https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/60 Fri, 11 Sep 2026 00:30:31 GMT 2026-09-11T00:30:31Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26791 Назва: Формування конкурентних переваг територіальних громад у воєнний та післявоєнний період Автори: Соколік, Віталій Дмитрович; Sokolik, Vitaliy Короткий огляд (реферат): У дисертаційному дослідженні розкрито сутність та механізми формування конкурентних переваг територіальних громад в умовах воєнного та післявоєнного розвитку України. Доведено, що конкурентні переваги громад являють собою інтегровану систему характеристик, яка охоплює економічні, соціальні, екологічні та інфраструктурні аспекти розвитку. У воєнний час до традиційних факторів конкурентоспроможності — інвестиційної привабливості, розвитку інфраструктури, рівня людського капіталу — додаються нові: здатність до мобільності, впровадження безпекових механізмів, інтеграція внутрішньо переміщених осіб та релокованих підприємств. Класифікація конкурентних переваг передбачає виділення матеріальних (ресурсні, фінансові, інфраструктурні), нематеріальних (іміджеві, соціокультурні, інноваційні) та безпекових (обороноздатність, територіальна безпека) складових, що визначають стійкість та адаптивність громад у кризових умовах. Встановлено, що детермінантними факторами у воєнний період є безпекове середовище, здатність до оперативної мобілізації ресурсів, ефективність взаємодії місцевого самоврядування з військовими адміністраціями, релокація бізнесу та забезпечення житлом ВПО. У післявоєнний період пріоритетними стають просторове планування, модернізація інфраструктури, залучення міжнародної допомоги, розвиток логістики, енергетичної незалежності та цифрової трансформації. Соціальнийкапітал громад, активність громадян, участь молоді та партнерство з міжнародними організаціями відіграють ключову роль у забезпеченні стабільності та конкурентоспроможності. Систематизація цих чинників дозволяє виділити чотири основні групи: економічні, соціальні, безпекові та інноваційно-технологічні. Проаналізовано методики оцінювання конкурентних переваг, які потребують адаптації до умов війни та післявоєнного розвитку. Запропоновано алгоритм оцінки конкурентоспроможності, що включає підготовчий (визначення релевантних показників), розрахунковий (аналіз економічних, соціальних, екологічних та інфраструктурних складових із урахуванням внутрішніх і зовнішніх факторів) та завершальний (визначення напрямів посилення конкурентних переваг та формування стратегічних рекомендацій) етапи. Особлива увага приділена мультиплікативним ефектам міжрегіональної та міжгалузевої співпраці. Визначені класифікаційні ознаки територіальних громад за рівнем небезпеки, що дозволяє здійснювати моніторинг у реальному часі та оперативно реагувати на загрози. Найбільш ураженими є громади Донецької, Луганської, Запорізької, Харківської та Херсонської областей, що зазнали тимчасової окупації чи перебувають у зоні активних бойових дій. Поступове відновлення управління спостерігається в Київській, Сумській, Миколаївській та Чернігівській областях. Обмеженням існуючих механізмів є фрагментарність статистики, низький рівень цифровізації та відсутність уніфікованої системи показників, що зумовлює необхідність вдосконалення моніторингових інструментів. Досліджено систему управління розвитком те риторіальних громад в умовах війни та післявоєнного відновлення, підкреслено посилення ролі місцевих голів та військових адміністрацій, розширення повноважень та відповідальності за безпеку, ресурсне забезпечення та взаємодію з державними й міжнародними інституціями. Для підвищення стійкості запропоновано поєднання класичних стратегій управління з інноваційними підходами: смартуправління, цифровізація, партисипативні практики, підвищення прозорості та мінімізація корупційних ризиків. У дисертації висвітлено фінансовий та демографічний аналіз Миколаївської області, SWOT-аналіз та класифікацію громад за економічними показниками. Запропоновано підходи до підвищення конкурентоспроможності через диверсифікацію економіки, розвиток аграрно-промислових кластерів, підтримку малого та середнього бізнесу, залучення інвестицій, створення умов для повернення населення, розвиток людського капіталу, партнерство з міжнародними донорами та стимулювання інноваційної діяльності. Особлива увага приділена цифровізації як критично важливому фактору конкурентоспроможності громад. Запропоновано інтеграцію цифрових сервісів, впровадження смарт-інфраструктури, підвищення цифрової грамотності та використання штучного інтелекту, технологій відкритих даних, блокчейну та предиктивної аналітики для забезпечення прозорості, ефективності та сталого розвитку. Встановлено, що в умовах війни зростають ризики корупції, що потребує комплексних заходів мінімізації: цифровізація управління, громадський контроль, політики доброчесності, системи моніторингу, регулярне навчання персоналу та розвиток інструментів бюджетної прозорості. Дисертація має наукову та практичну цінність, оскільки пропонує системний підхід до оцінки та розвитку конкурентних переваг територіальних громад в умовах кризових викликів, визначає механізми підвищення стійкості, адаптації до воєнних загроз та післявоєнного відновлення, а також сприяє впровадженню цифрових та інноваційних рішень у систему управління громадами.; -; The dissertation research reveals the essence and mechanisms of forming competitive advantages of territorial communities under the conditions of wartime and postwar development of Ukraine. It is proved that the competitive advantages of communities represent an integrated system of characteristics that covers economic, social, environmental, and infrastructural aspects of development. During wartime, new factors are added to the traditional determinants of competitiveness — investment attractiveness, infrastructure development, and the level of human capital — namely mobility capacity, implementation of security mechanisms, integration of internally displaced persons, and relocation of enterprises. The classification of competitive advantages includes material (resource, financial, infrastructural), intangible (image, socio-cultural, innovative), and security (defense capability, territorial safety) components that determine the resilience and adaptability of communities under crisis conditions. It is established that the determinant factors during wartime are the security environment, the ability to rapidly mobilize resources, the effectiveness of interaction between local self-government and military administrations, business relocation, and housing provision for internally displaced persons. In the postwar period, spatial planning, infrastructure modernization, attraction of international assistance, development of logistics, energy independence, and digital transformation become priorities. The social capital of communities, civic activity, youth participation, and partnership with international organizations play a key role in ensuring stability andcompetitiveness. Systematization of these factors makes it possible to distinguish four main groups: economic, social, security, and innovation-technological. Modern methods for assessing competitive advantages are analyzed, which require adaptation to wartime and postwar conditions. An algorithm for evaluating competitiveness is proposed, including preparatory (selection of relevant indicators), calculation (analysis of economic, social, environmental, and infrastructural components taking into account internal and external factors), and final (determination of directions for strengthening competitive advantages and formation of strategic