https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/24867 Thu, 23 Apr 2026 16:32:33 GMT 2026-04-23T16:32:33Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/24874 Назва: Інвентаризація як інструмент оцінки та збереження майнового потенціалу аграрного підприємства Автори: Дубініна, Марина Вікторівна; Dubіnіna, Marina; Кузьома, Віталій Вікторович; Kuz'oma, Vitaliy; Чебан, Юлія Юріївна; Cheban, Julyja; Сирцева, Світлана Володимирівна; Syrtseva, Svitlana; Лугова, Ольга Іванівна; Lugova, Olga Короткий огляд (реферат): У статті обґрунтовано роль інвентаризації як інструменту оцінки та збереження майнового потенціалу аграрного підприємства в умовах зростання ризиків господарської діяльності та нестабільності зовнішнього середовища. Метою дослідження було поглиблення теоретико-методичних засад застосування інвентаризації в аграрних підприємствах із позицій її функціонального значення в управлінні майновим потенціалом. Методологічну основу дослідження становили загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема аналіз і синтез, спостереження, узагальнення, групування та інституційний підхід. Досліджено склад і структуру майнового потенціалу аграрного підприємства, визначено особливості інвентаризації окремих груп активів з урахуванням галузевої специфіки, а також систематизовано функції інвентаризації в системі управління майном. У роботі доведено, що інвентаризація виконує взаємопов’язані контрольну, інформаційну, аналітичну та управлінську функції, які забезпечують узгодження фактичного стану активів із даними бухгалтерського обліку, підвищують якість управлінських рішень і сприяють мінімізації ризиків втрати майна. У роботі було класифіковано основні ризики втрати майнового потенціалу на організаційні, облікові, технічні й зовнішні та запропоновано дієві інвентаризаційні механізми їх обмеження. Крім того, розроблено методичні підходи до диференціації інвентаризаційних процедур, які врахували специфіку біологічних активів і виробничих запасів. Обґрунтовано доцільність диференційованого та ризик-орієнтованого підходу до організації інвентаризаційних процедур. Практичне значення отриманих результатів полягало в можливості використання запропонованих рекомендацій для посилення внутрішнього контролю, стратегічного планування оновлення активів та підвищення ефективності управління майном аграрних підприємств; The article emphasises the importance of inventory as a means of assessing and maintaining the property potential of agricultural enterprises amidst increasing business risks and environmental instability. The purpose of the study was to deepen the theoretical and methodological foundations of stock management in agricultural enterprises from the perspective of its functional significance in property potential management. The study’s methodology included general scientific and specialised methods, such as analysis and synthesis, observation, generalisation, grouping, and the institutional approach. The study examined the composition and structure of property potential in agricultural enterprises, identified the specific features of inventory for individual asset groups taking into account sectoral characteristics, and systematised the functions of inventory the main risks of property potential loss into organisational, accounting, technical, and external categories and proposed effective, inventory-based mechanisms to limit them. Additionally, the study developed methodological approaches to differentiate inventory procedures, considering the specifics of biological assets and production stocks. The necessity of a differentiated, risk-oriented approach to organising inventory procedures was substantiated. The practical significance of the results lies in the possibility to use the recommendations to strengthen internal control, plan asset renewal strategically, and improve property management efficiency in agricultural enterprises Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/24874 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/24873 Назва: Україна як гарант продовольчої безпеки світу: виклики на шляху до відновлення агровиробничого потенціалу Автори: Полторак, Анастасія Сергіївна; Poltorak, Anastasiya; Стамат, Вікторія Михайлівна; Stamat, Viktoriia; Сухорукова, Анна Леонідівна; Sukhorukova, Anna; Бурковська, Анна Іванівна; Burkovskaia, Anna; Петренко, Вадим; Petrenko, Vadym Короткий огляд (реферат): Головною метою цього дослідження був аналіз викликів, що постають перед Україною в процесі намагання зберегти та відновити її агровиробничий