DSpace Спільнота:https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/632026-07-07T11:19:42Z2026-07-07T11:19:42ZСтановлення і розвиток сучасного агропродовольчого ринку в УкраїніЯценко, В.М.Yatsenko, V.Соловей, О.В.Solovey, О.https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/261702026-06-09T12:20:24Z2026-01-01T00:00:00ZНазва: Становлення і розвиток сучасного агропродовольчого ринку в Україні
Автори: Яценко, В.М.; Yatsenko, V.; Соловей, О.В.; Solovey, О.
Короткий огляд (реферат): У статті досліджено еволюцію агропродовольчого ринку України в умовах воєнного стану та повоєнної адаптації. Визначено місце продовольчого ринку в системі національного ринку сільськогосподарської продукції, проаналізовано механізми ціноутворення та конкуренції. Наведено ретроспективний аналіз ключових показників за 2023-2025 рр., оцінено рівень споживання базових продовольчих ресурсів, експортний потенціал агросектору та розроблено прогноз агропродовольчого ринку України до 2030 року./The food market is strategic for Ukraine’s economic security, directly affecting public health, social stability, and national independence. The full-scale war has fundamentally transformed operating conditions: infrastructure damage, disrupted logistics, forced migration, and reduced purchasing power have created unprecedented challenges. At the same time, martial law has stimulated adaptation mechanisms, retail automation, and reorientation of export flows from sea routes to rail and river alternatives. This paper addresses the research gap in comprehensive academic analysis covering 2023 2025 with evidence based forecasts to 2030, considering wartime risks and European integration commitments.
Purpose. To provide a comprehensive analysis of Ukraine’s modern food market formation and functioning during 2023 2025 and to develop a scientifically grounded forecast until 2030. Specific objectives include substantiating the market’s systemic importance; examining supply, pricing, competition, and regulation; assessing consumption levels for basic products; characterizing agricultural export potential; and developing projected indicators based on strategic government documents.
Results. Ukraine’s food retail sector demonstrated remarkable resilience in 2024: retail turnover reached UAH 770.7 billion (USD 19.2 billion), a 17% year on year increase; 310 new stores opened (41.5% in Western Ukraine); by early 2025, approximately 5,100 food stores operate nationwide. Price formation is primarily cost driven, with logistics adding 15 25% to product costs. Ukraine maintains absolute self sufficiency in grains (>500%), sunflower oil (>1,000%), eggs (100%), potatoes (98 100%), sugar (>150%), and meat (95 100%). Global export shares: 36% of world sunflower oil, 38% sunflower meal, 13% corn, 7% wheat. Grain and oilseed exports reached USD 12.9 billion in 2024 (growth potential +3.9 billion). Forecasts to 2030: grocery retail maintains upward trend; snacks market may reach USD 4.7 billion; meat consumption could rise to 65 70 kg per capita; Ukraine could become a significant blueberry exporter.
Conclusions. Ukraine’s modern food market has demonstrated extraordinary resilience. Despite population decline and infrastructure destruction, retail networks expanded and turnover recovered. Ukraine retains its status as the “breadbasket of the world” (36 38% of global sunflower oil market). Under an optimistic scenario, grain and oilseed exports could increase by 30 40% by 2030. Key risks include prolonged war, deepening demographic crisis, export blockades, and insufficient recovery funding.2026-01-01T00:00:00ZІнноваційні HR-практики будівельних компаній у системі підприємницької екосистеми повоєнної України: імперативи сталого розвиткуШимановська-Діанич, Л.М.Shymanovska-Dianych, L.Гусаковська, Т.О.Husakovska, Т.Рибалко-Рак, Л.А.Rybalko-Rak, L.Кужель, Н.Л.Kuzhel, N.https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/261692026-06-09T12:06:30Z2026-01-01T00:00:00ZНазва: Інноваційні HR-практики будівельних компаній у системі підприємницької екосистеми повоєнної України: імперативи сталого розвитку
Автори: Шимановська-Діанич, Л.М.; Shymanovska-Dianych, L.; Гусаковська, Т.О.; Husakovska, Т.; Рибалко-Рак, Л.А.; Rybalko-Rak, L.; Кужель, Н.Л.; Kuzhel, N.
