategic management as a core institutional capability that supports stability, adaptability, and mission continuity under volatile conditions; synthesize existing research on strategic planning, governance, and resilience in higher education, identifying current trends, limitations, and emerging approaches; analysis key challenges that undermine strategic coherence – including financial constraints, demographic shifts, policy volatility, and geopolitical shocks – and explain why they demand new strategic tools. Purpose. The purpose of this study is to examine how higher education institutions can design and operationalize effective strategic management frameworks capable of functioning under conditions of persistent uncertainty. Results. This article examines the evolution and core components of strategic management in higher education, emphasizing scenario planning, agile governance, data‑driven decision‑making, and mechanisms for institutional resilience. Drawing on recent research and crisis experiences – including the COVID‑19 pandemic and geopolitical disruptions affecting Eastern Europe – the study highlights how effective strategic management supports adaptability, financial stability, and long‑term sustainability. Special attention is given to the Ukrainian context, where institutions must navigate unprecedented uncertainty while maintaining educational continuity and pursuing modernization. Conclusions. The analysis demonstrates that strategic management is fundamental to ensuring that higher education institutions remain resilient, competitive, and mission‑driven in turbulent conditions.

2026-01-01T00:00:00Z