потенціал, що зазнав суттєвого руйнування внаслідок ведення бойових дій на території держави. У дослідженні було використано бібліометричний аналіз (із використанням Google Scholar, Scopus Preview та пакета Bibliometrix), системно-структурний аналіз і синтез, а також історичні, діалектичні, графічні та описово-статистичні методи. Дослідження продемонструвало, що попри руйнування агровиробничого потенціалу, Україна залишається важливим постачальником сільськогосподарської продукції для багатьох імпортозалежних регіонів світу. У статті було підкреслено, що світові продовольчі ринки продовжують залишатися нестабільними, що підтверджується Індексом продовольчих цін, який досяг 127,8 пункти у 2025 році, демонструючи вразливість продовольчих систем до геополітичних шоків. За оцінками експертів, станом на першу половину 2026 року сукупні втрати від руйнувань української економіки внаслідок війни можуть сягнути 589 млрд доларів, з яких близько 72 млрд доларів припадатиме на сільське господарство. Визначено, що в структурі непрямих втрат сільськогоподарського сектору України внаслідок війни найбільший вплив мали чинники скорочення продуктивності виробництва, зниження цін на продукцію через порушення експорту та зростання виробничих витрат. Зазначено, що потенційні витрати на реконструкцію аграрного сектору України в період з 2025 по 2035 роки можуть перевищити 55 млрд доларів, а витрати на розмінування сягнути майже 30 млрд доларів. Встановлено, що експорт української аграрної продукції до ЄС досяг майже 12,8 млрд доларів США у 2024 році, що демонструє стійкість аграрного сектору України та поглиблення інтеграції до європейських ринків. Практична цінність дослідження полягає у комплексній оцінці аграрних втрат України, спричинених війною, аналізі їхніх глобальних наслідків та визначенні стратегічних заходів відновлення; The main objective of this study was to analyse the challenges facing Ukraine in the process of trying to preserve and restore its agricultural production potential, which has been significantly destroyed as a result of hostilities on the territory of the state. The study used bibliometric analysis (using Google Scholar, Scopus Preview and the Bibliometrix package), system-structural analysis and synthesis, as well as historical, dialectical, graphical and descriptive-statistical methods. The study demonstrated that despite the destruction of agricultural production potential, Ukraine remains an important supplier of agricultural products to many import-dependent regions of the world. The article emphasised that world food markets continue to remain unstable, which is confirmed by the Food Price Index, which reached 127.8 points in 2025, demonstrating the vulnerability of food systems to geopolitical shocks. According to experts, as of the first half of 2026, the total losses from the destruction of the Ukrainian economy as a result of the war may reach $589 billion, of which about $72 billion will fall on agriculture. It was determined that in the structure of indirect losses of the agricultural sector of Ukraine as a result of the war, the factors that had the greatest impact were the reduction in production productivity, the decline in product prices due to the disruption of exports, and the increase in production costs. It was noted that the potential costs of reconstructing the agricultural sector of Ukraine in the period from 2025 to 2035 could exceed $55 billion, and the costs of demining could reach almost $30 billion. It was established that exports of Ukrainian agricultural products to the EU reached almost $12.8 billion in 2024, which demonstrates the resilience of the agricultural sector of Ukraine and the deepening of integration into European markets. The practical value of the study lies in a comprehensive assessment of Ukraine’s agrarian losses caused by the war, an analysis of their global consequences, and the identification of strategic recovery measures Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/24873 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/24872 Назва: Фінансові інструменти стимулювання ресурсозбереження в аграрному секторі Автори: Негода, Юлія; Лабенко, Олександр; Жарікова, Олена; Nehoda, Yuliia; Labenko, Oleksandr; Zharikova, Оlena Короткий огляд (реферат): Трансформація аграрного сектору в напрямку сталого розвитку вимагає ефективних фінансових механізмів для впровадження екологічно орієнтованих технологій та практик господарювання. Метою дослідження було проаналізувати ефективність та особливості застосування