https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26670 Mon, 24 Aug 2026 09:26:21 GMT 2026-08-24T09:26:21Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26683 Назва: Оцінка конкурентоспроможності підприємств в Україні: багатовимірний підхід Автори: Гончар, Л.А.; Honchar, L.; Демченко, М.М.; Demchenko, М. Короткий огляд (реферат): Досліджено оцінку конкурентоспроможності підприємств України на основі багатовимірного підходу із використанням теоретично обґрунтованої моделі п’яти конкурентних сил, що поєднує модель конкурентних сил М. Портера, ресурсний підхід та теорію динамічних можливостей. Проаналізовано 15 ключових індикаторів за такими вимірами, як продуктивність, прибутковість, імідж, стабільність та зростання, на основі офіційних статистичних і фінансових даних провідних українських підприємств. Результати дослідження дозволили виявити суттєву неоднорідність конкурентних профілів серед підприємств-лідерів із вираженою галузевою концентрацією у сферах металургії та видобутку, агропромислового комплексу та харчової промисловості, енергетики та комунальних послуг, ІТ і високотехнологічних сервісів, а також ритейлу та дистрибуції споживчих товарів. Застосування подвійної методології агрегування показників (арифметичного та геометричного середніх) підтвердило високу чутливість результатів оцінювання, при цьому арифметичне середнє виявилося більш релевантним для сучасного конкурентного середовища України, що формується під впливом війни, економічного відновлення та процесів європейської інтеграції. Встановлено, що більшість підприємств досягають конкурентних переваг завдяки сильним позиціям в окремих напрямах, а не через рівномірно високі результати за всіма параметрами, що свідчить про існування різних стратегічних траєкторій розвитку. Сформовано практичні рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності підприємств через розвиток стратегічних можливостей, цифрову трансформацію, експортну орієнтацію та ефективне ринкове позиціонування на основі системного аналізу внутрішніх ресурсів та зовнішніх факторів середовища, зокрема впливу повномасштабної війни, порушення логістичних ланцюгів, руйнування енергетичної інфраструктури та перспектив післявоєнного відновлення,. Отримано результати, які мають практичну цінність як для керівників бізнесу при формуванні стійких конкурентних стратегій, так і для державної політики у сфері зміцнення економічної стійкості України./Enterprise competitiveness in Ukraine is being reshaped by war-related disruptions, supply chain instability, damaged energy infrastructure, challenges to post-war recovery, and European integration processes. Under these conditions, assessing competitive positions requires a multidimensional, theoretically grounded approach that considers internal capabilities and external market pressures. Purpose. This study aims to evaluate the competitiveness of Ukrainian enterprises by applying a five-force competition model integrating Michael Porter’s competitive forces framework, the resource-based view, and dynamic capabilities theory. The study also seeks to identify strategic approaches to strengthen sustainable competitive advantages. Results. The study analyzes 15 indicators grouped into five dimensions: Productivity, Profitability, Image, Stability, and Growth, based on official financial and statistical data of leading Ukrainian enterprises. The results reveal heterogeneous competitive profiles, with strong sectoral concentrations in metallurgy, mining, agriculture, the food industry, energy, utilities, IT, and high-tech services, as well as retail and consumer goods distribution. Dual aggregation methodology, based on both arithmetic and geometric means, demonstrates the significant sensitivity of competitiveness measurement. The arithmetic mean is more appropriate for the Ukrainian competitive environment, which is shaped by economic uncertainty and structural transformation. Most enterprises show strong advantages in specific dimensions rather than balanced excellence across all indicators, confirming the existence of multiple strategic paths to competitive success. Conclusions. The research confirms that enterprise competitiveness in Ukraine depends on effectively combining internal capabilities and adapting to external environmental challenges. Strategic priorities should include capability development, digital transformation, export orientation, and market repositioning. The findings provide business managers and policymakers with practical recommendations aimed at strengthening Ukraine’s long-term economic resilience and sustainable enterprise development. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26683 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26682 Назва: Самоменеджмент кар’єрного розвитку: організаційно-методичний інструментарій Автори: Герасименко, О.О.; Herasymenko, О. Короткий огляд (реферат): У статті висвітлено теоретико-прикладні аспекти самоменеджменту кар’єрного розвитку. Акцентовано увагу на посиленні ролі особистості в управлінні власною професійною траєкторією. Обґрунтовано значущість самоменеджменту як механізму забезпечення професійної самореалізації, конкурентоспроможності та кар’єрної резильєнтності. Систематизовано організаційно-методичний інструментарій самоменеджменту кар’єрного розвитку. Розкрито зміст організаційної складової, що передбачає визначення кар’єрних цілей, формування індивідуальної траєкторії професійного зростання, використання кар’єрної мапи та індивідуального кар’єрного плану. Визначено особливості методичної складової, яка охоплює інструменти самодіагностики, стратегічного планування, рефлексивного аналізу та професійного позиціонування. Охарактеризовано можливості застосування SWOT-аналізу та SWAN-аналізу особистості, концепції кар’єрних якорів Е. Шейна, моделі GROW, матриці Ейзенхауера, методу After Action Review та особистого бренду як інструментів усвідомленого управління професійною кар’єрою. Визначено їх прикладне значення для самодіагностики професійного потенціалу, визначення кар’єрних орієнтирів, формування індивідуальної кар’єрної стратегії, розвитку кар’єрної адаптивності, підвищення ефективності використання часу, накопичення професійного досвіду та зміцнення конкурентних позицій особистості на ринку праці. Доведено, що комплексне застосування запропонованого інструментарію сприяє об’єктивному оцінюванню професійного потенціалу, визначенню кар’єрних пріоритетів, розвитку