recommendations) stages. Particular attention is paid to the multiplicative effects of interregional and intersectoral cooperation. A dynamic system of classification of territorial communities by level of danger is established, which allows real-time monitoring and rapid response to threats. The most affected communities are located in Donetsk, Luhansk, Zaporizhzhia, Kharkiv, and Kherson regions, which experienced temporary occupation or remain in the zone of active hostilities. Gradual restoration of governance is observed in Kyiv, Sumy, Mykolaiv, and Chernihiv regions. Limitations of existing mechanisms include fragmentation of statistics, low level of digitalization, and lack of a unified system of indicators, which determines the need to improve monitoring tools. The management system under wartime and postwar recovery conditions is studied, emphasizing the strengthening of the role of local heads and military administrations, expansion of powers and responsibility for security, resource provision, and interaction with state and international institutions. To increase resilience, it is proposed to combine classical management strategies with innovative approaches: smart governance, digitalization, participatory practices, increased transparency, and minimization of corruption risks. The dissertation presents financial and demographic analysis of Mykolaiv region, SWOT analysis, and classification of communities by economic indicators. Approaches to increasing competitiveness are proposed through economic diversification, development of agro-industrial clusters, support for small and medium-sized businesses, attraction ofinvestments, creation of conditions for population return, development of human capital, partnership with international donors, and stimulation of innovation activity. Special attention is paid to digitalization as a critically important factor of community competitiveness. Integration of digital services, implementation of smart infrastructure, improvement of digital literacy, and use of artificial intelligence, open data technologies, blockchain, and predictive analytics are proposed to ensure transparency, efficiency, and sustainable development. It is established that corruption risks increase under wartime conditions, which requires comprehensive minimization measures: digitalization of governance, public control, integrity policies, monitoring systems, regular staff training, and development of budget transparency tools. The dissertation has scientific and practical value, as it proposes a systematic approach to assessing and developing competitive advantages of territorial communities under crisis challenges, identifies mechanisms for increasing resilience, adaptation to wartime threats and postwar recovery, and promotes the implementation of digital and innovative solutions in community management systems. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26791 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26787 Назва: Інфраструктурне забезпечення комплексного розвитку територіальних громад Автори: Камашев, Анатолій Володимирович; Kamashev, Anatoly Короткий огляд (реферат): У дисертації розв‘язано актуальне науково-практичне завдання щодо поглиблення теоретико-методичних засад і розроблення практичних механізмів інфраструктурного забезпечення комплексного розвитку територіальних громад в умовах децентралізації, воєнних загроз і післявоєнного відновлення. Актуальність дослідження зумовлена руйнуванням і нерівномірністю розвитку інфраструктури, обмеженістю місцевих ресурсів, потребою у безперервності базових послуг та необхідністю узгоджувати відновлення з принципами стійкості, безбар‘єрності й інклюзивності. Метою роботи є обґрунтування теоретичних положень, удосконалення методичних підходів та розроблення практичних рекомендацій щодо інфраструктурного забезпечення комплексного розвитку територіальних громад. Об‘єктом дослідження є процеси формування і розвитку такого забезпечення, а предметом — його теоретичні, методичні та прикладні аспекти. Методологічну основу дослідження становлять системний, територіальний, інституційний, партнерський, проєктний, безпековий та інклюзивний підходи. Застосовано методи аналізу і синтезу, систематизації, класифікації та групування, порівняльного й економіко-статистичного аналізу, індексного оцінювання, нормування показників, математичного моделювання, сценарного прогнозування, алгоритмізації та графічного відображення. Інформаційну базу сформували нормативно-правові акти України, офіційні статистичні дані, матеріали органів державної влади й місцевого самоврядування, дані цифрової екосистеми DREAM, місцеві стратегії, програми та проєктні портфелі, а також результати дослідження громад Миколаївської області за 2021–2025 роки.За результатами теоретичного узагальнення уточнено сутність поняття «інфраструктурне забезпечення комплексного розвитку територіальних громад» як інтегрованої системи матеріальних, організаційних, фінансових, безпекових і соціальних умов, інститутів та управлінських процесів, що забезпечує доступність базових послуг, безперервність життєдіяльності, просторову згуртованість, економічну активність, безпеку і підвищення якості життя населення. Виокремлено економічну, соціальну, транспортну, житловокомунальну, цифрову, екологічну, інституційну, критичну та безпекову складові. Систематизовано нормативно-правове й інституційне регулювання, розмежовано функції органів державної влади, місцевого самоврядування, бізнесу, громадських організацій, донорів та сусідніх громад. Обґрунтовано необхідність синхронізації стратегій розвитку, програм комплексного відновлення, середньострокових планів публічних інвестицій і проєктів, внесених до DREAM. Узагальнено методичні підходи та розроблено комплексну систему оцінювання інфраструктурного забезпечення, яка поєднує соціальні, економічні, транспортні, цифрові, екологічні й безпекові індикатори. Запропоновано нормування часткових показників, формування групових та інтегрального індексів, порівняння з цільовими значеннями і типологізацію громад за характером безпекового впливу. До оцінювання включено доступність та якість послуг, цифрову зрілість, фінансову спроможність, безбар‘єрність, захищеність критичних об‘єктів і здатність громади підтримувати безперервність життєдіяльності. Для управлінського моніторингу обґрунтовано систему збалансованих показників та інтегральний індекс безбар‘єрності за фізичною, транспортною, цифровою, інформаційною і соціальною складовими. Емпіричне дослідження проведено на прикладі Куцурубської громади, на території якої тривають бойові дії, деокупованої Шевченківської, приміської Мішково-Погорілівської та тилової Мигіївської громад. У 2021–2025 роках чисельність їх населення скоротилася відповідно з 7,6 до 5,8 тис. осіб, з 14,4 до 12,9 тис. осіб, з 8,1 до 8,0 тис. осіб та з 5,6 до 5,25 тис. осіб. Власні доходимісцевих бюджетів у 2025 році порівняно з 2021 роком зросли відповідно на 11,9 %, 45,2 %, 97,0 % і 53,8 %, проте рівень дотаційності становив 55 %, 27 %, 33 % і 24 %. Встановлено, що безпекова ситуація, масштаби руйнувань, демографічні втрати, просторова віддаленість та ресурсна база формують різні траєкторії інфраструктурного відновлення, тому черговість проєктів має визначатися з урахуванням типу громади. Розрахунки засвідчили критичний розрив між інфраструктурними потребами та підтвердженими ресурсами. Потребу Шевченківської громади у відновленні оцінено у 620,0 млн грн, з яких 48,39 % припадає на освіту, 30,65 % — на транспорт, 9,68 % — на житлово-комунальне господарство, 8,06 % — на культуру та 3,23 % — на медицину. Річна потреба у фінансуванні становить 124,0 млн грн за п‘ятирічного, 88,57 млн грн за семирічного та 62,0 млн грн за десятирічного сценарію. У портфелі DREAM із 22 проєктів загальною вартістю 430,0 млн грн підтверджено 116,1 млн грн, а незакрита потреба дорівнює 313,9 млн грн. На прикладі заміни понад 30 км водопровідної мережі вартістю понад 30,0 млн грн доведено, що за місцевого внеску 2,5 млн грн коефіцієнт залучення зовнішнього ресурсу становить щонайменше 11,0. Міжмуніципальне співробітництво у медицині, містобудуванні, екології та освіті забезпечує 1,65 млн грн прямої економії щороку. Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретикометодичних засад та інструментарію інфраструктурного забезпечення громад. Уперше розроблено комплексний підхід до його оцінювання на основі інтеграції шести груп інфраструктурних показників з урахуванням воєнних ризиків і потреб відновлення; обґрунтовано концептуальні засади розвитку інфраструктури на принципах безбар‘єрності та інклюзивності; запропоновано науково-методичний підхід до формування інфраструктурної стійкості за рівнем захищеності критичних об‘єктів, доступністю базових послуг і спроможністю забезпечувати їх безперервність у кризових умовах. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат та методичні підходи до інтегрального оцінювання з урахуванням міжгалузевих взаємозв‘язків, безпекової спроможності й безбар‘єрності. Набули подальшого розвиткуорганізаційно-економічний механізм залучення партнерських ресурсів, партнерська модель відновлення та методичний підхід до оцінювання результативності міжнародної допомоги, діяльності громадських організацій і міжмуніципального співробітництва. Розроблено практичні рекомендації щодо проведення комплексного аудиту потреб і безбар‘єрності, картування партнерів, формування банку проєктів, узгодження місцевих стратегій із програмами відновлення та середньостроковими планами публічних інвестицій, застосування кластерного і проєктного підходів, визначення джерел співфінансування та планування експлуатаційних витрат упродовж життєвого циклу об‘єкта. Пріоритизацію інвестицій запропоновано здійснювати за критеріями безпеки, проєктної готовності, охоплення населення, доступності послуг, економічного ефекту й вартості подальшої експлуатації. Практичне значення результатів підтверджено їх використанням у діяльності Шевченківської сільської територіальної громади для аналізу інфраструктурного стану, фінансово-економічних розрахунків і підготовки бюджетних програм, а також у навчальному процесі Миколаївського національного аграрного університету. Дисертація складається з анотації, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. У першому розділі сформовано теоретико-методичне підґрунтя дослідження; у другому оцінено комплексний розвиток та інфраструктурне забезпечення громад Миколаївської області; у третьому обґрунтовано стратегічні напрями, партнерські механізми, моделі фінансування й інструменти безбар‘єрного та інклюзивного відновлення. Одержані результати створюють наукове і прикладне підґрунтя для підвищення доступності послуг, якості життя, інвестиційної привабливості та стійкості територіальних громад до кризових впливів.; -; The dissertation addresses the topical scientific and practical problem of advancing the theoretical and methodological foundations and developing practical mechanisms for infrastructure support of the comprehensive development of territorial communities under decentralisation, wartime threats, and post-war recovery. The relevance of the research is determined by infrastructure destruction and uneven development, constrained local resources, the need to maintain continuity of basic services, and the necessity of aligning recovery with the principles of resilience, accessibility, and inclusion. The purpose of the dissertation is to substantiate theoretical provisions, improve methodological approaches, and develop practical recommendations for infrastructure support of the comprehensive development of territorial communities. The object of the research is the processes of forming and developing such support, while the subject comprises its theoretical, methodological, and applied aspects. The methodological framework combines systems, territorial, institutional, partnership-based, project-oriented, security-sensitive, and inclusive approaches. The study applies analysis and synthesis, systematisation, classification and grouping, comparative and economic-statistical analysis, index-based assessment, indicator normalisation, mathematical modelling, scenario forecasting, algorithmisation, and graphical methods. The information base includes Ukrainian legislation, official statistics, materials of central and local government authorities, data from the DREAM digital ecosystem, local strategies, programmes and project portfolios, as well as the results of an investigation of territorial communities in Mykolaiv Oblast for 2021–2025.The theoretical generalisation made it possible to refine the concept of ‗infrastructure support for the comprehensive development of territorial communities‘ as an integrated system of material, organisational, financial, security, and social conditions, institutions, and managerial processes that ensures access to basic services, continuity of vital community functions, spatial cohesion, economic activity, safety, and improved quality of life. Its economic, social, transport, housing and utilities, digital, environmental, institutional, critical, and security components are distinguished. The legal and institutional framework is systematised, and the functions of central government, local self-government, businesses, civil society organisations, donors, and neighbouring communities are differentiated. The need to align development strategies, comprehensive recovery programmes, medium-term public investment plans, and projects registered in DREAM is substantiated. Methodological approaches are generalised and a comprehensive infrastructure assessment system is developed by integrating social, economic, transport, digital, environmental, and security indicators. The proposed procedure includes the normalisation of partial indicators, the calculation of group and composite indices, comparison with target values, and the classification of communities by the nature of security exposure. The assessment covers service accessibility and quality, digital maturity, financial capacity, barrier-free access, protection of critical facilities, and the ability to maintain essential community functions. A balanced scorecard and a composite barrier-free accessibility index comprising physical, transport, digital, information, and social dimensions are substantiated for managerial monitoring. The empirical analysis covers the Kutsurub community, where hostilities are ongoing; the de-occupied Shevchenkove community; the suburban MishkovoPohorilove community; and the rear-area Myhiia community. Between 2021 and 2025, their populations declined from 7.6 to 5.8 thousand, from 14.4 to 12.9 thousand, from 8.1 to 8.0 thousand, and from 5.6 to 5.25 thousand people, respectively. In 2025, compared with 2021, own-source local budget revenues increased by 11.9%, 45.2%, 97.0%, and 53.8%, respectively; nevertheless, thecommunities‘ grant dependency levels were 55%, 27%, 33%, and 24%. Security conditions, the scale of destruction, demographic losses, spatial remoteness, and the available resource base are shown to produce different infrastructure recovery trajectories; therefore, the sequencing of projects should reflect the type of community concerned. The calculations reveal a critical gap between infrastructure needs and confirmed