сучасних фінансових інструментів для стимулювання ресурсозберігаючих практик в аграрному секторі та розробити рекомендації щодо їх оптимального використання. Розроблено комплексний індекс ефективності на основі п’яти ключових компонентів ресурсоефективності з використанням методів дескриптивної статистики, кореляційного та множинного регресійного аналізу. Дослідження виявило домінування зелених кредитів (34,2 % загального обсягу фінансування) та державних субсидій (28,7 %) серед восьми типів фінансових інструментів. Зелені кредити продемонстрували найвищу ефективність у підвищенні ресурсоефективності (82,7 балів) та найсильніший зв’язок зі зменшенням споживання води (r = 0,89), як показав приклад датської компанії Arla Foods, яка завдяки зеленому кредиту 750 млн євро скоротила споживання води на 23 % та енергії на 18 %. Державні субсидії показали найкращі результати у покращенні екологічної результативності (79,8 балів), що підтверджується досвідом німецької програми підтримки органічного землеробства. Кластерний аналіз виділив три групи країн: «Інноваційні лідери» з середнім комплексним індексом ефективності 86,7 балів (Данія, Нідерланди), «Стабільні виконавці» з комплексним індексом ефективності 76,4 балів (Німеччина, Франція, США, Канада) та «Країни, що розвиваються» з комплексним індексом ефективності 62,8 балів (Китай, Індія, Україна, Польща). Виявлено значущий синергетичний ефект від комбінованого використання державних субсидій і приватних інвестицій (коефіцієнт синергії 1,34) та універсальність мікрофінансування з найменшою варіативністю між країнами (12,7 балів різниці). Множинний регресійний аналіз підтвердив статистично значущу модель (R2 = 0,78), де найбільший вплив на ефективність здійснюють обсяг зеленого фінансування (β = 0,34) та частка субсидій у валовому внутрішньому продукті (β = 0,28); The transformation of the agricultural sector towards sustainable development requires effective financial mechanisms to implement environmentally oriented technologies and management practices. The study aimed to analyse the efficiency and specific features of applying modern financial instruments to promote resource-saving practices in the agricultural sector and to develop recommendations for their optimal use. The methodology combined quantitative and qualitative analytical methods, using systemic, comparative, and statistical analysis of 4 efficiency indicators for financial instruments across 10 countries worldwide for the period 2020-2024. An Efficiency Composite Index (ECI) was developed based on five key components of resource efficiency using descriptive statistics, correlation, and multiple regression analysis. The study revealed that green loans (34.2% of total funding) and government subsidies (28.7%) were the dominant sources among eight types of financial instruments. Green loans demonstrated the highest efficiency in increasing resource efficiency (82.7 points) and the strongest correlation with reduced water consumption (r = 0.89), as shown by the example of the Danish company Arla Foods, which, after securing a €750 million green loan, reduced its water consumption by 23% and energy by 18%.Government subsidies proved most effective in improving environmental performance (79.8 points), as confirmed by the experience of the German organic farming support programme. Cluster analysis identified three groups of countries: “Innovation Leaders” with an average ECI of 86.7 points (Denmark, the Netherlands), “Stable Performers” with an ECI of 76.4 points (Germany, France, the USA, Canada), and “Developing Countries” with an ECI of 62.8 points (China, India, Ukraine, Poland). A significant synergistic effect was identified from the combined use of government subsidies and private investment (synergy coefficient of 1.34) and the universality of microfinance with the lowest variability between countries (12.7 points difference). Multiple regression analysis confirmed a statistically significant model (R2 = 0.78), where the greatest impact on efficiency is exerted by the volume of green financing (β = 0.34) and the share of subsidies in Gross Domestic Product (β = 0.28). The practical significance of the study lies in the potential to apply the developed index to monitor and evaluate the effectiveness of national financial support programmes for resource efficiency Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/24872 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/24871 Назва: Проектування технологій зміцнення деталей тракторів і самохідних машин