DSpace Спільнота:

Продуктивність ріпаку озимого залежно від строків сівби та позакореневих підживлень в умовах півдня України

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Назва: Продуктивність ріпаку озимого залежно від строків сівби та позакореневих підживлень в умовах півдня України Автори: Товпига, Максим Леонідович; Tovpyga, M. L. Короткий огляд (реферат): Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 201 «Агрономія». – Миколаївський національний аграрний університет, м. Миколаїв, 2026. Дисертаційна робота присвячена пошуку можливості підвищення продуктивності посівів пізніх строків сівби ріпаку озимого. Строк сівби озимого ріпаку завжди був і залишається актуальним питанням, не дивлячись на те, що оптимальний час сівби визначено іншими науковцями. Але умови півдня України не завжди відповідають вимогам культури. Саме у оптимальний строк часто (до 45%) посівний шар ґрунту втрачає вологу, необхідну для отримання дружних і своєчасних сходів озимого ріпаку. У таких випадках виробники відмовляються висівати цю культуру зовсім, або використовують пізні строки, коли випадають опади і можна отримати сходи із запізненням у 15-20 діб. Такі посіви зазвичай хоч і формують недорозвинені рослини, проте доволі вдало перезимовують і навесні можуть утворити травостій, який здатен забезпечити задовільний урожай. Постає питання: яким чином такі слабо розвинені посіви можна стимулювати, щоб рівень їх продуктивності підвищити до оптимальних параметрів? Відповідь на це питання і стала основою даного дослідження, беручи до уваги використання багатофункціональних рістстимулюючих препаратів. Польові досліди проведено впродовж 2022 – 2025 рр. в умовах землекористування ТОВ «Добробут» Миколаївського району Миколаївської області на південному чорноземі з вмістом гумусу 3,0 – 3,1%. За рівнем вологозабезпечення роки досліджень можна кваліфікувати як помірносприятливі (2022-2023 та 2024-2025 сільськогосподарські роки) та несприятливий (2023-2024). Двохфакторний польовий дослід передбачав вивчення трьох строків сівби (15.08; 05.09 та 25.09) та чотири варіанти застосування рістрегулюючого препарату Хелафіт (1 – без внесення препарату, контроль; 2 – внесення Хелафіту восени у фазі формування 2 – 3 листа; 3 – внесення Хелафіту навесні у фазі бутонізації; 4 – подвійне внесення препарату: восени у фазі формування 2 – 3 листа та навесні у фазі бутонізації). Площа дослідної ділянки складала 1600 м2, а облікової 900 м2. Розміщення ділянок у досліді було двохярусним у чотирикратній повторності, ширина міжрядь складала 36,3 см. Результатами досліджень доведено, що впродовж посівного періоду лише один раз за три роки досліджень умови зволоження посівного шару ґрунту давали можливість одержати задовільні і вчасні сходи (2022 – 2023 рр.). У 2024 – 2025 році несприятливими були умови для проведення сівби у ранній строк, а у 2023 – 2024 році тільки пізній посів сформував задовільні сходи. Осіння обробка рослин рістрегулюючим препаратом сприяла активному росту коренів, проникненню їх на більшу глибину і мала вищий рівень продуктивності. Якщо за умов посіву в ранні строки внесення препарату сприяло підвищенню кореневої маси на 3 – 6% порівняно з контрольним варіантом, то за посіву у пізній строк таке збільшення маси коренів сягало 10 – 11%. Спостереженнями встановлено, що рослини ріпаку, оброблені Хелафітом підвищували зимостійкість на 5 – 8%. Разом з більш високим рівнем польової схожості це дає помітну перевагу посівам пізнього строку стосовно формування густоти травостою. Усі позитивні зміни, які відбувалися внаслідок застосування препарату, найбільш істотно проявлялися за умов пізнього строку сівби. На весняно-літньому етапі розвитку вплив препарату не лише не припиняється, а й зростає у разі обробки рослин восени (у фазі 2 – 3 листків) і навесні (у фазі бутонізації). За рахунок такого використання на фонах усіх строків сівби відзначається: - зростання площі листя на 4,5 – 12,0%; - збільшення урожаю сухої надземної маси на 9,3 – 14,2%; - змінюється співвідношення вегетативної і генеративної частини урожаю з перевагою листя і суцвіть над масою стебел; - під дією цитокінінів, що містяться в препараті, зростає коренева маса на 9,0 – 20,1%, максимального збільшення кореневої маси відзначається саме на рослинах пізнього строку сівби. Водночас, частка коренів, що розташована у шарі 20 – 50 см досягає максимального значення за пізнього строку сівби (18 проти 30%). Щодо впливу строків сівби на водоспоживання рослин встановлено, що пізній строк сівби виявився більш ефективним. Так, коефіцієнт водоспоживання у рослин цього строку впродовж років досліджень мав найменший рівень і у разі застосування рістрегулюючого препарату зменшення досягало 15,6 – 32,7% (на фоні раннього строку сівби таке зменшення коефіцієнту споживання становило 6,2 – 9,2%, а оптимального 11,0 – 23,8%). Відповідно рослини пізнього строку сівби на кожному гектарі посіву економлять вологи на утворення фітомамаси від 225 до 789 м3. Дослідженнями доведено, що ріпак озимий характеризуються високим рівнем компенсаторної реакції густоти рослин на продуктивність культури. Так, за умов формування на 1м2 50 рослин кожна з них утворює до 79-80 стручків, якщо на 1 м2 залишається 30 рослин – то кількість стручків зростає до 150-180 шт/рослину і за умов розташування до 20 рослин на 1 м2 кожна рослина здатна сформувати до 230-240 стручків. Посіви ріпаку озимого раннього і оптимального строків формують на одній рослині 200 – 207 стручків, а пізнього – лише 118 – 123 стручки. Подвійний обробіток рослин рістрегулюючим препаратом призводить до зростання кількості стручків на рослині на 5,9% за посіву у ранній строк, на 6,4% - в оптимальний і на 8,2% при посіві в пізній строк. Основний урожай насіння формується на головному суцвітті: чим пізніший строк посіву, тим вищий відсоток має частка насіння із суцвіття першого порядку (ранній – 51%; оптимальний – 60% і пізній – 77%) від загальної маси насіння. Внесення Хелафіту сприяє зменшенню кількості недорозвинених стручків, особливо за пізнього строку сівби. Індивідуальна продуктивність ріпаку озимого має високий рівень залежності від густоти рослин і тому не в змозі слугувати показником, що є визначальним для популятивної продуктивності. Максимальний урожай насіння одержано за сівби в оптимальний строк з прибавкою у порівнянні з раннім на 0,63 і з пізнім – на 0,78 т/га. Подвійне внесення рістрегулюючого препарату дозволило одержати приріст урожаю за раннього строку сівби – 0,34; за оптимального – 0,58 і за пізнього – 0,82 т/га. Проведені розрахунки доводять, що усі вивчені фактори мають помірний або середній рівень зв’язку з урожаєм. Лише кількість насінин з 1 рослини має високий позитивний зв'язок, але за суттєвої зміни густоти і цей показник може давати низький рівень коефіцієнту кореляції. За пізнього строку сівби відзначено зростання олійності насіння на 1,5 – 2,3%, а внесення Хелафіту також підвищує вміст жиру на 0,8 – 1,0%. Таке підвищення є істотним і доведеним математично. Рослини пізніх строків сівби формують насіння, олія з якого містить на 0,89% більше ерукової кистоли та на 1,2 мкмоль/г глюкозинолатів у шроті, але одержана продукція все одно відповідає державному стандарту. За даними економічного аналізу встановлено, що максимального рівня чистого прибутку та найвищого показнику рівня рентабельності досягнуто за сівби в оптимальний строк з внесенням Хелафіту. Найвищого рівня ефективності препарату досягнуто за пізнього строку сівби, де чистий прибуток досягав 18,0 тис. грн/га. На підставі одержаних результатів сформульовано рекомендації виробництву, в яких пропонується для послаблених рослин пізнього строку сівби застосовувати багатофункціональний рістрегулюючий препарат Хелафіт. Зазначений препарат доцільно вносити двічі за вегетацію культури: восени у фазі 2 – 3 листків і навесні - у фазі бутонізації. Такий подвійний обробіток сприяє розвитку кореневої системи рослин, формуванню конкурентного генеративного апарату і зменшення стресів рослин, які викликані несприятливими факторами навколишнього середовища.; Thesis for the degree of a Doctor of Philosophy in the specialty 201 "Agronomy". Mykolaiv National Agrarian University, Mykolaiv, 2026. The dissertation work is devoted to the search for the possibility of increasing the productivity of the late-sown winter rapeseed crops. The sowing date of winter rapeseed has always been and remains an urgent issue, despite the fact that the optimal sowing time has been determined by other scientists. But the conditions of southern Ukraine do not always meet the requirements of the crop. Exactly at the optimal time the seedbed layer of soil often (up to 45%) loses moisture necessary for obtaining even and timely germination of winter rapeseed. In such cases, producers refuse to sow this crop at all, or use late dates when precipitation falls and shoots can be obtained with a delay of 15-20 days. Although such crops usually form underdeveloped plants, they overwinter quite successfully and in spring can form a grass stand that is capable to provide a satisfactory harvest. The question arises: how can such poorly developed crops be stimulated in order to increase their productivity to optimal parameters? The answer to this question became the basis of this study, taking into account the use of multifunctional growth-stimulating fertilizers. Field experiments were conducted during 2022 - 2025 in the land use conditions of LLC "Dobrobut" of the Mykolaiv district of the Mykolaiv region on southern black soil with a humus content of 3.0 - 3.1%. In terms of moisture supply, the research years can be classified as moderately favorable (2022-2023 and 2024-2025 agricultural years) and unfavorable (2023-2024). The two-factor field experiment involved the study of three sowing dates (15.08; 05.09 and 25.09) and four options for applying the growth regulator Helafit (1 – without applying the fertilizers; 2 – applying Helafit in autumn in the phase of formation of 2–3 leaves; 3 – applying Helafit in spring in the budding phase; 4 – double application of the fertilizers: in autumn in the phase of formation of 2–3 leaves and in spring in the budding phase). The area of the experimental plot was 1600 m2, and the accounting plot was 900 m2. The placement of plots in the experiment was two-tiered in four-fold replication, the row spacing was 36.3 cm. The results of the research proved that during the sowing period, only once in three years of research, the conditions of moistening the seed layer of the soil made it possible to obtain satisfactory and timely seedlings (2022 - 2023). In 2024 - 2025, the conditions for early sowing were unfavorable, and in 2023 - 2024, only late sowing formed satisfactory shoots. Autumn treatment of plants with a growth regulator promoted active root growth, their penetration to a greater depth and had a higher level of productivity. If, under conditions of early sowing, the application of the fertilizers contributed to an increase in root mass by 3-6% compared to the control variant, then, in case of late sowing, such an increase in root mass reached 10-11%. Observations have shown that rapeseed plants treated with Helafit increased winter hardiness by 5-8%. Together with a higher level of field germination, this gives a noticeable advantage to late sowings in terms of the formation of grass density. All positive changes that occurred as a result of the use of the fertilizers were most significantly manifested under conditions of late sowing. At the spring-summer stage of development, the effect of the fertilizer not only continues, but also increases in case of treatment plants in autumn (in the phase of 2- 3 leaves) and in spring (in the phase of budding). Due to such treatment, the following issues are noted against the background of all sowing dates: - an increase in leaf area by 4.5-12.0%; - increase in dry aboveground mass yield by 9.3 - 14.2%; - the ratio of vegetative and generative parts of the crop changes with the predominance of leaves and inflorescences over the mass of stems; - under the treatment with cytokinins contained in the fertilizers, the root mass increases by 9.0 - 20.1%, the maximum increase in root mass is noted precisely in plants of late sowing date. At the same time, the proportion of roots located in the layer of 20 - 50 cm reaches its maximum value at late sowing date (18 versus 30%). Regarding the influence of sowing dates on water consumption of plants, it was found out that the late sowing date turned out to be more effective. Thus, the water consumption coefficient of plants of this date during the years of research had the lowest level and in the case of treatment with a growth regulator, the reduction reached 15.6 - 32.7% (against the background of the early sowing date, such a reduction in the consumption coefficient was 6.2 - 9.2%, and the optimal 11.0 - 23.8%). Accordingly, plants of the late sowing date save moisture on the formation of phytomass from 225 to 789 m3 per hectare of sowing. Studies have shown that winter rapeseed is characterized by a high level of compensatory reaction of plant density to crop productivity. Thus, under the conditions of formation of 50 plants per 1 m2, each of them forms up to 79-80 pods, if 30 plants remain per 1 m2, then the number of pods increases to 150-180 pcs/plant and under the conditions of arrangement of up to 20 plants per 1 m2, each plant is able to form up to 230-240 pods. Winter rapeseed crops of early and optimal terms form 200-207 pods on one plant, and late - only 118-123 pods. Double treatment of plants with a growth fertilizer leads to an increase in the number of pods on a plant by 5.9% when sowing in the early term, by 6.4% - in the optimal and by 8.2% when sowing in the late term. The main seed yield is formed on the main inflorescence: the later the sowing date, the higher the percentage of seeds from the inflorescence of the first order (early – 51%; optimal – 60% and late – 77%) of the total seed mass. The application of Helafit helps to reduce the number of underdeveloped pods, especially at a late sowing date. Individual productivity of winter rapeseed has a high level of dependence on plant density and therefore is not able to serve as an indicator. That is decisive for population productivity. The maximum seed yield was obtained when sowing at the optimal date with an increase compared to early by 0.63 and late – by 0.78 t/ha. Double application of the growth fertilizer allowed to obtain an increase in yield at early sowing date – 0.34; at optimal – 0.58 and at late – 0.82 t/ha. The calculations demonstrate that all the studied factors have a moderate or average level of correlation with the yield. Only the number of seeds from 1 plant has a high positive relationship, but with a significant change in density and this indicator can give a low level of correlation coefficient. At late sowing time was noted an increase in seed oil content by 1.5 - 2.3%, and the application of Helafit also increases the fat content by 0.8 - 1.0%. Such an increase is significant and mathematically proven. Plants of late sowing times form seeds, the oil of which contains 0.89% more erucic cystol and 1.2 μmol/g of glucosinolates in the shot, but the resulting product still meets the state standard. According to the economic analysis, it was found out that the maximum level of net profit and the highest profitability index were achieved while sowing at the optimal time with the application of Helafit. The highest level of effectiveness of the fertilizer was achieved at a late sowing date, where the net profit reached 18.0 thousand UAH/ha. Based on the results obtained, there were formulated the recommendations for production, which suggest using the multifunctional growth-regulating fertilizer Helafit for weakened plants of a late sowing date. The specified fertilizer should be applied twice during the growing season: in autumn in the phase of 2-3 leaves and in spring - in the budding phase. Such a double treatment contributes to the development of the plant root system, the formation of a competitive generative apparatus and the reduction of plant stress caused by adverse environmental factors.