resources. The recovery needs of the Shevchenkove community are estimated at UAH 620.0 million, of which 48.39% relates to education, 30.65% to transport, 9.68% to housing and utilities, 8.06% to culture, and 3.23% to healthcare. Required annual funding amounts to UAH 124.0 million under a five-year scenario, UAH 88.57 million under a seven-year scenario, and UAH 62.0 million under a tenyear scenario. The DREAM portfolio contains 22 projects with a total value of UAH 430.0 million; UAH 116.1 million has been secured, leaving a funding gap of UAH 313.9 million. The replacement of more than 30 km of water-supply networks at a cost exceeding UAH 30.0 million shows that, with a local contribution of UAH 2.5 million, the external resource leverage ratio is at least 11.0. Intermunicipal cooperation in healthcare, spatial planning, environmental management, and education generates direct annual savings of UAH 1.65 million. The scientific novelty of the results lies in advancing the theoretical and methodological foundations and analytical tools for community infrastructure support. For the first time, a comprehensive assessment approach is developed that integrates six groups of infrastructure indicators while accounting for wartime risks and recovery needs; conceptual foundations for infrastructure development based on accessibility and inclusion are substantiated; and a scientific and methodological approach to infrastructure resilience is proposed, taking into account the protection of critical facilities, access to basic services, and the capacity to maintain service continuity during crises. The conceptual framework and composite assessment methodology are improved by incorporating cross-sectoral linkages, security capacity, and barrier-free accessibility. Further development is provided for theorganisational and economic mechanism for mobilising partnership resources, the partnership-based recovery model, and the methodological approach to evaluating the effectiveness of international assistance, civil society organisations, and intermunicipal cooperation. Practical recommendations are developed for conducting comprehensive needs and accessibility audits, mapping partners, creating a project pipeline, aligning local strategies with recovery programmes and medium-term public investment plans, applying cluster and project approaches, identifying co-financing sources, and planning operating expenditure throughout the facility life cycle. Investment prioritisation is proposed according to security, project readiness, population coverage, service accessibility, economic effect, and future operating costs. The practical value of the findings is confirmed by their use in the Shevchenkove Rural Territorial Community for infrastructure assessment, financial and economic calculations, and the preparation of budget programmes, as well as in the educational process at Mykolaiv National Agrarian University. The dissertation consists of an abstract, an introduction, three chapters, conclusions, a list of references, and appendices. Chapter 1 establishes the theoretical and methodological basis of the research; Chapter 2 assesses comprehensive development and infrastructure support in the territorial communities of Mykolaiv Oblast; and Chapter 3 substantiates strategic directions, partnership mechanisms, financing models, and instruments for accessible and inclusive recovery. The findings provide a scientific and applied basis for improving service accessibility, quality of life, investment attractiveness, and the resilience of territorial communities to crisis impacts. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26787 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26783 Назва: Інновінг сталого розвитку громад в умовах цифровізації управлінських процесів Автори: Остапенко, Алла Михайлівна; Ostapenko, Alla Короткий огляд (реферат): Дисертаційну роботу присвячено теоретичному обґрунтуванню, методичному забезпеченню та розробленню практичних рекомендацій щодо формування інновінгу сталого розвитку територіальних громад в умовах цифровізації управлінських процесів. Актуальність теми зумовлена необхідністю посилення спроможності територіальних громад України функціонувати в умовах децентралізації, воєнного стану, ресурсних обмежень, демографічних трансформацій, цифрової нерівності та потреб післявоєнного відновлення. За таких умов цифровізацію доцільно розглядати не лише як технологічне оновлення діяльності органів місцевого самоврядування, а як важливий інструмент формування відкритої, адаптивної, людиноцентричної та результативно орієнтованої системи управління розвитком громади. Установлено, що фрагментарне впровадження електронних сервісів без стратегічного, кадрового, фінансового та інституційного забезпечення не створює стійкого управлінського ефекту. Тому цифрові рішення мають бути інтегровані у всі етапи управлінського циклу – від діагностики проблем і планування до моніторингу, громадського контролю та коригування політики. Це обґрунтовує застосування інновінгу як безперервного процесу створення, апробації, упровадження, оцінювання та масштабування нововведень для збалансованого розвитку громади. Дослідження виконано в межах НДР Миколаївського національного аграрного університету «Формування потенціалу місцевого розвиткутериторіальних громад» (№ 0121U114744). Метою роботи є поглиблення теоретико-методичних засад і розроблення практичних рекомендацій щодо формування інновінгу сталого розвитку територіальних громад в умовах цифровізації управлінських процесів. Об’єктом дослідження є процес формування сталого розвитку територіальних громад в умовах цифрової трансформації діяльності органів місцевого самоврядування; предметом – теоретичні, методичні й прикладні положення щодо формування інновінгу, оцінювання цифровізації, розроблення цифрових стратегій і моделей сталого розвитку громад. У роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи: теоретичне узагальнення, аналіз, синтез, порівняння, монографічний, системний і структурно-логічний методи, а також нормування, інтегральне оцінювання, групування, ранжування, кореляційний аналіз, аналіз чутливості, сценарний і розрахунково-конструктивний методи. У першому розділі поглиблено теоретико-методичні засади інновінгу сталого розвитку територіальних громад. Запропоновано трактувати його як безперервний, цілеспрямований і циклічний процес генерування, відбору, ресурсного обґрунтування, апробації, упровадження, оцінювання та масштабування управлінських, технологічних і соціальних нововведень. Визначено його основні ознаки та сформовано інновінговий цикл, який охоплює діагностику проблем і потреб, генерування та спільний відбір ідей, ресурсне обґрунтування, прототипування, апробацію, упровадження, моніторинг, оцінювання та масштабування рішень. Систематизовано цифрові технології управління територіальними громадами та обґрунтовано доцільність комплексного поєднання електронного документообігу, цифрових адміністративних послуг, геоінформаційних систем, відкритих даних, електронних закупівель, інструментів електронної демократії, систем моніторингу, штучного інтелекту й аналітичних панелей. Розвинуто методичний підхід до оцінювання ефективності цифровізації, який розмежовуєцифрову готовність, цифрову зрілість, результативність управлінських процесів і суспільний вплив цифрових рішень. У другому розділі проаналізовано сталий розвиток територіальних громад Миколаївської області та ефективність цифровізації їх управлінських процесів. Виявлено істотну диференціацію фінансової спроможності, цифрової інфраструктури, кадрового забезпечення та доступності публічних