Короткий огляд (реферат): У статті здійснено теоретичне узагальнення та обґрунтовано підходи до впровадження інноваційних HR-практик у діяльність будівельних компаній в умовах повоєнного відновлення України. Визначено, що сучасна будівельна галузь трансформується у ключовий вузол підприємницької екосистеми, виконуючи функцію інтегратора ресурсів, інновацій та людського капіталу. Доведено, що традиційні методи управління персоналом в умовах високої невизначеності та кадрового дефіциту поступаються місцем концепції HRM 5.0, яка базується на синергії цифровізації та людиноцентричності.
Розроблено концептуальну модель інтеграції інноваційних HR-практик (рекрутинг, навчання, утримання персоналу) у будівельну екосистему. Модель демонструє механізм трансформації зовнішніх чинників (державного регулювання, міжнародних інвестицій, освітніх хабів) у внутрішні управлінські рішення, спрямовані на досягнення імперативів сталого розвитку. Особливу увагу приділено впровадженню технологій штучного інтелекту, BIM-моделювання та VR-симуляцій у HR-процеси. Обґрунтовано роль «зеленого» управління персоналом та соціальних ініціатив (реінтеграція ветеранів, well-being програми) як засобів отримання компанією «соціальної ліцензії на діяльність». Результати дослідження підтверджують, що інноваційний HR-менеджмент є стратегічним інструментом забезпечення екологічної, соціальної та економічної стійкості будівельних підприємств у довгостроковій перспективі./The post-war recovery of Ukraine requires a fundamental paradigm shift in the construction sector, moving from traditional contractor models to integrated roles within a complex entrepreneurial ecosystem. The industry faces unprecedented challenges, including critical labor shortages due to migration and mobilization, a shift toward high-tech “Building Back Better” standards, and the need to align with international ESG (Environmental, Social, and Governance) requirements. In this context, traditional human resource management proves insufficient, necessitating the transition to HRM 5.0 – a framework that harmonizes advanced digital transformation with a human-centric approach.
Purpose. The research aims to theoretically substantiate the transformation of human resource management in construction companies within the entrepreneurial ecosystem of post-war Ukraine based on the principles of HRM 5.0 and sustainable development imperatives, as well as to develop a conceptual model for the integration of innovative HR practices and identify key mechanisms for their practical implementation.
Results. The study conceptualizes the construction company as a resource integrator that synchronizes financial flows from international donors with local human capital development. A comprehensive conceptual model of ecosystem-based HR management is developed, illustrating the transformation of external drivers (state regulation, international standards, and community needs) into internal HR innovations. Key findings highlight the necessity of integrating HR processes with Building Information Modeling (BIM) to create «digital competency profiles» for the workforce. The research details the application of AI-driven predictive analytics for proactive talent planning and the use of VR/AR simulations for safety training. Furthermore, «Green HRM» practices are identified as essential tools for fostering eco-responsible behavior, while social initiatives, such as veteran reintegration and well-being programs, are presented as mechanisms for obtaining a “social license to operate.”.