Формування та розвиток ринку аутсорсингових послуг в Україні

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Назва: Формування та розвиток ринку аутсорсингових послуг в Україні Автори: Палєєв, Артем Андрійович; Palieiev, A. A. Короткий огляд (реферат): У дисертаційній роботі здійснено комплексне наукове обґрунтування теоретико-методичних засад формування та розвитку ринку аутсорсингових послуг в Україні в умовах сучасних трансформаційних змін, цифровізації економіки та підвищених ризиків, зумовлених воєнним станом. Дослідження спрямоване на поглиблення наукових уявлень щодо сутності аутсорсингу, удосконалення його класифікаційних підходів, розробку інструментарію оцінювання ефективності функціонування ринку та формування концептуальної моделі його подальшого розвитку. У роботі доведено, що сучасний аутсорсинг трансформується з інструменту зниження витрат у багатофункціональний управлінський механізм стратегічного характеру, який забезпечує підвищення ефективності діяльності підприємств, концентрацію на ключових компетенціях, оптимізацію ресурсного забезпечення та підвищення рівня їх конкурентоспроможності. Уточнено понятійно-категоріальний апарат, зокрема запропоновано трактування аутсорсингу як системно організованого процесу передачі підприємством частини функцій зовнішнім суб’єктам на договірних засадах, що інтегрує функціональні, коопераційні та управлінські аспекти взаємодії. Ринок аутсорсингових послуг визначено як складну відкриту соціально-економічну систему, функціонування якої залежить від сукупності макро-, мезо- та мікрорівневих факторів, включаючи інституційні, економічні, технологічні та безпекові умови. Поглиблено класифікацію видів аутсорсингу шляхом введення нових ознак, зокрема за кількістю учасників у ланцюгу надання послуг (прямий та опосередкований аутсорсинг) та за ступенем афілійованості (незалежний, структурно-інтегрований, трансформаційно-інтеграційний). Це дозволило систематизувати сучасні форми аутсорсингових відносин з урахуванням ускладнення організаційно-економічних зв’язків, розвитку мережевих структур та поширення платформних бізнес-моделей. Узагальнення емпіричних даних засвідчило, що ринок аутсорсингових послуг в Україні характеризується динамічними трансформаціями, поступовим переходом від ресурсно-орієнтованої моделі до інноваційно-орієнтованої, з домінуванням ІТ-сегменту, який формує значну частку експортних надходжень країни. Водночас встановлено, що розвиток ринку відбувається в умовах високої невизначеності, спричиненої воєнними діями, макроекономічною нестабільністю та інституційними обмеженнями, що суттєво впливають на структуру попиту, пропозиції та інвестиційну привабливість галузі. Запропоновано науково-методичний підхід до оцінювання ефективності функціонування ринку аутсорсингових послуг на основі використання комплексного індексу ефективності аутсорсингу (КІЕА), який дозволяє здійснювати інтегральну оцінку фінансових, операційних та стратегічних параметрів діяльності суб’єктів ринку. Обґрунтовано доцільність поєднання матричних методів стратегічного аналізу (PwC, McKinsey, BCG, IBS) із сучасними економіко-математичними методами (кореляційно-регресійний аналіз, DEA), що забезпечує підвищення точності оцінювання, об’єктивності результатів та обґрунтованості управлінських рішень. Досліджено систему факторів впливу на розвиток ринку аутсорсингових послуг, серед яких ключову роль відіграють людський капітал, рівень цифровізації, інституційне середовище, макроекономічна стабільність та міжнародна інтеграція. Доведено, що людські ресурси та цифрова інфраструктура виступають основними драйверами розвитку ринку, тоді як інституційні бар’єри та безпекові ризики формують системні обмеження, що стримують його модернізацію та інтеграцію у глобальні виробничі ланцюги. Встановлено, що ризики аутсорсингової діяльності мають комплексний багаторівневий характер і охоплюють операційні, фінансові, кадрові, інституційні та безпекові аспекти. Доведено, що за умов нестабільного середовища ризики набувають системного характеру та можуть трансформуватися у бар’єри розвитку ринку, однак застосування ризикорієнтованого підходу до управління дозволяє мінімізувати їх негативний вплив та перетворювати у джерело конкурентних переваг. Проаналізовано міжнародний досвід розвитку ринку аутсорсингових послуг, який свідчить про ефективність моделей, що базуються на цифровізації, інноваціях, розвитку людського капіталу та гнучких бізнес-моделях. Обґрунтовано, що адаптація цих підходів в Україні повинна враховувати специфіку національної економіки та сучасні виклики, зокрема воєнний стан, що сприятиме інтеграції у глобальні ринки та підвищенню експортного потенціалу країни. Розроблено концептуальну модель розвитку ринку аутсорсингових послуг, яка ґрунтується на інтеграції інноваційно-, клієнто-, ризик- та експортно-орієнтованих підходів із використанням сучасних цифрових технологій (Big Data, штучний інтелект, роботизація процесів, ERP, CRM), що забезпечує підвищення ефективності управління, прозорості бізнес-процесів та адаптивності суб’єктів ринку до змін зовнішнього середовища. Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретичних засад дослідження аутсорсингу як економічного явища, удосконаленні методичного інструментарію оцінювання ефективності його функціонування, а також у розробці нових класифікаційних підходів та концептуальної моделі розвитку ринку аутсорсингових послуг. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання органами державної влади, місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання для формування ефективної політики розвитку ринку аутсорсингових послуг, підвищення конкурентоспроможності підприємств, оптимізації управлінських процесів та забезпечення сталого економічного розвитку. Отримані результати впроваджено у діяльність органів місцевого самоврядування та профільних установ, що підтверджує їх практичну значущість і прикладний характер; The dissertation provides a comprehensive scientific substantiation of the theoretical and methodological foundations of the formation and development of the outsourcing services market in Ukraine under conditions of modern transformational changes, digitalization of the economy, and increased risks caused by martial law. The research is aimed at deepening scientific understanding of the essence of outsourcing, improving its classification approaches, developing tools for assessing the efficiency of market functioning, and forming a conceptual model for its further development. The dissertation proves that modern outsourcing is transforming from a costreduction tool into a multifunctional strategic management mechanism that ensures improved enterprise performance, concentration on core competencies, optimization of resource provision, and enhancement of competitiveness. The conceptual and categorical framework has been clarified; in particular, outsourcing is interpreted as a systematically organized process of transferring part of an enterprise’s functions to external entities on a contractual basis, integrating functional, cooperative, and managerial aspects of interaction. The outsourcing services market is defined as a complex open socio-economic system, the functioning of which depends on a set of macro-, meso-, and micro-level factors, including institutional, economic, technological, and security conditions. The classification of outsourcing types has been deepened by introducing new criteria, in particular by the number of participants in the service delivery chain — direct and indirect outsourcing — and by the degree of affiliation — independent, structurally integrated, and transformational-integrative outsourcing. This made it possible to systematize modern forms of outsourcing relations, taking into account the increasing complexity of organizational and economic ties, the development of network structures, and the spread of platform-based business models. The generalization of empirical data has shown that the outsourcing services market in Ukraine is characterized by dynamic transformations and a gradual transition from a resource-oriented model to an innovation-oriented one, with the dominance of the IT segment, which generates a significant share of the country’s export revenues. At the same time, it has been established that market development takes place under conditions of high uncertainty caused by military actions, macroeconomic instability, and institutional constraints, which significantly affect the structure of demand, supply, and the investment attractiveness of the sector. A scientific and methodological approach to assessing the efficiency of the outsourcing services market has been proposed based on the use of the Comprehensive Outsourcing Efficiency Index (COEI), which allows for an integrated assessment of the financial, operational, and strategic parameters of market participants’ activities. The expediency of combining matrix methods of strategic analysis (PwC, McKinsey, BCG, IBS) with modern economic and mathematical methods (correlation and regression analysis, DEA) has been substantiated, which increases the accuracy of assessment, the objectivity of results, and the validity of managerial decisions. The system of factors influencing the development of the outsourcing services market has been studied. Among them, human capital, the level of digitalization, the institutional environment, macroeconomic stability, and international integration play a key role. It has been proved that human resources and digital infrastructure act as the main drivers of market development, while institutional barriers and security risks form systemic constraints that hinder its modernization and integration into global production chains. It has been established that the risks of outsourcing activities are complex and multilevel in nature and include operational, financial, personnel, institutional, and security aspects. It has been proved that under conditions of an unstable environment, risks acquire a systemic character and may transform into barriers to market development. However, the application of a risk-oriented management approach makes it possible to minimize their negative impact and transform them into a source of competitive advantages. The international experience of the development of the outsourcing services market has been analyzed. It demonstrates the effectiveness of models based on digitalization, innovation, human capital development, and flexible business models. It has been substantiated that the adaptation of these approaches in Ukraine should take into account the specifics of the national economy and current challenges, in particular martial law, which will contribute to integration into global markets and the strengthening of the country’s export potential. A conceptual model for the development of the outsourcing services market has been developed. It is based on the integration of innovation-oriented, clientoriented, risk-oriented, and export-oriented approaches using modern digital technologies, including Big Data, artificial intelligence, robotic process automation, ERP, and CRM. This ensures increased management efficiency, transparency of business processes, and adaptability of market participants to changes in the external environment The scientific novelty of the obtained results lies in deepening the theoretical foundations of the study of outsourcing as an economic phenomenon, improving the methodological tools for assessing the efficiency of its functioning, as well as developing new classification approaches and a conceptual model for the development of the outsourcing services market. The practical significance of the results lies in the possibility of their use by public authorities, local self-government bodies, and business entities to form an effective policy for the development of the outsourcing services market, increase enterprise competitiveness, optimize management processes, and ensure sustainable economic development. The obtained results have been implemented in the activities of local self-government bodies and specialized institutions, which confirms their practical significance and applied nature.