кар’єрної адаптивності, ефективному використанню часових ресурсів і формуванню стратегічного бачення професійного майбутнього. Особливу увагу приділено особистому бренду як сучасному інструменту підвищення професійної впізнаваності, розвитку репутаційного капіталу та розширення кар’єрних можливостей особистості./The importance of self-management as a means of achieving professional self-fulfillment, competitiveness, and career resilience is discussed. The emphasis is on strengthening the individual’s role in managing their professional trajectory. Purpose. This article aims to provide a scientific basis for self-management in career development and to systematize the organizational and methodological tools necessary for its implementation. This will create the prerequisites for professional self-actualization, enhanced competitiveness, and career resilience. Results. The article highlights the theoretical and practical aspects of managing one’s own career development. It systematizes the organizational and methodological toolkit of career development self-management. The organizational component’s content is revealed, including defining career goals, developing an individual professional growth trajectory, and using a career map and individual career plan. The features of the methodological component are also outlined, including tools for self-diagnosis, strategic planning, reflective analysis, and professional positioning. The possibilities of using SWOT and SWAN analyses of personality, the concept of career anchors by E. Schein, the GROW model, the Eisenhower matrix, the After Action Review method, and personal brand as tools for conscious management of professional careers are described. The article reveals their applied significance for self-diagnosis of professional potential, determination of career guidelines, formation of an individual career strategy, development of career adaptability, increased efficiency in the use of time resources, accumulation of professional experience, and strengthening of the individual’s competitive position in the labor market. Particular attention is paid to the personal brand as a modern tool for strengthening professional recognition, developing reputational capital, and expanding career opportunities. Conclusions. It is proven that the complex use of the organizational and methodological toolkit of self-management of career development contributes to the objective assessment of professional potential, the determination of career priorities, the development of career adaptability, the increase in the efficiency of time use, and the formation of a strategic vision of the professional future. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26682 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26681 Назва: Аналітична оцінка територіальних диспропорцій розвитку фермерських господарств Миколаївської області Автори: Волощук, Л.О.; Voloshchuk, L.; Дубініна, Марина Вікторівна; Dubіnіna, Marina Короткий огляд (реферат): Досліджено територіальні диспропорції розвитку фермерських господарств Миколаївської області в умовах трансформації аграрного сектору економіки та впливу воєнних чинників. Розглянуто сучасні підходи до аналітичної оцінки просторової неоднорідності розвитку фермерства й обґрунтовано доцільність використання системи відносних показників для міжтериторіального порівняння результатів діяльності фермерських господарств. Проведено комплексний аналіз статистичних даних у розрізі районів і територіальних громад Миколаївської області за 2020–2025 рр. Використано показники середнього чистого доходу та середньої чисельності працівників у розрахунку на одне діюче фермерське господарство, що дало можливість усунути вплив різної концентрації суб’єктів господарювання та забезпечити коректність просторових зіставлень. Установлено істотну нерівномірність розвитку фермерських господарств як між районами, так і між окремими територіальними громадами. Виявлено локальні центри концентрації економічного потенціалу фермерського сектору та території з найнижчим рівнем економічної активності. Запропоновано типологізацію територіальних громад за характером формування економічного потенціалу фермерських господарств. Доведено, що поєднання районного та локального рівнів аналізу забезпечує більш повне виявлення просторових диспропорцій порівняно з використанням лише агрегованих статистичних показників. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання для інформаційно-аналітичного забезпечення регіональної політики підтримки фермерських господарств, визначення територіальних пріоритетів розвитку аграрного виробництва та обґрунтування управлінських рішень щодо післявоєнного відновлення сільських територій./Territorial disparities in the development of farming enterprises have become increasingly pronounced under the conditions of military challenges and structural transformations in Ukraine’s agricultural sector. Regional statistical indicators often fail to reflect substantial differences in the economic performance of farming enterprises because they aggregate territories with unequal production conditions, resource availability, and security environments. Therefore, identifying spatial disparities at different territorial levels is essential for obtaining objective analytical information to support regional agricultural policy and management decisions. Purpose. The purpose of the study is to provide an analytical assessment of territorial disparities in the development of farming enterprises in Mykolaiv Oblast through a comprehensive analysis of statistical indicators at both district and territorial community levels and to identify local centres of economic concentration and territories with the lowest levels of farming activity. Results. The study applies a comparative analytical approach based on official statistical data for 2020–2025. To ensure objective spatial comparison, relative indicators were calculated, including average net income and average number of employees per operating farming enterprise. The analysis revealed considerable territorial heterogeneity in the development of farming enterprises across the districts of Mykolaiv Oblast. Districts differ not only in the scale of farming activity but also in the economic performance of individual enterprises. A more detailed assessment at the territorial community level made it possible to identify significant