Conclusions. Innovative HR practices serve as the strategic «glue» of the post-war entrepreneurial ecosystem, ensuring the resilience of construction companies. The transition to HRM 5.0 allows enterprises to transform external ecosystem pressures into internal sustainable competencies. The integration of digital tools and ESG-aligned HR policies not only addresses the immediate personnel deficit but also ensures long-term environmental, social, and economic viability. Effective human potential management is concluded to be the primary driver for the high-tech reconstruction of Ukraine’s infrastructure.2026-01-01T00:00:00ZСоціальне інвестування у системі забезпечення економічної безпеки та розвитку постконфліктних регіонівШандова, Н.В.Shandova, N.Олійник, Н.М.Oliinyk, N.Боровік, Л.В.Borovik, L.Тарасюк, А.В.Tarasyuk, А.https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/261682026-06-09T11:47:42Z2026-01-01T00:00:00ZНазва: Соціальне інвестування у системі забезпечення економічної безпеки та розвитку постконфліктних регіонів
Автори: Шандова, Н.В.; Shandova, N.; Олійник, Н.М.; Oliinyk, N.; Боровік, Л.В.; Borovik, L.; Тарасюк, А.В.; Tarasyuk, А.
Короткий огляд (реферат): В статті розглянуто теоретико-методологічні засади соціального інвестування як стратегічного інструменту забезпечення економічної безпеки та сталого відновлення територій, що зазнали деструктивного впливу збройних конфліктів. Актуальність дослідження зумовлена критичною вразливістю постконфліктних регіонів, масштабним руйнуванням соціальної інфраструктури, глибокою деформацією ринку праці та нагальною потребою переходу від пасивного розподілу гуманітарної допомоги до проактивних механізмів формування довгострокової економічної стійкості.
Метою дослідження є обґрунтування адаптаційно-безпекової функції соціальних інвестицій, визначення їхньої системної ролі у відновленні та модернізації регіональних економік, а також розробка інструментарію для їх практичної імплементації.
Результати дослідження показали, що соціальне інвестування доцільно трактувати не як поточні споживчі витрати, а як каталізатор довгострокового економічного потенціалу та драйвер структурних змін. У роботі виокремлено п’ять взаємопов’язаних складових адаптаційно-безпекової функції: превентивну, стабілізаційну, адаптаційну, інституційну та трансформаційну. Розроблено функціональну класифікацію соціальних інвестицій, диференційовану за часовим горизонтом та цільовим впливом на безпекове середовище. Побудовано концептуальну модель каскадної трансформації інвестиційних ресурсів у стан економічної безпеки, яка базується на механізмі позитивного зворотного зв’язку – «спіралі стійкості». Ідентифіковано ключові групи ризиків імплементації (управлінські, економічні, соціальні, інституційні) та запропоновано заходи їх мінімізації, а також сформовано систему індикаторів для емпіричної верифікації моделі.
Отримані результати можуть бути використані органами державної влади та місцевого самоврядування під час розробки комплексних стратегій повоєнного відновлення, оптимізації програм міжнародної технічної допомоги, вдосконалення інструментів публічно-приватного партнерства, а також науковцями та аналітичними центрами для моніторингу ефективності соціально орієнтованих інвестиційних програм у регіональному розрізі./The article examines the theoretical and methodological foundations of social investment as a strategic instrument for ensuring economic security and sustainable recovery of territories affected by armed conflicts. The relevance of the study is conditioned by the critical vulnerability of post-conflict regions, large-scale destruction of social infrastructure, deep labour market deformation, and the urgent need to transition from passive humanitarian aid distribution to proactive mechanisms for building long-term economic resilience.
Purpose. The study aims to substantiate the adaptive-security function of social investments, determine their systemic role in restoring and modernizing regional economies, and develop a toolkit for their practical implementation.
Results. The findings indicate that social investment should be viewed not as current consumptive expenditure but as a catalyst for long-term economic potential and a driver of structural changes. Five interconnected components of the adaptive-security function are identified: preventive, stabilizing, adaptive, institutional, and transformative. A functional classification of social investments, differentiated by time horizon and targeted impact on the security environment, is developed. A conceptual model of the cascading transformation of investment resources into economic security is constructed, featuring a positive feedback loop – the «resilience spiral». Key implementation risk groups (managerial, economic, social, institutional) are identified with mitigation measures, and an indicator system for empirical model verification is formulated.
