https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/24965 Fri, 11 Sep 2026 00:08:13 GMT 2026-09-11T00:08:13Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26774 Назва: Методика і емпірична перевірка міжджерельної узгодженості агрометеорологічних даних Автори: Панфілова, Антоніна Вікторівна; Panfilova, Antonina; Кошкін, Дмитро Леонідович; Koshkin, Dmitriy Короткий огляд (реферат): Мета дослідження – кількісно оцінити узгодженість трьох поширених продук- тів (ERA5-Land, NASA POWER, Open-Meteo) для температури повітря, температури точки роси, опадів і похідних вологісних показників, а також визначити агрономічні наслідки міжджерельних розбіжностей. Емпіричну основу становлять погодинні ряди за 2024–2025 рр. Застосовано синхронізацію часових рядів, попарні статистичні порівняння (Bias, RMSE, rRMSE, R2 ) та аналіз похибкового каскаду під час переходу від первинних метеозмінних до відносної вологості повітря, абсолютної вологості, дефіциту тиску водяної пари та суми ефективних температур. Показано наявність стійкої ієрархії міжджерельної узгодженості агрометеорологічних параметрів: найвищі показники узгодженості характерні для температури повітря, проміжні – для температури точки роси, тоді як для опадів встановлено суттєво нижчий рівень узгодженості. В узагальненому вигляді діапазони узгодженості становлять близько 0,93–0,99 для температурних показників і близько 0,33–0,62 для опадів без деталізації за окремими парами джерел. Також підтверджено каскадне підсилення відносної похибки у дефіциту тиску водяної пари порівняно з відносною вологістю повітря, що узгоджується з термодинамічною чутливістю дефіциту тиску водяної пари до температурних зміщень. Порівняння вологісних метрик вказує на кращу міжджерельну стабільність абсолютних показників вологості відносно відносних, що важливо для прикладних розрахунків водного стресу. Одержані результати підтверджують робочі гіпотези щодо температурного походження міжджерельних похибок і формують практичну основу для вибору метеорологічного джерела даних залежно від задачі: оперативний моніторинг посушливих умов, оцінка ризиків теплового і водного стресу, а також управління технологіями вирощування сільськогосподарських культур. У цілому встановлено, що міжджерельні температурні відмінності можуть накопичуватися впродовж року та зумовлювати агрономічно значущі зсуви у календарі розвитку культур, які доцільно враховувати для прийняття управлінських рішень.; The study presents an inter-source empirical verification of agroclimatic data for the Southern Steppe of Ukraine using a representative location within the Mykolaiv region. The aim of the research is to quantitatively assess the consistency of three widely used meteorological products (ERA5-Land, NASA POWER, and Open-Meteo) for air temperature, dew point temperature, precipitation, and derived humidity-related parameters, as well as to determine the agronomic implications of inter-source discrepancies. The study was based on hourly datasets for 2024–2025. The analysis included time-series synchronization, pairwise statistical comparisons (Bias, RMSE, rRMSE, and R2 ), and evaluation of the error cascade associated with the transition from primary meteorological variables to relative humidity, absolute humidity, vapor pressure deficit (VPD), and growing degree-days (GDD). A stable hierarchy of inter-source consistency among agroclimatic parameters was identified: the highest agreement was observed for air temperature, intermediate agreement for dew point temperature, and substantially lower agreement for precipitation. In generalized form, consistency levels ranged from approximately 0.93–0.99 for temperature-related variables and 0.33–0.62 for precipitation, without detailed separation by individual source pairs. The study also confirmed a cascade amplification of relative errors in VPD compared with relative humidity, which is consistent with the thermodynamic sensitivity of VPD to temperature biases. Comparisons of humidity-related metrics demonstrated higher inter-source stability for absolute humidity indicators than for relative humidity, which is important for practical assessments of crop water stress. The obtained results empirically confirm the working hypotheses regarding the temperaturerelated nature of inter-source discrepancies and provide a practical basis for selecting meteorological data sources depending on the intended application, including operational drought monitoring, assessment of thermal and water stress risks, and management of crop production technologies. Overall, the study demonstrates that inter-source temperature differences may accumulate throughout the year and lead to agronomically significant shifts in crop development timing, which should be considered in agricultural decision-making processes. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26774 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26709 Назва: Управління людською складовою бізнесу як чинник промислового менеджменту в умовах цифрової трансформації Автори: Курепін, Вячеслав Миколайович; Kurepin, Vyacheslav; Лимар, Олександр Олександрович; Lymar, Oleksandr Короткий огляд (реферат): У статті розглядається роль управління людською складовою бізнесу як ключового фактора ефективності промислового менеджменту в умовах цифрової трансформації. Проаналізовано вплив сучасних цифрових технологій на HR-процеси, зокрема автоматизацію кадрового обліку, планування розвитку персоналу, оцінку компетентностей та формування мотиваційних і соціальних політик. Встановлено, що інтеграція цифрових рішень у систему управління людськими ресурсами сприяє підвищенню оперативності прийняття управлінських рішень, оптимізації використання трудового потенціалу