Оцінка впливу складових інтенсивної технології на продуктивні, технологічні, адаптаційні та етологічні властивості корів голштинської породи

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Назва: Оцінка впливу складових інтенсивної технології на продуктивні, технологічні, адаптаційні та етологічні властивості корів голштинської породи Автори: Голосний, Богдан Сергійович; Holosnyi, Bohdan Короткий огляд (реферат): Першочерговим завданням молочного скотарства є збільшення валового виробництва молока, яке повинно вирішуватися шляхом інтенсифікації галузі, впровадженням нових об’ємно-планувальних і технологічних рішень, використанням спеціалізованих молочних порід великої рогатої худоби. Робота присвячена дослідженню продуктивних, технологічних, адаптаційних і етологічних властивостей корів голштинської породи за умов безприв’язного боксового утримання в корівнику з регульованим мікрокліматом, цілорічної однотипної годівлі та доїнні на автоматизованій установці «Карусель» на 80 худобо-місць. Науково-виробничі дослідження були виконані в умовах племінного заводу СТОВ «Промінь» Первомайського району Миколаївської області, а також в лабораторіях кафедри технології виробництва продукції тваринництва Миколаївського національного аграрного університету. Для виконання дослідження використовувалися аналітичні, зоотехнічні, ретроспективні, лабораторні, статистичні та економічні методи. Досліджувалися: комфортність технологічного середовища у корівниках різного типу і продуктивність корів; повноцінність годівлі корів та інтенсивність лактації в першу її половину; технологія доїння корів на великогабаритній установці «Карусель»; динаміка продуктивності корів в групах, розподілених за рівнем надою, тривалістю циклу відтворення і поєднаними ознаками; відтворювальні функції корів голштинської породи за інтенсивної технології виробництва молока; адаптивна здатність корів; етологія корів голштинської породи за інтенсивної технології та утримання в крос-корівнику; економічна оцінка ефективності утримання корів голштинської породи в крос-корівнику. Експериментальні дослідження виконувалися в умовах племзаводу СТОВ «Промінь» Миколаївської області на поголів’ї 600 корів голштинської породи. За допомогою програми Dairy Comp та Microsoft Excel було сформовано дослідну групу (n=300), тварини якої утримувалися в кроскорівнику зі штучною вентиляцією і контрольну групу (n=300), тварини якої утримувалися в корівнику павільйонного типу з природною вентиляцією. Кожну з них ще розподілили на групи за рівнем надою, тривалістю циклу відтворення і розвитком поєднаних ознак за даними першої лактації для оцінювання продуктивних, технологічних, адаптивних і етологічних властивостей корів голштинської породи. Наукове дослідження виконано на актуальну тему, оскільки оцінювалися продуктивні, технологічні, адаптивні та етологічні властивості корів голштинської породи за різної комфортності технологічного середовища в умовах інтенсивної технології виробництва молока. Впроваджена в господарстві технологія виробництва забезпечує комфортність експлуатації молочної худоби і реалізацію генетичного потенціалу голштинської породи. Встановлено, що піддослідні корови характеризувалися високим рівнем продуктивності, але відрізнялися за величиною надою в окремі лактації. Так, найвищий надій як за всю лактацію, так і за 305 діб лактації мали повновікові тварини – 12901 кг та 10662 кг (дослідна група) і 11463 кг та 9384 кг молока (контрольна група). Порівняльним аналізом встановлено, що корови дослідної групи характеризувалися вищим рівнем молочної продуктивності, ніж ровесниці контрольної групи. Ця перевага була за усіма кількісними показниками кожної з досліджуваних лактацій. Різниці величини надою за першу, другу і третю лактації коливалися в межах від 532 кг до 1438 кг (р<0,001) молока, а за 305 діб – від 514 кг (р<0,001) до 1278 кг (р<0,001) молока відповідно. Для годівлі корів у першу половину лактації розроблено раціон, який містив з розрахунку споживання на одну голову: сухої речовини – 28,2 кг (дослідна група) і 27,3 кг (контрольна група), комбікорму – 12,69 кг (дослідна група) і 11,17 кг (контрольна група). Типові раціони піддослідних тварин мали однаковий набір кормів, які згодовувалися у вигляді загально змішаних повнораціонних сумішей з кормових столів і фронтом годівлі 0,8 м/голову. За подібного кормового фону, але різної комфортності утримання, зокрема в крос-корівнику зі штучно регульованим мікрокліматом проявляються індивідуальні особливості високопродуктивних корів голштинської породи. Встановлено, що корови з надоєм «>9643» дослідної групи характеризувалися більш тривалим періодом до настання піку лактації, який становив 121,9 доби. Різниця у порівнянні з групами «<8423» і «8424-9642» становила 20,3 (р<0,001) та 5,9 (р<0,001) доби відповідно, тобто вони раніше досягали найвищого рівня надою, після чого відбувалося поступове його зниження. Аналогічної тенденції за періодом до настання піку лактації в контрольній групі не виявлено. Тварини не залежно від рівня надою досягали піку лактації в середньому на 113,4-114,2 добу. Дослідженнями напруженості лактації в першу її половину в корів дослідної та контрольної груп, розподілених за тривалістю циклу відтворення, встановлено різницю за величиною надою за 100 діб та на піковий день лактації. В дослідній групі у тварин із скороченою, середньою та подовженою тривалістю міжотельного періоду надій за 100 діб був на 94,0 кг (р<0,001) або 3,2 %; 115,6 кг (р<0,001) або 3,9 % і 93,4 кг (р<0,001) або 3,2 % вищим, ніж у ровесниць подібного розподілу контрольної групи. Перевага за надоєм на піковий день лактації у корів дослідної групи вищезазначеного розподілу за тривалістю циклу відтворення порівняно з тваринами контрольної групи становила 0,5 кг; 1,3 кг (р <0,01) і 0,7 кг, що було вище на 1,4 %, 3,7 % і 2,0 % відповідно. Результатами дослідження доведено комфортність доїння корів на автоматизованій конвеєрно-кільцевій установці типу «Карусель» на 80 худобомісць. Встановлено, що найвищими показниками разового надою характеризуються тварини із ванноподібною формою вим’я і корови з такою формою вим’я є найбільш технологічно пристосованими до машинного доїння. Встановлено, що за різних умов комфортності технологічного середовища перевагу за показниками молочної продуктивності мали корови дослідної групи у порівнянні з ровесницями контрольної групи. Середньопродуктивні та високопродуктивні корови дослідної групи характеризувалися вищими показниками у порівнянні з ровесницями контрольної групи. Визначені коефіцієнти кореляції між продуктивними ознаками у корів, розподілених за рівнем надою, контрольної та дослідної груп характеризували закономірності їх прояву за різних умов технологічного середовища. Для корів дослідної групи з різною тривалістю циклу відтворення характерним є підвищення молочної продуктивності в другу і третю лактації. У корів із скороченою, середньою і подовженою тривалістю міжотельного періоду надій більший, відповідно, за другу лактацію на 25,0 %, 19,5 % і 24,3 %, а за третю лактацію на 45,9 %, 41,0 % і 43,7 % у порівнянні з першою лактацією. У результаті аналізу рівня продуктивності корів з різною тривалістю циклу відтворення встановлено, що тварини з подовженим міжотельним періодом (група >395,4) не переважають за величиною надою, кількістю молочного жиру та кількістю молочного білка тварин із скороченою тривалістю МОП (група <373,4). Подовження тривалості циклу відтворення понад 395 діб не сприяє збільшенню молочної продуктивності, а лише вказує на порушення відтворювальних якостей тварин. Для корів контрольної групи характерна подібна закономірність щодо величини надою, кількості молочного жиру та кількості молочного білка за другу і третю лактації. Незалежно від тривалості циклу відтворення визначено підвищення молочної продуктивності у корів на 19,5…26,8 % в другу і на 30,8…1,0 % в третю лактації. Встановлено, що з підвищенням продуктивності у корів спостерігається погіршення відтворювальної здатності. Зі збільшенням номера лактації подовжуються тривалість лактації, сервіс- та міжотельного періодів. Корови-первістки відрізняються кращим показником коефіцієнта відтворювальної здатності, ніж корови за другу лактацію та повновікові. Про зниження відтворювальної здатності з віком у корів голштинської породи за інтенсивної технології виробництва молока як дослідної, так і контрольної груп свідчать коефіцієнти відтворювальної здатності. Найменші його значення встановлено у корів третьої лактації дослідної групи КВЗ=0,85 і контрольної групи КВЗ=0,84…0,85. У корів із скороченою, середньою і подовженою тривалістю циклу відтворення найбільші значення сервіс- та міжотельного періодів встановлено в третю лактацію, а в першу лактацію лише для тварин з тривалістю МОП 395,4 доби і більше (дослідна група) і 397,4 доби і більше (контрольна група). Досліджуючи пристосованість корів, розподілених в групи за тривалістю циклу відтворення встановили, що у тварин з тривалістю МОП 373,3 доби й менше (дослід) та 375,6 доби й менше (контроль) значення індексу адаптації наближається до нульового показника. Це вказує на підтримання певного гармонійного співвідношення особин стада і технологічного середовища. Проте така ситуація виявлена лише в першу лактацію для тварин дослідної та контрольної груп, які характеризувалися тривалістю циклу відтворення не більше, ніж 373,4 і 375,6 доби відповідно. Встановлено, що за величиною «Н» корови дослідної та контрольної груп характеризувалися оптимальним показником адаптивності. Проте, дослідна група у порівнянні з контрольною відрізнялася меншим від’ємним показником індексу адаптації, що свідчило про наближення до відповідності взаємодії тварин з існуючим середовищем. Такий стан адаптації тварин дослідної групи можна пояснити утриманням їх в корівнику з регульованим мікрокліматом і створенням максимальної відповідності технологічного середовища біологічним потребам високопродуктивних корів голштинської породи. Спостереженнями встановлено, що упродовж доби на відпочинок корови дослідної групи витрачали 71,2 % часу, а контрольної – 70,8 %. Під час відпочинку найбільш бажаними елементами поведінки тварин є стан, коли вони лежать або лежать і жують жуйку. Піддослідні тварини, розподілені в групи з різним рівнем надою, відрізнялися за тривалістю життєвих проявів. Дана закономірність характерна для корів дослідної та контрольної груп, проте виявлено відмінності між ними. Це пояснюється комфортністю умов утримання корів дослідної групи в кроскорівнику. Для них характерним було подовження тривалості таких важливих поведінкових реакцій, як споживання корму, відпочинок лежачи або лежачи та жуючи жуйку, що певним чином зумовило вищий рівень їх продуктивності. Встановлено, що у високопродуктивних корів дослідної та контрольної груп, закономірно більша тривалість споживання корму та відпочинок лежачи і жуючи жуйку. У них кормова поведінка триває довше, відповідно, на 28,2 хв (8,6 %) і 18,4 хв (5,9 %), ніж у ровесниць з нижчим рівнем надою (групи: «<8423» і «<7943»). Високопродуктивні корови (групи «>9643» і «>9098») лежали і жували жуйку, відповідно, на 37,8 хв (11,7 %) і 20,6 хв (6,9 %) довше, ніж тварини з меншою величиною надою. Етологічними дослідженнями визначено закономірну реакцію корів різного рівня продуктивності на відповідність технологічного середовища їх біологічним потребам в конкретних умовах утримання в крос-корівнику та корівнику павільйонного типу.; -; The primary task of dairy cattle breeding is to increase the gross milk production, which can be achieved through the intensification of the industry and the introduction of new volumetric planning and technological solutions for the use of specialised dairy cattle breeds. This study focuses on the productive, technological, adaptive, and ethological properties of Holstein cows in free-range box housing with a regulated microclimate, year-round uniform feeding, and automated milking using a "Carousel" installation with 80 stalls. Scientific and production research was carried out at the breeding centre of Agricultural LLC “Promin” in the Pervomaisk Raion, Mykolaiv Oblast, as well as in the laboratories of the Department of Animal Production Technology at Mykolaiv National Agrarian University. The study was carried out using analytical, zootechnical, retrospective, laboratory, statistical and economic methods. The following were studied: the comfort of the technological environment in cowsheds of various types and the productivity of cows; the fullness of cow feeding and the intensity of lactation in its first half; the technology of milking cows on a large-sized “Carousel” installation; the dynamics of cow productivity in groups distributed by the level of milk yield, the duration of the reproduction cycle and combined characteristics; the reproductive functions of Holstein cows under intensive milk production technology; the adaptive ability of cows; the ethology of Holstein cows under intensive technology and maintenance in a cross-cowshed; economic assessment of the efficiency of keeping Holstein cows in a cross-cowshed. Experimental studies were carried out in the conditions of the breeding centre of Agricultural LLC “Promin” in Mykolaiv Oblast, studying a sample of 600 Holstein cows. Using the Dairy Comp program and Microsoft Excel, an experimental group (n=300) was formed, the animals of which were kept in a crosstype barn with artificial ventilation, and a control group (n=300) was formed, the animals of which were kept in a pavilion-type barn with natural ventilation. Each of them was further divided into groups according to the level of milk yield, the duration of the reproduction cycle and the development of combined traits according to the data of the first lactation to evaluate the productive, technological, adaptive and ethological properties of Holstein cows. The scientific research focused on an important topic: the productive, technological, adaptive and ethological properties of Holstein cows were evaluated in different technological environments under intensive milk production conditions. The production technology implemented on the farm ensures comfortable conditions for dairy cattle and enables the genetic potential of the Holstein breed to be realised. It was found that the experimental cows were highly productive, although they differed in milk yield during individual lactations. Thus, the highest yield for both the entire lactation and 305 days of lactation was in full-grown animals - 12901 kg and 10662 kg (experimental group) and 11463 kg and 9384 kg of milk (control group). A comparative analysis revealed that the experimental group's cows exhibited a higher level of milk productivity than those in the control group. This advantage was evident in all quantitative indicators of each studied lactation. Differences in milk yield for the first, second and third lactations ranged from 532 kg to 1438 kg (p<0.001) of milk, and for 305 days – from 514 kg (p<0.001) to 1278 kg (p<0.001) of milk, respectively. A feeding ration was developed for cows in the first half of lactation, containing, based on consumption per head: dry matter – 28.2 kg (experimental group) and 27.3 kg (control group), compound feed – 12.69 kg (experimental group) and 11.17 kg (control group). The typical rations for the experimental animals comprised the same set of feeds, which were provided in the form of complete mixed feed from feed tables and a feeding front of 0.8 m per head. Despite a similar feeding schedule, the level of comfort experienced by the cows varied, particularly in a cross-cow barn with an artificially regulated microclimate. This allowed the individual characteristics of highly productive Holstein cows to manifest. It was found that cows with a milk yield of ">9643" of the experimental group were characterized by a longer period before the onset of the lactation peak, which was 121.9 days. The difference compared to the groups "<8423" and "8424-9642" was 20.3 (p<0.001) and 5.9 (p<0.001) days, respectively, that is, they reached the highest level of milk yield earlier, after which its gradual decrease occurred. A similar trend in the period before the onset of the lactation peak was not found in the control group. Animals, regardless of the milk yield level, reached the lactation peak on average at 113.4-114.2 days. Studies of lactation intensity in the first half of the experimental and control groups, categorised by the duration of the reproductive cycle, revealed differences in milk yield per 100 days and on the peak day of lactation. In the experimental group, in animals with a shortened, average and extended duration of the intercalary period, the milk yield per 100 days was 94.0 kg (p<0.001) or 3.2%; 115.6 kg (p<0.001) or 3.9% and 93.4 kg (p<0.001) or 3.2% higher than in the control group of the same age. The advantage in milk yield on the peak day of lactation in the experimental group of cows of the above-mentioned distribution by the duration of the reproductive cycle compared to the animals of the control group was 0.5 kg; 1.3 kg (p <0.01) and 0.7 kg, which was higher by 1.4%, 3.7% and 2.0%, respectively. The results of the study proved that an automated conveyor-ring installation of the “Carousel” type is comfortable for milking 80 cows. It was found that animals with a tub-shaped udder had the highest single milk yield and were the most technologically adapted to machine milking. Under different comfort conditions in the technological environment, it was found that cows in the experimental group had an advantage in terms of milk productivity compared to their peers in the control group. Medium-productive and highly productive cows in the experimental group had higher milk productivity than their counterparts in the control group. The correlation coefficients determined between productive traits in cows, categorised by milk yield level in the control and experimental groups, characterised