в умовах аграрної експлуатації Автори: Зубєхіна-Хайят, Олександра Валеріївна; Zubekhina-Hayyat, Oleksandra; Грубань, Василь Анатолійович; Hruban', Vasyl'; Лимар, Олександр Олександрович; Lymar, Oleksandr; Марченко, Дмитро Дмитрович; Marchenko, Dmytro Короткий огляд (реферат): Метою було теоретично обґрунтувати відтворюваний інженерний підхід до вибору маршрутів зміцнення з урахуванням переходів між механізмами деградації та просторової неоднорідності вимог у межах деталі. Методологія базувалася на послідовному перенесенні експлуатаційних умов у причинно-наслідковий ланцюг «умови роботи – механізм деградації – критична зона – вимоги до поверхні й серцевини – клас технологічного рішення» з опорою на міжнародні нормативні вимоги до сталей, параметрів зміцнених шарів, корозійної стійкості та довговічності вузлів. Результати показали, що ризик деградації має пороговий характер: при посиленні одного чинника він зростає помірно й концентрується переважно в зоні 2-3 балів інтегральної шкали, тоді як одночасне підсилення двох і більше чинників переводить систему в зону 4-5 балів через синергію корозійно-абразивних і абразивно-втомних процесів. Виявлено зміну «провідного» механізму від переважно втомного за помірних режимів до домінування поверхневих комбінованих сценаріїв за високих режимів, коли визначальною стає стабільність поверхневого шару та його хімічна стійкість. Обґрунтовано, що універсальних технологій не існує: для деталей із критичною роллю серцевини пріоритетні об’ємні термічні маршрути; для контактних зон із ґрунтом – локальне поверхневе зміцнення та зносостійкі шари; для контактнонапружених зон – термохімічні рішення; для вологого агрохімічно активного середовища – бар’єрний захист. Показано, що адитивне відновлення доцільне переважно як підготовчий етап із подальшою постобробкою та зміцненням, оскільки ресурс визначає саме зміцнений поверхневий шар. Практична значущість полягає в тому, що узагальнена модель може використовуватися інженерами-конструкторами, технологами та сервісними службами аграрного профілю під час проєктування й відновлення деталей тракторів і самохідних машин для вибору класу маршруту зміцнення за співвіднесенням умов експлуатації з домінуючим механізмом деградації та критичною зоною деталі, що знижує ймовірність прискореного зношування; The study aimed to theoretically substantiate a reproducible engineering approach to selecting reinforcement routes, incorporating transitions between degradation mechanisms and spatial heterogeneity of requirements within a part. The methodology was based on sequential transfer of operating conditions into a causeand-effect chain “operating conditions – degradation mechanism – critical zone – surface and core requirements – class of technological solution” based on international regulatory requirements for steels, parameters of strengthened layers, corrosion resistance and durability of components. Results showed that the risk of degradation is thresholdbased: when one factor is intensified, it increases moderately and is concentrated mainly in a 2-3 point zone of integral scale, while simultaneous intensification of two or more factors shifts the system to a 4-5 point zone due to synergy of corrosion-abrasive and abrasive-fatigue processes. A change in “leading” mechanism has been identified, from predominantly fatigue under moderate conditions to the dominance of surface combined scenarios under high conditions, when the stability of the surface layer and its chemical resistance become decisive. The study substantiated that there are no universal technologies: for parts with a critical core role, volumetric thermal routes are a priority; for contact areas with soil – local surface strengthening and wear-resistant layers; for contactstressed areas – thermochemical solutions; for wet agrochemically active environments – barrier protection. The study demonstrated that additive restoration can be used as a preparatory stage with subsequent post-processing and strengthening, since a reinforced surface layer determines the resource. The practical significance lies in the fact that the generalised model can be used by design engineers, technologists and agricultural service providers when designing and restoring tractor and self-propelled machine parts to select a strengthening route class by correlating operating conditions with the dominant degradation mechanism and the critical area of the part, which reduces accelerated wear Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/24871 2026-01-01T00:00:00Z