local contrasts that remain hidden within aggregated district statistics. Communities with the highest concentration of economic potential and those characterised by the lowest economic activity were identified. Based on the obtained results, territorial communities were grouped according to the level of concentration of farming economic potential, allowing different models of local agricultural development to be distinguished. The findings demonstrate that the spatial differentiation of farming development depends on a combination of production, economic, infrastructural, and security factors rather than solely on the number of operating farming enterprises. Conclusions. The research confirms that combining district-level and community-level analysis provides a more comprehensive assessment of territorial disparities than relying exclusively on aggregated regional statistics. The proposed analytical approach makes it possible to identify local centres of economic growth, determine territories with limited development potential, and improve the informational basis for regional agricultural policy. The obtained results can be used to support differentiated approaches to farming development, prioritise public support measures, and substantiate strategic decisions aimed at strengthening the resilience and post-war recovery of farming enterprises in Mykolaiv Oblast. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26681 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26680 Назва: Територіальний бренд громади як нематеріальний актив у системі формування національного багатства Автори: Вінтоняк, А.М.; Vintoniak, А. Короткий огляд (реферат): У статті досліджено роль бренду територіальної громади як нематеріального ресурсу розвитку територій та чинника капіталізації місцевого потенціалу в контексті формування національного багатства в умовах зростання значення нематеріальних активів у розвитку економіки. Обґрунтовано необхідність розширення традиційних підходів до структури національного багатства шляхом урахування ролі нематеріальних та репутаційних активів територій. Встановлено, що сучасні наукові підходи переважно розглядають бренд території як інструмент маркетингового позиціонування, підвищення інвестиційної привабливості та формування позитивного іміджу, тоді як його економічна сутність як форми нематеріального капіталу залишається недостатньо дослідженою. Уточнено зміст категорії «національне багатство» в контексті сучасних тенденцій розвитку економіки знань та посилення ролі нематеріальних форм капіталу. Запропоновано розглядати бренд територіальної громади як специфічну форму нематеріального територіального капіталу, що формується на основі природних, людських, економічних, культурних та інституційних ресурсів громади. Розроблено концептуальну модель взаємозв’язку між ресурсним потенціалом території, бренд-менеджментом, репутаційним капіталом та процесами формування національного багатства. Обґрунтовано механізм трансформації ресурсного потенціалу громади в економічні, соціальні та інституційні ефекти через інструменти бренд-менеджменту. Запропоновано підхід до оцінювання бренду територіальної громади на основі інтегрального індексу, що враховує репутаційну, інвестиційну, туристичну, соціальну та цифрову складові. Доведено, що бренд територіальної громади може виступати чинником капіталізації місцевих ресурсів та опосередковано впливати на процеси накопичення національного багатства./The article examines the brand of a territorial community through contemporary approaches to forming national wealth and developing intangible assets. The study’s relevance stems from the growing importance of reputational, social, and institutional capital in ensuring the competitiveness of territories and states. Particular attention is paid to substantiating the economic nature of a territorial community brand as a specific form of intangible capital that can influence the capitalization of territorial resource potential. Introduction. Modern approaches to interpreting national wealth go beyond the traditional view of it as a set of material resources. These approaches increasingly incorporate the intangible components of development. In the academic literature, however, the brand of a territorial community is predominantly considered a marketing or communication tool. Its role in forming national wealth remains insufficiently explored. This necessitates rethinking the role of territorial branding in a country’s economic potential and identifying the mechanisms through which it influences socioeconomic development. Purpose. This study aims to provide a theoretical basis for the territorial community brand as an intangible asset and a specific form of territorial capital in the formation of national wealth, as well as to identify mechanisms for converting a community’s resource potential into economic, social, and institutional value through brand management tools. Results. The article summarizes the evolution of scientific approaches to the concept of “national wealth” and identifies the growing significance of intangible assets within its structure. It proposes an original approach to interpreting the territorial community brand as a form of intangible territorial capital, integrating its reputational, social, cultural, and institutional characteristics. The article develops a conceptual model of national wealth formation through territorial community brand management and substantiates the logic of transforming natural, human, economic, and cultural resources into reputational capital and subsequent economic development effects. Additionally, the article proposes an approach to assessing the territorial community brand based on an integrated index that takes into account reputational, investment, tourism, social, and digital components. Conclusions. The territorial community brand is substantiated as a tool for territorial positioning and as an intangible asset involved in the formation of national wealth through the capitalization of local resources. Effective brand management has been shown to increase investment attractiveness, develop entrepreneurship, enhance tourism activity, and strengthen social cohesion within the community. These results can be used to develop local strategies and further research in managing territorial intangible assets. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26680 2026-01-01T00:00:00Z