the patterns of their manifestation under different technological conditions. For cows of the experimental group with different duration of the reproductive cycle, an increase in milk productivity in the second and third lactation is characteristic. In cows with a shortened, average and extended duration of the intercalary period, the yield is higher, respectively, in the second lactation by 25.0%, 19.5% and 24.3%, and in the third lactation by 45.9%, 41.0% and 43.7% compared to the first lactation. The analysis of the productivity levels of cows with different reproductive cycle durations revealed that those with a prolonged intercalary period (group >395.4) do not outperform in terms of yield, milk fat content or milk protein content those with a shortened IOP duration (group <373.4). Extending the duration of the reproductive cycle beyond 395 days does not contribute to an increase in milk productivity, but only indicates a violation of the reproductive qualities of animals. A similar pattern was observed for cows in the control group in terms of milk yield, milk fat and milk protein in the second and third lactations. Regardless of the duration of the reproduction cycle, an increase in milk productivity in cows by 19.5...26.8% in the second and by 30.8...1.0% in the third lactation was determined. It was found that increasing productivity in cows leads to a deterioration in reproductive ability. An increase in the number of lactations extends the duration of the lactation, service and intercalary periods. First-calf cows have a better reproductive ability coefficient than cows in their second lactation. The reproductive ability coefficient indicates a decrease in reproductive ability with age in Holstein cows under intensive milk production technology, in both the experimental and control groups. The lowest values were found in cows of the third lactation of the experimental group KVZ=0.85 and the control group KVZ=0.84…0.85. In cows with a shortened, average and extended duration of the reproductive cycle, the highest values of service and intercalary periods were found in the third lactation, and in the first lactation only for cows with a duration of MOS of 395.4 days and more (experimental group) and 397.4 days and more (control group). Investigating the adaptability of cows divided into groups according to the duration of the reproductive cycle, it was found that in animals with a duration of the MOP of 373.3 days and less (experimental) and 375.6 days and less (control), the value of the adaptation index is close to zero. This indicates a harmonious ratio between herd individuals and the technological environment is maintained. However, this situation was observed only during the first lactation in animals in the experimental and control groups with a reproductive cycle duration of no more than 373.4 and 375.6 days, respectively. It was found that according to the value of "H" the cows of the experimental and control groups were characterized by an optimal adaptability index. However, the experimental group, in comparison with the control, differed in a smaller negative index of the adaptation index, which indicated an approach to the correspondence of the interaction of animals with the existing environment. The adaptation of the experimental group can be explained by keeping them in a barn with a regulated microclimate, creating maximum compliance with the biological needs of highly productive Holstein cows. Observations have shown that during the day the cows of the experimental group spent 71.2% of their time resting, and the control cows spent 70.8%. During rest, the most desirable elements of animal behavior are the state when they lie down or lie down and chew the cud. The experimental animals, which were divided into groups with different levels of hope, exhibited different durations of life manifestations. This pattern was observed in both the experimental and control groups of cows, but differences were found between them. This is explained by the cows in the experimental group being kept in comfortable conditions in the cross-stall. These cows exhibited an extension in the duration of important behavioural reactions such as feed consumption, resting while lying down, and lying down and chewing the cud. This determined their higher level of productivity. It was found that in high-yielding cows of the experimental and control groups, the duration of feed consumption and rest while lying down and chewing the cud is naturally longer. Their feeding behavior lasts longer, respectively, by 28.2 min (8.6 %) and 18.4 min (5.9 %), than in peers with a lower yield level (groups: "<8423" and "<7943"). High-yielding cows (groups ">9643" and ">9098") lay down and chewed the cud, respectively, by 37.8 min (11.7 %) and 20.6 min (6.9 %) longer than animals with a lower yield. Ethological studies have determined how cows of different productivity levels naturally react to the extent to which the technological environment meets their biological needs in specific conditions of detention in a cross-cowshed and a pavilion-type cowshed.

Вплив біологічних препаратів на розкладання рослинних решток і продуктивність соняшнику в умовах Степу України

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Назва: Вплив біологічних препаратів на розкладання рослинних решток і продуктивність соняшнику в умовах Степу України Автори: Павлов, Володимир Олександрович; Pavlov, Volodymyr Короткий огляд (реферат): Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 201 Агрономія (20 Аграрні науки та продовольство). Миколаївський національний аграрний університет. Миколаїв. 2025. Соняшник - важлива олійна культура з великим економічним, екологічним і агротехнічним потенціалом. Він забезпечує стабільний прибуток і його використовують у різних напрямах. Завдяки високій посухостійкості та здатності адаптуватися до змінних кліматичних умов, соняшник є перспективним для зон із нестабільним кліматом і важливим для сталого землеробства. Морфологія рослини - глибока коренева система, теплолюбність і потреба у великій кількості світла - дозволяють вирощувати її на різних ґрунтах і в агрокліматичних регіонах. Розширення посівів соняшнику в Україні обумовлене економічними вигодами, кліматичними чинниками та впровадженням сучасних агротехнологій, що дозволяють збільшити урожайність і конкурентоспроможність на світовому ринку. Приватне агропідприємство "Схід" має значний потенціал для розвитку, зважаючи на ґрунтово-кліматичні умови, проте сучасні їх зміни, такі як посухи, підвищення температур і дефіцит опадів, вимагають адаптації агротехнологій для забезпечення сталої врожайності. Агротехнічні заходи вирощування соняшнику у дослідженні були адаптовані під регіональні умови Степу України, без зрошення, у напрямку збереження ґрунтової родючості. У наведених дослідженнях чітко простежується важлива роль біологічних препаратів, зокрема деструкторів стерні, у підтриманні та збагаченні ґрунту органічною речовиною, що є основним показником його родючості. У контрольних варіантах, де використовували лише мінеральне живлення без біопрепаратів, вміст органічної речовини був помітно нижчим як до сівби, так і по завершенні вегетації. Це свідчить про те, що лише мінеральне удобрення не забезпечує сталого відтворення гумусового стану ґрунту, особливо в умовах інтенсивного землеробства. Застосування деструкторів стерні, таких як Екостерн класік і лайт, сприяло прискоренню розкладу рослинних решток, збагаченню ґрунту свіжою органічною речовиною та посиленню мінералізаційних процесів, що покращувало доступність поживних елементів для рослин. Збільшення вмісту органіки (з 4,90% до 5,06%) вказує на ефективне біологічне відновлення родючості ґрунту, що є важливою складовою сталого землеробства. Крім того, збереження та накопичення азоту, особливо гідролізованого, амонійного (NH₄⁺) та нітратного (NO₃⁻), у варіантах з деструкторами, свідчить про кращу здатність ґрунту утримувати й перетворювати азот у форми, доступні для рослин, за зменшення втрат. Без деструкторів стерні відбувалося зниження вмісту досліджуваних форм азоту. На особливу увагу заслуговує вплив на рухомі форми фосфору та калію - важливих елементів для енергетичного обміну, синтезу білків, розвитку кореневої системи та процесів росту рослин. Застосування деструкторів істотно підвищувало доступність Р₂О₅ і К₂О, що не тільки збільшувало врожайність, а й активізувало біологічну активність ґрунту, що позитивно впливає на довготривале збереження фізико-хімічних його властивостей. Визначено, що Стоп стрес, хоча й не мав прямого впливу на гумус або мінеральні складові ґрунту, проте підвищував ефективність засвоєння поживних речовин рослинами, що в свою чергу зменшує навантаження на ґрунт, попереджаючи вимивання або закріплення елементів живлення. Без застосування деструкторів розклад стерні за три роки становив лише 53,2%, тоді як із біопрепаратами цей показник значно зростав: від 58,6% (Екостерн