послуг. Кількість громад з оптимальним рівнем фінансової спроможності збільшилася з 14 у 2023 р. до 22 у 2025 р., або на 57,1%, водночас сім громад залишалися в групі з низьким рівнем спроможності. За даними DREAM, станом на кінець 2025 р. у Миколаївській області було зареєстровано 745 проєктів загальною вартістю понад 92 млрд грн, але фінансування отримали лише 12,9% проєктів на суму близько 12 млрд грн. Для кількісного оцінювання сформовано інтегральний індекс цифрової зрілості територіальної громади, що об’єднує цифрову економіку, цифрові навички, цифрову інфраструктуру та цифровізацію публічних послуг. Запропоновано п’ять рівнів цифрової зрілості: початковий, фрагментарний, інтегрований, адаптивний і трансформаційний. Апробацію методики проведено на даних 49 громад Миколаївської області. Середнє значення індексу становило 0,286, медіанне – 0,224, стандартне відхилення – 0,232. Трансформаційного рівня досягла Мішково-Погорілівська громада зі значенням 0,801. Середні нормовані значення складових становили: цифрові навички – 43,7%, цифровізація публічних послуг – 31,2%, цифрова інфраструктура – 27,0%, цифрова економіка – 12,4%. Надійність методики підтверджено конвергентною валідністю та аналізом чутливості: коефіцієнт кореляції Пірсона між авторськими та офіційними оцінками становив 0,978, Спірмена – 0,979; мінімальне значення рангової кореляції під час аналізу чутливості – 0,994, максимальне абсолютне відхилення індексу – 0,041.У третьому розділі розроблено моделі сталого розвитку територіальних громад в умовах цифровізації, методичні засади формування цифрових стратегій та модель стимулювання громадянської участі. Для Шевченківської сільської територіальної громади запропоновано модель «Цифрове відродження», орієнтовану на геоінформаційний облік руйнувань, протимінну безпеку, DREAM, мобільні адміністративні послуги, електронні агросервіси й дистанційний доступ до послуг. Для Новобузької міської територіальної громади розроблено модель «Смарт-логістика та сервіс», яка передбачає цифрове просторове планування, муніципальний енергетичний менеджмент, моніторинг комунальної інфраструктури, портал мешканця, цифровізацію транспортної логістики та громадської безпеки. Сформовано восьмиетапний алгоритм розроблення цифрової стратегії сталого розвитку громади, який охоплює цифровий аудит, визначення проблем і користувацьких потреб, формування бачення і сценаріїв, відбір портфеля проєктів, розроблення дорожньої карти, пілотування, управління змінами, моніторинг і перегляд стратегії. Методичний інструментарій доповнено індексом цифрової готовності, ризик-скоригованим показником пріоритетності проєктів, оцінюванням повної вартості володіння цифровими рішеннями та сценаріями адаптації, модернізації й трансформації громади. Обґрунтовано взаємозв’язок цифрових рішень із Цілями сталого розвитку та необхідність оцінювання цифровізації за її впливом на доступність послуг, економічне зростання, скорочення нерівності, екологічну безпеку, ефективність інституцій і якість життя. Розроблено трирівневу модель стимулювання громадянської участі через цифрові платформи, яка поєднує технологічний, інституційний та соціально-психологічний механізми, а також інтегральний індекс результативності цифрової участі. Наукова новизна одержаних результатів полягає у формуванні цілісного теоретико-методичного забезпечення інновінгу сталого розвитку територіальних громад в умовах цифровізації управлінських процесів. Уперше запропоновано інновінговий цикл цифрової трансформації громади, якийпоєднує діагностику потреб, співтворення ідей, прототипування, упровадження, моніторинг, оцінювання та масштабування цифрових рішень із Цілями сталого розвитку. Розроблено інтегральний індекс цифрової зрілості громад та здійснено його апробацію на даних територіальних громад Миколаївської області; обґрунтовано диференційовану модель цифрового розвитку для Шевченківської та Новобузької громад. Методичного розвитку набули класифікація цифрових технологій, підхід до оцінювання ефективності цифровізації, процедура формування цифрової стратегії та система стимулювання громадянської участі. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання органами місцевого самоврядування для оцінювання цифрової зрілості, виявлення цифрових розривів, формування цифрових стратегій, відбору пріоритетних проєктів, моніторингу сталого розвитку та залучення громадян до прийняття рішень. Результати дослідження впроваджено у практичну діяльність Новобузької міської ради Миколаївської області. Основні положення роботи апробовано на міжнародних науково-практичних конференціях та опубліковано у фахових виданнях України і виданні, що індексується в базі Scopus. Одержані результати підтверджують, що інновінг забезпечує перехід від фрагментарного використання цифрових технологій до безперервного, адаптивного та людиноцентричного управління сталим розвитком, сприяючи підвищенню спроможності громад, ефективності використання ресурсів, інвестиційної привабливості, прозорості та підзвітності місцевого самоврядування.; -; The dissertation is devoted to the theoretical substantiation, methodological support, and development of practical recommendations for shaping innoving for the sustainable development of territorial communities under the digitalisation of management processes. The relevance of the topic is determined by the need to strengthen the capacity of communities to function under decentralisation, martial law, resource constraints, digital inequality, and post-war recovery needs. It is substantiated that digitalisation should be considered not only as a technological renewal of local self-government activities, but also as an instrument for building an open, adaptive, human-centred, and results-oriented management system. It has been established that fragmented implementation of electronic services without appropriate strategic, personnel, financial, and institutional support does not create a sustainable managerial effect. Therefore, digital solutions should be integrated into all stages of the management cycle – from problem diagnosis and planning to monitoring, public oversight, and policy adjustment. This substantiates the application of innoving as a continuous process of creating, testing, implementing, evaluating, and scaling innovations aimed at achieving balanced community development. The research was conducted within the framework of the research project of Mykolaiv National Agrarian University “Formation of the Potential for Local Development of Territorial Communities” (state registration number 0121U114744). The purpose of the dissertation is to deepen the theoretical and methodological foundations and to develop practical recommendations for shaping innoving for the sustainable development of territorial communities under the digitalisation ofmanagement processes. The object of the research is the process of ensuring sustainable development of territorial communities under the digital transformation of local self-government activities; the subject comprises theoretical, methodological, and applied provisions concerning innoving, assessment of digitalisation, and the development of digital strategies and models for sustainable community development. The study employs general scientific and special methods, including theoretical generalisation, analysis, synthesis, comparison, monographic, systemic and structural-logical methods, as well as normalisation, integral assessment, grouping, ranking, correlation analysis, sensitivity analysis, scenario modelling, and calculation-and-constructive methods. The first chapter deepens the theoretical and methodological foundations of innoving