Conclusions. The results can be applied by state and local authorities in developing comprehensive post-war recovery strategies, optimizing international assistance programs, enhancing public-private partnership mechanisms, and by scholars and analytical centers for monitoring the effectiveness of socially oriented investment programs at the regional level.2026-01-01T00:00:00ZОцінка стійкості малих та середніх підприємств: розробка п’ятивимірної моделі стратегічної оцінкиШан, Ц.Shang, J.https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/261672026-06-09T11:27:34Z2026-01-01T00:00:00ZНазва: Оцінка стійкості малих та середніх підприємств: розробка п’ятивимірної моделі стратегічної оцінки
Автори: Шан, Ц.; Shang, J.
Короткий огляд (реферат): На тлі посилення глобальної економічної невизначеності, частих перебоїв у ланцюгах постачання та стрімкого розвитку цифрових технологій зовнішні операційні ризики, з якими стикаються малі та середні підприємства (МСП), продовжують зростати. Тому підвищення стійкості стало ключовим фактором для їх стабільної діяльності та сталого розвитку. Розробка наукової, систематичної та практичної моделі оцінки стійкості, зосередженої на стійкості МСП до шоків, адаптивності та здатності до відновлення в складних умовах, має значну теоретичну цінність та практичну актуальність. Спираючись на теорію стійкості підприємств, логіку цифрової трансформації та операційні характеристики МСП, це дослідження визначає ключові фактори впливу на толерантність до фінансового стресу, оперативну адаптивність, технологічну реагуваність, утримання клієнтів та реагування на ринок. Створено стратегічну систему оцінки, що складається з п’яти вимірів — фінансової стійкості, операційної гнучкості, технологічної адаптивності, стійкості клієнтів та реагування на ринок. Потім за допомогою методології стратифікованого зважування розроблено комплексну систему оцінки стійкості для МСП. Дослідження показують, що стійкість МСП — це не окрема здатність, а динамічний стратегічний потенціал, сформований завдяки синергетичній взаємодії багатовимірних факторів. Впровадження цифрових інструментів підвищує ефективність підприємств у виявленні ризиків, розподілі ресурсів, координації ланцюгів постачання та реагуванні на ринок, тим самим зміцнюючи загальний рівень стійкості. Створена п’ятивимірна модель комплексно визначає структурні характеристики та вразливі місця стійкості МСП. Вона надає кількісні дані для стратегічної діагностики, оптимізації ресурсів та прийняття управлінських рішень, а також пропонує аналітичний інструмент для дослідження шляхів підвищення стійкості МСП у контексті цифрової економіки./ Against a backdrop of heightened global economic uncertainty, frequent supply chain disruptions, and rapid digital technology iteration, the external operational risks faced by small and medium-sized enterprises (SMEs) continue to escalate. Strengthening resilience has therefore become essential for maintaining stable operations and long-term competitiveness in the digital economy.
Purpose. This study aims to develop a scientific, systematic, and operational model for assessing SME resilience. It focuses on identifying the core dimensions that shape enterprises’ shock resistance, adaptability, and recovery capacity, while constructing a strategic evaluation framework suited to SME characteristics.
Results. Drawing on enterprise resilience theory, digital transformation logic, and SME operational features, the study identifies five key dimensions of resilience: financial robustness, operational adaptability, technological flexibility, customer stickiness, and market agility. Based on these dimensions, a stratified weighting framework is established for comprehensive resilience assessment. The findings indicate that SME resilience is not a singular capability, but a dynamic strategic capacity formed through the interaction of multiple factors. The embedding of digital tools improves risk identification, resource allocation, supply chain coordination, and market agility, thereby enhancing overall resilience.
Conclusions. The proposed five-dimensional model captures both the structural characteristics and vulnerabilities of SME resilience. It provides a quantitative basis for strategic diagnosis, resource optimisation, and managerial decision-making, and offers an analytical tool for exploring resilience enhancement pathways for SMEs in the context of the digital economy.2026-01-01T00:00:00Z