лайт) до 66,8% (Екостерн бактеріальний). Екостерн класичний також суттєво перевищував контроль - 64,5%. Різниця між контрольним варіантом і біодеструкторами була статистично значущою. Найвищу ефективність у розкладанні стерні забезпечив Екостерн бактеріальний Загальна кількість мікроорганізмів у ґрунті коливалася від 63,2 до 107,4 тис. КУО/г. У варіантах із Екостерн класік і Екостерн бактеріальний патогенних грибів не виявлено. В інших зразках частка фітопатогенів складала від 4,5 до 17,6%, представлена двома видами Fusarium (F. oxysporum та F. verticillioides). Сапротрофні гриби належали до роду Penicillium, Mucor, Rhizopus, Absidia, Gliocladium, Aspergillus та Trichoderma. Потенційні токсинопродуценти становили 68,8–87,1% від загальної мікрофлори. Частка грибів роду Trichoderma була стабільною (22,6–23,5%), з найвищим значенням у варіанті Екостерн Бактеріальний (37,5%). У контрольному варіанті площа листкової поверхні соняшнику становила 24,7 см² на початку формування кошиків і збільшувалася до 37,8 см² у фазі цвітіння, що було найнижчими значеннями серед досліджуваних варіантів. Використання біодеструктора Екостерн класік сприяло збільшенню площі листків на 3,7 см² (до 28,4 см²) на початку формування кошиків і на 1,9 см² (до 39,7 см²) у період цвітіння. Найвищих показників площі листкової поверхні було досягнуто у варіанті з комбінацією Екостерн бактеріальний + N5 + Граундфікс + Стоп стрес - 35,7 см² на початку формування кошиків і 42,2 см² у фазі цвітіння. Застосування біодеструкторів збільшує площу листків порівняно з контролем, а додавання препарату Стоп стрес підсилює цей ефект, що є особливо важливим за стресових умов. Чиста продуктивність фотосинтезу у контрольному варіанті була дещо вищою, ніж у варіантах з біодеструкторами, що може свідчити про більш активний обмін речовин у рослин. Застосування Стоп стрес дещо знижувало продуктивність фотосинтезу, ймовірно, через адаптаційні процеси в рослинах. Водоспоживання соняшнику залежало від погодних умов: максимум 3811 м³/га - у вологому 2023 році, мінімум 1505 м³/га - у посушливому 2024 році. У 2023 році частка опадів склала 77,7%, у 2024 - лише 57,3%, при цьому рослини більше використовували ґрунтову вологу (42,7%). Посуха 2024 року негативно вплинула на врожайність соняшнику. Визначено сильний кореляційний зв’язок між урожайністю і водоспоживанням (R = 0,99). Коефіцієнт водоспоживання змінювався залежно від року зволоження, обробки насіння, застосування деструкторів і підживлення. Найекономніше вологу рослини використовували в посушливому 2022 році, найвищий коефіцієнт - у 2023-му (особливо у контролі і при Екостерн лайт). Найкраще волога використовувалася у варіантах з антистресантом Стоп стрес, особливо у комбінації з Екостерн бактеріальним. Обробка насіння Мікофрендом зменшувала коефіцієнт водоспоживання. Найнижчими витрати води були за комплексного застосування Мікофренду, біодеструкторів і Стоп стресу. Оптимальною для економного використання вологи була їхня комбінація. За три роки середня врожайність насіння соняшнику у контролі склала 2,37 т/га (обробка водою) та 2,48 т/га (Мікофрендом). Препарат Стоп стрес підвищував врожайність до 2,64 і 2,76 т/га відповідно. Біодеструктори стерні (Екостерн класік, лайт, бактеріальний) забезпечували більш високу врожайність порівняно з контролем. Максимальну врожайність - до 2,89 т/га - сформовано за поєднання Екостерн класік + N5 + Граундфікс + Стоп стрес із Мікофрендом. Відмінностей між біодеструкторами не визначено. Мікофренд стабільно підвищував урожайність, особливо в комбінації з біодеструкторами та антистресантом. Найбільший приріст від обробки насіння Мікофрендом отримали у найвологішому 2023 році. Стоп стрес позитивно впливав на врожайність у всіх варіантах, особливо з деструкторами стерні і Мікофрендом. У контролі формувався найменшим діаметр кошика - 16,7 см. Біодеструктори збільшували його на 0,6–0,7 см, а поєднання з Стоп стресом - до 19,1 см (на 2,4 см більше контролю). Кількість кошиків зросла з 4,2 до 4,6 шт./м², а кількість насінин у кошику значно збільшилась при застосуванні біодеструктора зі Стоп стресом - максимум 882 насінини (на 137 більше за контроль). Маса насіння з кошика зросла до 49,6 г, 1000 насінин - 57,4 г, особливо за комплексного застосування біодеструкторів і антистресанту. У контрольному варіанті без біопрепаратів, але з добривами N5 і Граундфікс, вміст сирого жиру в насінні соняшнику становив 44,1–44,3%. Застосування біодеструкторів стерні Екостерн підвищувало цей показник на 0,5–1,0%. Використання антистресового препарату Стоп стрес посилювало ефект, досягаючи понад 45,0% жиру, особливо у варіантах з Екостерн класік та Екостерн бактеріальним у поєднанні зі Стоп стресом. Обробка насіння Мікофрендом також сприяла незначному зростанню вмісту жиру в зерні (на 0,1–0,3%) порівняно з обробкою насіння водою. Максимальних значень (45,4– 45,6%) досягли за комплексного застосування Екостерн класік або бактеріального, N5, Граундфіксу, Стоп стресу та Мікофренду. Без Стоп стресу вміст жиру в зерні соняшнику був на 0,3–0,4% нижчим. Умовний вихід олії також зростав від застосування антистресового препарату Стоп стрес у комбінації з біодеструкторами та підживленням. Найвищий умовний вихід олії - 1,31 т/га - забезпечили варіанти з Екостерн класік або Екостерн бактеріальний у поєднанні з N5, Граундфіксом, Стоп стресом та обробкою насіння Мікофрендом. Біодеструктори Екостерн класік і лайт забезпечили вищий умовний вихід олії порівняно з контролем. У контрольному варіанті з обробкою насіння водою лушпинність насіння була найвищою - 21,8%. Нижчі значення (20,8%) забезпечили варіанти з біодеструкторами, за поєднання з Стоп стресом та обробкою Мікофрендом. Обробка насіння Мікофрендом знижувала лушпинність на 0,3–0,7% порівняно з передпосівною обробкою його водою. Зменшення лушпинності збільшувало вихід ядра, що підвищує умовний вихід олії. Встановлено дуже сильний кореляційний зв’язок між лушпинністю і врожайністю соняшнику (R² = 0,90). Максимальних показників вартості валової продукції (36,1 тис. грн/га), чистого прибутку (21,7 тис. грн/га) та рівня рентабельності (150,9%) досягнуто за комплексного застосування біодеструктора Екостерн класік із добривами N5, Граундфікс, антистресантом Стоп стрес і обробкою насіння перед сівбою Мікофрендом. Незважаючи на більші витрати на вирощування, економічна ефективність перевищувала контроль. Найвищу рентабельність (157,4%) визначили у варіанті обробки насіння водою (без Мікофренду), проте чистий прибуток при цьому нижчий. Розрахунком енергетичної ефективності підтверджено, що застосування біодеструкторів Екостерн у комбінації з добривами, Стоп стресом і передпосівною обробкою насіння Мікофрендом значно підвищує енергоефективність: надходження енергії з урожаєм перевищувало 67 ГДж/га, приріст енергії - до 45,8 ГДж/га, а коефіцієнт енергетичної ефективності - до 3,07, енергоємність продукції - 7,65 ГДж/т, що оптимальніше за контроль.; ----; Sunflower is an important oilseed crop with significant economic, ecological, and agronomic potential. It provides a stable income and is used in various directions. Due to its high drought resistance and ability to adapt to changing climatic conditions, sunflower is promising for areas with unstable climates and is important for sustainable agriculture. The plant's morphology - a deep root system, warmth-loving nature, and need for ample light - allows it to be grown in various soils and agro-climatic regions. The expansion of sunflower cultivation in Ukraine is driven by economic benefits, climatic factors, and the implementation of modern agrotechnologies that increase yield and competitiveness in the global market. The private agricultural enterprise "Skhid" has significant potential for development, considering the soil and climatic conditions; however, current changes such as droughts, rising temperatures, and precipitation deficits require the adaptation of agrotechnologies to ensure sustainable yields. The agrotechnical measures for sunflower cultivation in this study were adapted to the regional conditions of the Southern Steppe of Ukraine, without irrigation, focusing on soil fertility preservation. In the presented studies, the important role of biological preparations, particularly stubble decomposers, in maintaining and enriching the soil with organic matter, a key indicator of its fertility, can be clearly observed. In the control variants, where only mineral nutrition was used without biological preparations, the organic matter content was significantly lower both before sowing and at the end of the growing season. This indicates that mineral fertilization alone does not ensure the sustainable reproduction of the soil's humus state, especially under intensive farming conditions. Stubble decomposers, such as Ekostern Classic and Light, contributed to the acceleration of plant residue decomposition, enriching the soil with fresh organic matter and enhancing mineralization processes, improving nutrient