for the sustainable development of territorial communities. Innoving is proposed to be interpreted as a continuous, purposeful, and cyclical process of generating, selecting, resource substantiating, testing, implementing, evaluating, and scaling managerial, technological, and social innovations. Its key characteristics are defined, and an innoving cycle is developed, covering the diagnosis of problems and needs, generation and joint selection of ideas, resource substantiation, prototyping, testing, implementation, monitoring, evaluation, and scaling of solutions. Digital technologies used in territorial community management are systematised, and the expediency of comprehensively combining electronic document management, digital administrative services, geographic information systems, open data, electronic procurement, e-democracy tools, monitoring systems, artificial intelligence, and analytical dashboards is substantiated. A methodological approach to assessing the effectiveness of digitalisation is further developed, distinguishing between digital readiness, digital maturity, the performance of management processes, and the societal impact of digital solutions. The second chapter analyses the sustainable development of territorial communities in Mykolaiv Oblast and the effectiveness of digitalisation of their management processes. Significant differentiation in financial capacity, digital infrastructure, staffing, and accessibility of public services has been identified. Thenumber of communities with an optimal level of financial capacity increased from 14 in 2023 to 22 in 2025, or by 57.1%, while seven communities remained in the lowcapacity group. According to DREAM, by the end of 2025, 745 projects with a total value exceeding UAH 92 billion had been registered in Mykolaiv Oblast, but only 12.9% of projects received funding amounting to approximately UAH 12 billion. For quantitative assessment, an integral index of digital maturity of a territorial community is developed, combining four components: digital economy, digital skills, digital infrastructure, and digitalisation of public services. Five levels of digital maturity are proposed: initial, fragmented, integrated, adaptive, and transformational. The methodology was tested using data from 49 communities in Mykolaiv Oblast. The mean value of the index was 0.286, the median was 0.224, and the standard deviation was 0.232. The Mishkovo-Pohorilivska community reached the transformational level with an index value of 0.801. The average normalised values of the index components were: digital skills – 43.7%, digitalisation of public services – 31.2%, digital infrastructure – 27.0%, and digital economy – 12.4%. The reliability of the methodology was confirmed by convergent validity testing and sensitivity analysis: the Pearson correlation coefficient between the author’s and official assessments was 0.978, the Spearman rank correlation coefficient was 0.979; the minimum rank correlation value in the sensitivity analysis was 0.994, and the maximum absolute deviation of the index was 0.041. The third chapter develops models for sustainable development of territorial communities under digitalisation, methodological foundations for shaping digital strategies, and a model for stimulating citizen participation. For the Shevchenkivska rural territorial community, the “Digital Revival” model is proposed, focused on GISbased damage registration, mine safety, DREAM, mobile administrative services, electronic agricultural services, and remote access to services. For the Novobuzka urban territorial community, the “Smart Logistics and Service” model is developed, providing for digital spatial planning, municipal energy management, monitoring of utility infrastructure, a resident portal, digitalisation of transport logistics, and public safety.An eight-stage algorithm for developing a digital strategy for sustainable community development is formed, covering digital audit, identification of problems and user needs, development of a vision and scenarios, selection of a digital project portfolio, preparation of a roadmap, piloting, change management, monitoring, and strategy review. The methodological toolkit is supplemented with a digital readiness index, a risk-adjusted project priority indicator, total cost of ownership assessment for digital solutions, and scenarios for adaptation, modernisation, and transformation of the community. The relationship between digital solutions and the Sustainable Development Goals is substantiated, as well as the need to assess digitalisation by its impact on service accessibility, economic growth, inequality reduction, environmental safety, institutional effectiveness, and quality of life. A three-level model for stimulating citizen participation through digital platforms is developed, combining technological, institutional, and socio-psychological mechanisms, along with an integral index for assessing the effectiveness of digital participation. The scientific novelty of the results lies in the formation of a comprehensive theoretical and methodological framework for innoving the sustainable development of territorial communities under the digitalisation of management processes. For the first time, an innoving cycle of community digital transformation is proposed, integrating needs diagnosis, co-creation of ideas, prototyping, implementation, monitoring, evaluation, and scaling of digital solutions with the Sustainable Development Goals. An integral index of community digital maturity is developed and tested using data from territorial communities of Mykolaiv Oblast; a differentiated model of digital development for the Shevchenkivska and Novobuzka communities is substantiated. The classification of digital technologies, the approach to evaluating digitalisation effectiveness, the procedure for shaping a digital strategy, and the system for stimulating citizen participation have been further methodologically developed. The practical significance of the results lies in the possibility of their use by local self-government bodies to assess digital maturity, identify digital gaps, formulate digital strategies, select priority projects, monitor sustainable development,and engage citizens in decision-making. The research results have been implemented in the practical activities of the Novobuzka City Council of Mykolaiv Oblast. The main provisions of the dissertation have been presented at international scientific and practical conferences and published in Ukrainian professional journals and in a publication indexed in the Scopus international scientometric database. The obtained results confirm that innoving enables a transition from fragmented use of digital technologies to continuous, adaptive, and human-centred management of sustainable development, thereby contributing to stronger community capacity, more efficient use of resources, greater investment attractiveness, transparency, and accountability of local self-government. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26783 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26782 Назва: Агробіологічні основи підвищення продуктивності пшениці озимої в умовах Південного Степу України Автори: Корхова, Маргарита Михайлівна; Korhova, Margarita Короткий огляд (реферат): Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.09 «Рослинництво». – Миколаївський національний аграрний університет Міністерства освіти і науки України, Миколаїв, 2026. У дисертаційній роботі висвітлено результати наукових, теоретикометодологічних експерементально-польових та прикладних досліджень з розробки, удосконалення та агробіологічного обґрунтування технологій вирощування пшениці м'якої, твердої та спельти озимих форм в умовах Південного Степу України. Встановлено закономірності проростання насіння, тривалості основних міжфазних періодів, ростові й продукційні процеси рослин пшениці озимої, формування ними урожайності та якості зерна за поєднання передпосівної обробки насіння та проведення позакореневих підживлень посівів біологічними препаратами. Дисертаційна робота складається з 9 розділів, де в логічній послідовності розкриваються питання особливостей реакції нових сортів основних видів пшениці озимої на дію еколого-біотичних, абіотичних та антропогенних факторів навколишнього середовища; розробки сортових технологій вирощування задля сприяння раціонального використання гідротермічних ресурсів регіону, одержання стабільно високих урожаїв високоякісного зерна, біологізації землеробства, енергоощадження і екологічної безпеки. У Вступі визначено актуальність теми проведення досліджень, зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами, визначено мету та завдання досліджень, які були досягнуті завдяки науковому обґрунтуванню3 принципів біологізації технологій вирощування пшениці м’якої, твердої та спельти озимих форм з урахуванням кліматичних факторів і погодних умов регіону. Встановлено залежності процесів росту, розвитку, формування максимальної урожайності та високої якості зерна від сортових особливостей, мінімального обробітку ґрунту, строків сівби, умов зволоження та дії сучасних біопрепаратів. Визначено, що впровадження цих чинників забезпечує істотне зростання продуктивності культур, підвищує рівень рентабельності виробництва та енергетичну ефективність технологій. У першому розділі обґрунтовано актуальність підвищення продуктивності пшениці в умовах Південного Степу України. За статистичними даними проаналізовано, що попри статус світового лідера, урожайність культури в Україні відстає від розвинутих країн. Визначено перспективність малопоширених культур (пшениці твердої та спельти) та потребу в підвищенні їхньої економічної ефективності. Окреслено ключові агротехнічні виклики в умовах змін клімату. Доведено доцільність впровадження мінімального обробітку ґрунту для збереження вологи та необхідність уточнення строків сівби нових сортів. Визначено екологічні резерви інтенсифікації: дослідження алелопатичної активності сортів для органічного землеробства та застосування сучасних біостимуляторів росту. Обґрунтовано вимоги до оптимізації дощувального зрошення в умовах зростання вартості водних ресурсів. У другому розділі обґрунтовано методику та описано агрокліматичні умови проведення досліджень у зоні Південного Степу України. Сортові агротехнології розглянуто як багаточинникову систему на основі принципів факторіального аналізу. Наведено схеми польових дослідів та екологічний і агрохімічний стан території. Доведено, що метеорологічні умови в роки досліджень репрезентативно відображають особливості регіону, що забезпечує достовірність вихідних даних. Описано елементи4 ресурсозберігаючої технології: використання адаптованих сортів, оптимізацію строків сівби, передпосівну обробку насіння та позакореневе підживлення рослин біопрепаратами. У третьому розділі деталізовано результати оцінки сортових ресурсів та підвищення реалізації генетичного потенціалу пшениці озимої. Виділено найбільш адаптовані до умов Південного Степу України сорти пшениці м’якої, твердої та спельти озимих форм, які забезпечують стабільну урожайність за мінливих погодних умов. Також охарактеризовано алелопатичні властивості досліджуваних сортів, що суттєво розширює їхні господарсько-біологічні показники. У четвертому розділі висвітлено результати польових досліджень (2021–2023 рр.) щодо комплексного оцінювання впливу різних знарядь стерньового обробітку на агрофізичні властивості ґрунту, динаміку розкладання рослинних решток, засміченість посівів та продуктивність пшениці озимої. Встановлено, що застосування короткої борони-лущильника DUCAT-2,5 забезпечує оптимальні умови для формування структури ґрунту та оптимізації його об'ємної вологості (VWC). Зокрема, у цьому варіанті зафіксовано вищі показники польової схожості насіння (91,1%), густоти продуктивного стеблостою (528 шт./м²) та урожайності зерна (5,18 т/га). У п’ятому розділі узагальнено результати багаторічних досліджень щодо впливу строків сівби на продуктивність сортів пшениці озимої. Дисперсійним аналізом доведено домінуючу роль строку сівби, частка впливу якого на висоту рослин становила 61,5–90,0%, а на урожайність зерна – 26– 96%. Встановлено, що оптимальні умови для формування сходів та максимальної густоти продуктивного стеблостою (705–778 шт./м²) забезпечує сівба 30 вересня. За умов зимових відлиг у 2018–2022 рр. абсолютний максимум урожайності зерна 6,37–6,88 т/га зафіксовано за сівби 10 жовтня сортами Місія одеська та Мудрість одеська. Математично доведено сильний прямий зв'язок (r = 0,95) урожайності з сумою ефективних температур в5 осінній період вегетації рослин та сильний обернений зв'язок (r = -0,92) у період від відновлення вегетації до початку колосіння. У шостому розділі визначено особливості процесів початкового росту, сортової реакції, виживаності та формування урожайності видів пшениці озимої під впливом передпосівної обробки насіння біопрепаратами. Окремо проаналізовано ефективність біопрепаратів (Азотофіт-р, Гуміфренд, Мікофренд, Органік-баланс, Хелпрост та Суспензія хлорелли) для обробки насіння пшениці м'якої, твердої та спельти озимих форм. Особливу увагу приділено порівнянню ефективності технологічних прийомів в умовах зрошення та природного зволоження, де чітко диференційовано реакцію окремих сортів. Аналіз зведених результатів дозволив встановити оптимальні дози препаратів для стимулювання енергії проростання, лабораторної та польової схожості, росту коренів і колеоптиле. Визначено їхній безпосередній вплив на біометричні та структурні показники (висоту рослин, кущистість, озерненість колоса, масу 1000 зерен), а також зафіксовано максимальні значення урожайності культури залежно від сортових особливостей. У сьомому розділі встановлено закономірності формування продуктивності рослин, густоти продуктивного стеблостою та його лінійних розмірів залежно від гідротермічних умов осіннього періоду та рівня вологозабезпечення. Доведено, що максимальні параметри продуктивності посівів пшениці озимої досягаються за поєднання передпосівної обробки насіння та позакореневого підживлення біопрепаратами. Виявлено особливості проходження міжфазних періодів росту і розвитку рослин, а також динаміку висоти й густоти стеблостою під впливом умов зволоження та температурного режиму. Визначено закономірності формування урожайності культури залежно від сортових характеристик та елементів біологізації технології вирощування за різних рівнів вологозабезпечення. У восьмому розділі визначено вплив сортових особливостей, строків сівби та гідротермічних умов вирощування на формування якості зерна6 пшениці озимої. Досліджено особливості зміни масової частки білка, клейковини, числа падіння у різних видів пшениці (м'якої, твердої, спельти) залежно від вологозабезпечення, строку сівби та застосування біопрепаратів. Визначено генетичний потенціал цих видів щодо формування технологічних показників якості зерна. У дев'ятому розділі наведено розрахунки економічної та біоенергетичної ефективності вирощування видів пшениці озимої (м'якої, твердої та спельти), а також виділено найбільш рентабельні генотипи залежно від досліджуваних технологічних прийомів вирощування, зокрема добору сортів за групами стиглості, якістю та урожайністю зерна; стерньового обробітку грунту; строку