та адаптації бізнес-структур до динамічних змін ринку праці. Особлива увага приділяється формуванню інформаційного простору для професійного діалогу та порівняння національних систем кваліфікацій з міжнародними стандартами, що забезпечує систематизацію знань та підвищення компетентності персоналу. Результати дослідження підкреслюють важливість комплексного підходу, який поєднує цифровізацію, розвиток професійних компетенцій та організаційних трансформацій для досягнення сталого розвитку підприємств і підвищення їх конкурентоспроможності./This article examines how managing the human component of business is a key factor in the effectiveness of industrial management, particularly in the context of digital transformation. It analyzes the impact of modern digital technologies on HR processes, particularly the automation of personnel accounting, personnel development planning, competency assessment, and motivational and social policy formation. The article establishes that integrating digital solutions into the human resources management system increases managerial decision-making efficiency, optimizes the use of labor potential, and adapts business structures to dynamic changes in the labor market. Particular attention is given to creating an information space for professional dialogue and comparing national qualification systems with international standards, ensuring the systematization of knowledge and increasing personnel competence. The study’s findings underscore the importance of an integrated approach combining digitalization, professional competency development, and organizational transformation to promote the sustainable growth and increased competitiveness of enterprises. Purpose. This study aims to determine the role of human capital management as a strategic factor in industrial management effectiveness in the context of digital transformation. It also seeks to analyze the impact of digital technologies on HR processes, assess their potential to optimize personnel accounting, develop personnel competencies, and form motivational and social policies. Additionally, it aims to identify mechanisms for integrating digital solutions into enterprise management systems to enhance competitiveness. Results. Deepening the digitalization of human resources management entails the transformation of traditional management practices, in particular through the integration of mobile applications, social networks, cloud services, virtual reality technologies and artificial intelligence tools. This combination ensures the creation of a favorable digital environment for increasing labor efficiency, improving recruitment processes, and supporting the professional development of employees. Practical experience in implementing digital technologies in HR processes of leading business entities demonstrates the provision of these processes with expanded functionality. Conclusions. In the context of digital transformation, human capital management is becoming increasingly important for improving industrial efficiency. Modern enterprises must integrate digital technologies into HR processes to ensure prompt decision-making, optimize personnel accounting, and increase labor productivity. Complex automated information systems not only allow for the maintenance of personal records and the planning of employee development, but also enable the analysis of competency characteristics, the prediction of training needs, and the formation of motivational, compensation, and social policies that contribute to the increase of staff loyalty and competitiveness. Digital solutions create an information space that systematizes data on professional qualifications and competencies, compares national standards with international practices, and organizes professional dialogue between stakeholders. Implementing such technologies allows one to take into account the specifics of individual business structures and their readiness for transformation processes. It also provides more accurate planning of material investments in management automation. However, the effectiveness of digitally transforming human resource management depends on a comprehensive approach combining technological solutions, staff training, competence development, and adapting the organizational structure to new labor market conditions. Only under these conditions can the digitalization of HR processes promote the sustainable development of enterprises, ensuring their competitive advantages and enhancing the overall efficiency of industrial management amid rapid economic and technological changes. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26709 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26692 Назва: Теоретичні основи формування екологічної компетентності майбутніх викладачів аграрних закладів вищої освіти Автори: Яблуновська, Катерина Олександрівна; Yablunovska, Katerina Короткий огляд (реферат): У статті представлено сучасні суперечності формування екологічної компетентності майбутніх викладачів аграрного профілю, що зумовлені соціальними, демографічними, економічними й духовними чинниками розвитку особистості. Актуальність обраної теми обґрунтовується наявністю в Україні ознак екологічної кризи, що спонукає вітчизняну педагогічну науку до переосмислення відносин у системі «природа – людина – суспільство» й зумовлює потребу формування екологічної компетентності майбутніх викладачів-аграрників. Доведено, що процес формування екологічної компетентності у студентів аграрних закладів повинен мати системний характер. Визначено та обґрунтовано сукупність принципів (дидактичних, специфічних та принципів екологічної освіти), що мають бути покладені в основу формування екологічної компетентності