availability for plants. The increase in organic content (from 4.90% to 5.06%) indicates effective biological restoration of soil fertility, which is an important component of sustainable agriculture. Moreover, the preservation and accumulation of nitrogen, particularly hydrolyzed ammonium (NH₄⁺) and nitrate (NO₃⁻), in the variants with decomposers indicates a better ability of the soil to retain and convert nitrogen into forms available for plants, thereby reducing losses. Without stubble decomposers, there was a decrease in the content of the studied forms of nitrogen. Particular attention should be paid to the impact on mobile forms of phosphorus and potassium - essential elements for energy metabolism, protein synthesis, root system development, and plant growth processes. The application of decomposers significantly increased the availability of P₂O₅ and K₂O, which not only increased yield but also activated soil biological activity, positively influencing the long-term preservation of its physicochemical properties. It has been determined that Stop Stress, although it did not have a direct impact on humus or mineral components of the soil, increased the efficiency of nutrient uptake by plants, which in turn reduces the load on the soil, preventing the leaching or fixation of nutrients. Without the use of decomposers, the decomposition of stubble over three years was only 53.2%, whereas with biological preparations this figure significantly increased: from 58.6% (Ekostern Light) to 66.8% (Ekostern Bacterial). Ekostern Classic also significantly exceeded the control at 64.5%. The difference between the control variant and the biological decomposers was statistically significant. The highest effectiveness in stubble decomposition was provided by Ekostern Bacterial. The total number of microorganisms in the soil ranged from 63.2 to 107.4 thousand CFU/g. No pathogenic fungi were detected in the variants with Ekostern Classic and Ekostern Bacterial. In other samples, the share of phytopathogens ranged from 4.5 to 17.6%, represented by two species of Fusarium (F. oxysporum and F. verticillioides). Saprotrophic fungi belonged to the genera Penicillium, Mucor, Rhizopus, Absidia, Gliocladium, Aspergillus, and Trichoderma. Potential toxin producers accounted for 68.8–87.1% of the total microflora. The proportion of Trichoderma fungi was stable (22.6–23.5%), with the highest value in the Ekostern Bacterial variant (37.5%). In the control variant, the leaf area of sunflower was 24.7 cm² at the beginning of basket formation and increased to 37.8 cm² at the flowering stage, which were the lowest values among the studied variants. The use of the biological decomposer Ekostern Classic contributed to an increase in leaf area by 3.7 cm² (to 28.4 cm²) at the beginning of basket formation and by 1.9 cm² (to 39.7 cm²) during flowering. The highest leaf area was achieved in the variant with the combination of Ekostern Bacterial + N5 + Groundfix + Stop Stress - 35.7 cm² at the beginning of basket formation and 42.2 cm² at the flowering stage. The application of biological decomposers increases leaf area compared to the control, and the addition of Stop Stress enhances this effect, which is particularly important under stress conditions. The net photosynthetic productivity in the control variant was somewhat higher than in the variants with biodestructors, which may indicate a more active metabolism in the plants. The application of Stop Stress slightly reduced photosynthetic productivity, likely due to adaptive processes in the plants. The water consumption of sunflowers depended on weather conditions: a maximum of 3811 m³/ha in the wet year of 2023 and a minimum of 1505 m³/ha in the dry year of 2024. In 2023, the share of precipitation was 77.7%, while in 2024 it was only 57.3%, with plants utilizing more soil moisture (42.7%). The drought in 2024 negatively affected sunflower yield. A strong correlation was established between yield and water consumption (R = 0.99). The water consumption coefficient varied depending on the year of moisture, seed treatment, application of destructors, and fertilization. Plants utilized moisture most economically in the dry year of 2022, while the highest coefficient was recorded in 2023 (especially in the control and with Ekostern Light). The best moisture utilization was observed in variants with the anti-stress agent Stop Stress, particularly in combination with Ekostern Bacterial. Seed treatment with Mycofrend reduced the water consumption coefficient. The lowest water expenditure was noted with the combined application of Mycofrend, biodestructors, and Stop Stress. Their combination was optimal for economical moisture use. Over three years, the average yield of sunflower seeds in the control was 2.37 t/ha (water treatment) and 2.48 t/ha (Mycofrend). The Stop Stress preparation increased yields to 2.64 and 2.76 t/ha, respectively. Biodestructors for stubble (Ekostern Classic, Light, Bacterial) provided higher yields compared to the control. The maximum yield of up to 2.89 t/ha was achieved with the combination of Ekostern Classic + N5 + Groundfix + Stop Stress with Mycofrend. No differences were found between the biodestructors. Mycofrend consistently increased yield, especially in combination with biodestructors and the anti-stress agent. The greatest increase from seed treatment with Mycofrend was observed in the wettest year of 2023. Stop Stress positively influenced yield in all variants, especially with stubble destructors and Mycofrend. In the control variant, the most minor diameter of the flower head was formed at 16.7 cm. The biodestructors increased it by 0.6–0.7 cm, while the combination with Stop Stress resulted in a diameter of up to 19.1 cm (2.4 cm more than the control). The number of flower heads increased from 4.2 to 4.6 heads/m², and the number of seeds per head increased dramatically with the application of the biodestructor combined with Stop Stress, reaching a maximum of 882 seeds (137 more than the control). The seed mass per head increased to 49.6 g, and the mass of 1000 seeds reached 57.4 g, especially with the combined application of biodestructors and the anti-stress agent. In the control variant without biopreparations but with fertilizers N5 and Groundfix, the crude fat content in sunflower seeds was 44.1-44.3%. The application of stubble biodestructors Ekostern increased this indicator by 0.5-1.0%. Using the anti-stress agent Stop Stress enhanced this effect, achieving over 45.0% fat content, particularly in variants with Ekostern Classic and Ekostern Bacterial combined with Stop Stress. Seed treatment with Mycofrend also contributed to a slight increase in fat content in the seeds (by 0.1-0.3%) compared to seed treatment with water. Maximum values (45.4-45.6%) were achieved with the combined application of Ekostern Classic or Bacterial, N5, Groundfix, Stop Stress, and Mycofrend. Without Stop Stress, the fat content in sunflower seeds was 0.3-0.4% lower. The conditional oil yield also increased with applying the anti-stress agent Stop Stress in combination with biodestructors and fertilization. Variants provided the highest conditional oil yield of 1.31 t/ha with Ekostern Classic or Ekostern Bacterial combined with N5, Groundfix, Stop Stress, and seed treatment with Mycofrend. The biodestructors Ekostern Classic and Light provided a higher conditional oil yield than the control. In the control variant with seed treatment using water, the seed huskiness was highest at 21.8%. Lower values (20.8%) were recorded for variants with biodestructors, particularly in combination with Stop Stress and Mycofrend treatment. Treatment with Mycofrend reduced huskiness by 0.3-0.7% compared to pre-sowing treatment with water. The reduced huskiness increased kernel yield, enhancing the conditional oil yield. A robust correlation was established between huskiness and sunflower yield (R² = 0.90). The highest values of gross output (36.1 thousand UAH/ha), net profit (21.7 thousand UAH/ha), and profitability level (150.9%) were achieved through the combined use of the biodestructor Ekostern Classic with fertilizers N5, Groundfix, the anti-stress agent Stop Stress, and seed treatment with Mycofrend before sowing. Despite higher cultivation costs, the economic efficiency exceeded that of the control. The highest profitability (157.4%) was recorded in the variant where seeds were treated with water (without Mycofrend), although the net profit in this case was lower. Energy efficiency calculations confirmed that the use of Ekostern biodestructors in combination with fertilizers, Stop Stress, and seed treatment with Mycofrend significantly increases energy efficiency: energy input from the yield exceeded 67 GJ/ha, energy gain reached 45.8 GJ/ha, the energy efficiency ratio was up to 3.07, and the energy intensity of production was 7.65 GJ/t, which is more optimal compared to the control.