майбутніх викладачів-аграрників. Кожному з наведених принципів відведено певне місце в системі екологічної підготовки майбутніх викладачів аграрного профілю. Всі принципи тісно взаємопов’язані і взаємозумовлені, жоден із них не може бути використаний без урахування вимог інших. Охарактеризовано найбільш ефективні методи формування екологічної компетентності Увагу акцентовано на важливості формування в аграрних закладах вищої освіти усвідомлення студентами важливості власної причетності до виникнення й вирішення екологічних проблем. Це є основою для формування у них стійкої екологічної позиції і стимулом для подальшої екологічної діяльності. Mon, 01 Jan 2018 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26692 2018-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26658 Назва: Модель інтеграції освіти, науки та виробництва у МНАУ Автори: Горбунова, Каріне Маркарівна; Horbunova, Karine; Комісарова, Людмила Олексіївна; Komisarova, Ludmila; Гула, Лариса Вікторівна; Gula, Larysa; Короленко, Віктор Леонтійович; Korolenko, Viktor; Мардзявко, Катерина Олександрівна; Mardziavko, Katerina; Улітіна, Катерина Анатоліївна; Ulitina, Katerina Короткий огляд (реферат): У статті досліджено сучасні підходи до інтеграції освіти, науки та виробництва у процесі професійної підготовки кваліфікованих фахівців. Обґрунтовано, що в умовах трансформації ринку праці та зростання вимог до професійних компетентностей особливої актуальності набуває забезпечення тісної взаємодії між закладами освіти, науковим середовищем і роботодавцями. Визначено, що інтеграція розглядається як системний, багаторівневий і безперервний процес, який охоплює всі етапи підготовки майбутнього фахівця —від проєктування освітніх програм до його подальшого працевлаштування. Проаналізовано сучасні моделі інтеграції, зокрема дуальну, кластерну, практико-орієнтовану та інноваційно-наукову, та встановлено їх значення у формуванні професійних і ключових компетентностей здобувачів освіти. Особливу увагу приділено ролі стейкхолдерів у забезпеченні якості освітнього процесу, зокрема участі роботодавців, керівників закладів професійної освіти та представників органів управління освітою у розробленні та оновленні освітніх програм.У статті представлено практичний досвід реалізації інтеграційного підходу на прикладі підготовки здобувачів за спеціальністю «Професійна освіта». Встановлено, що ефективна взаємодія між закладом вищої освіти, установами професійної освіти та регіональними органами управління освітою забезпечується шляхом залучення фахівців-практиків до проведення навчальних занять, організації виїзних форм навчання, проходження виробничої практики на базі професійних закладів та філій, а також подальшого працевлаштування випускників на посади майстрів виробничого навчання та викладачів.Доведено, що впровадження такої моделі інтеграції сприяє підвищенню якості професійної підготовки, забезпечує відповідність результатів навчання сучасним вимогам ринку праці, формує готовність майбутніх фахівців до професійної діяльності та скорочує період їх адаптації на робочому місці. Визначено, що перспективи подальших досліджень полягають у розробленні ефективних механізмів розширення партнерства між освітою, наукою та виробництвом, а також у впровадженні інноваційних освітніх технологій у систему професійної освіти.; -; The article examines modern approaches to the integration of education, science, and industry in the process of professional training of qualified specialists. It is substantiated that in the context of labor market transformation and increasing requirements for professional competencies, the need for effective interaction between educational institutions, the scientific community, and employers becomes especially relevant. Integration is considered as a systemic, multi-level, and continuous process that covers all stages of professional training —from the design of educational programs to the further employment of graduates.The study analyzes contemporary models of integration, including dual, cluster-based, practice-oriented, and innovation-driven approaches, and determines their role in the formation of professional and key competencies of students. Particular attention is paid to the role of stakeholders in ensuring the quality of the educational process, especially the involvement of employers, heads of vocational education institutions, and representatives of educational authorities in the development and updating of educational programs.The article presents practical experience in implementing an integrated approach based on the example of training students in the specialty “Vocational Education”. It is established that effective interaction between higher education institutions, vocational education institutions, and regional educational authorities is ensured through the involvement of practitioners in teaching activities, organization of field-based classes, internships at vocational institutions and affiliated branches, as well as further employment of graduates as vocational training instructors. It is proved that the implementation of such an integration model contributes to improving the quality of professional training, ensures the alignment of learning outcomes with labor market demands, fosters graduates’ readiness for professional activity, and reduces the period of their adaptation in the workplace. The study also outlines prospects for further research, which include the development of effective mechanisms for expanding partnerships between education, science, and industry, as well as the introduction of innovative educational technologies into the vocational education system. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26658 2026-01-01T00:00:00Z