сівби; передпосівної обробки насіння та посівів біопрепаратами та умов зволоження. Висновки. У дисертації деталізовано науково-теоретичні відомості та експериментально доведені узагальнення задля нового вирішення питання – підвищення урожайності та якості зерна різних видів пшениці озимої, яке полягає в удосконаленні технологічних прийомів вирощування та використанні сортів за виявленими адаптивними та біологічними властивостями. Одержані результати та впроваджені рекомендації є гарантованим агропідходом до реалізації генетичного потенціалу сорту, збору сталого врожаю, що у підсумку забезпечує максимальні показники рівня рентабельності та коефіцієнта енергетичної ефективності.; -; Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Agricultural Sciences, specialty 06.01.09 «Crop production». – Mykolaiv National Agrarian University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Mykolaiv, 2026. The dissertation presents the findings of scientific, theoretical, methodological, experimental-field, and applied research on the development, improvement, and agrobiological substantiation of cultivation technologies for winter forms of common wheat, durum wheat, and spelt under the conditions of the Southern Steppe of Ukraine. The study establishes the regularities of seed germination, the duration of main interphase periods, growth and production processes of winter wheat plants, as well as the formation of their yield and grain quality under the combined effect of pre-sowing seed treatment and foliar feeding with biological preparations. The dissertation consists of 9 chapters, which logically disclose the specific responses of new varieties of the main winter wheat species to eco-biotic, abiotic, and anthropogenic environmental factors; it also addresses the development of variety-specific cultivation technologies aimed at promoting the rational use of the region's hydrothermal resources, obtaining consistently high yields of high-quality grain, agricultural biologization, energy saving, and environmental safety. The Introduction defines the relevance of the research topic and its connection with scientific programs, plans, and topics. It establishes the goal and objectives of the research, which were fulfilled due to the scientific substantiation of the principles of biologicalization of cultivation technologies for winter soft wheat, durum wheat, and spelt, considering the climatic factors and weather conditions of the region. The dependencies of growth, development, maximum yield, and high8 grain quality on varietal traits, minimum tillage, sowing dates, moisture conditions, and the effects of modern biological preparations have been established. It is determined that implementing these factors ensures a significant increase in crop productivity, enhances production profitability, and improves the energy efficiency of the technologies. The first chapter substantiates the relevance of increasing wheat productivity in the conditions of the Southern Steppe of Ukraine. Based on statistical data, the analysis shows that despite its status as a world leader, Ukraine's crop yields lag behind those of developed nations. The prospects of minor crops (durum wheat and spelt) and the need to increase their economic efficiency are identified. Key agrotechnical challenges under climate change conditions are outlined. The study proves the viability of introducing minimum tillage to conserve moisture and highlights the need to clarify sowing dates for new varieties. Ecological reserves for intensification are defined: researching the allelopathic activity of varieties for organic farming and applying modern growth biostimulants. Finally, the requirements for optimizing sprinkler irrigation in the context of rising water resource costs are substantiated. The second chapter substantiates the methodology and describes the agroclimatic conditions of the research conducted in the Southern Steppe zone of Ukraine. Variety-specific agrotechnologies are examined as a multi-factor system based on the principles of factorial analysis. The chapter provides the designs of field experiments and details the ecological and agrochemical status of the area. It is proven that the meteorological conditions during the research years representatively reflect the characteristics of the region, ensuring the reliability of the baseline data. The elements of resource-saving technology are described, including the use of adapted varieties, optimization of sowing dates, pre-sowing seed treatment, and foliar feeding of plants with biological preparations. The third chapter details the results of assessing variety resources and enhancing the realization of the genetic potential of winter wheat. It identifies the9 winter soft wheat, durum wheat, and spelt varieties best adapted to the conditions of the Southern Steppe of Ukraine, which ensure stable yields under changing weather conditions. Additionally, the allelopathic properties of the studied varieties are characterized, significantly expanding their economic and biological indicators. The fourth chapter presents the results of field research (2021–2023) regarding a comprehensive assessment of how different stubble cultivation implements affect soil agrophysical properties, plant residue decomposition dynamics, weed infestation, and winter wheat productivity. It was established that using the DUCAT-2.5 short disc harrow provides optimal conditions for soil structure formation and volumetric water content (VWC) optimization. Specifically, this variant recorded the highest rates of field germination (91.1%), productive stem density (528 pcs/m²), and grain yield (5.18 t/ha). The fifth chapter summarizes the results of multi-year research on the effect of sowing dates on the productivity of winter wheat varieties. Analysis of variance (ANOVA) proved the dominant role of the sowing date, with its share of influence ranging from 61.5–90.0% on plant height and 26–96% on grain yield. It was established that sowing on September 30 ensures optimal conditions for seedling emergence and the maximum density of productive stems (705–778 pcs/m²). Under the conditions of winter thaws in 2018–2022, the absolute maximum grain yield of 6.37–6.88 t/ha was recorded for sowing on October 10 with the varieties Misiia odeska and Mudrist odeska. A strong direct correlation (r = 0.95) was mathematically proven between yield and the sum of effective temperatures in the autumn growing season, as well as a strong inverse correlation (r = -0.92) during the period from the resumption of spring vegetation to the heading stage. The sixth chapter the specific characteristics of initial growth processes, variety-specific response, survival rate, and yield formation of winter wheat species under the influence of pre-sowing seed treatment with biological preparations. The efficiency of biological preparations was analyzed separately (Azotofit-r, Humifriend, Mycofriend, Organic-balance, Help-rost, and Chlorella suspension) for10 treating the seeds of winter soft wheat, durum wheat, and spelt. Special attention is given to comparing the efficiency of technological practices under irrigation versus rainfed conditions, clearly differentiating the response of individual varieties. The analysis of aggregated results allowed for the determination of optimal preparation doses to stimulate germination energy, laboratory and field germination rates, as well as root and coleoptile growth. Their direct impact on biometric and structural parameters (plant height, tillering capacity, grain number per spike, 1000-grain weight) was identified, the maximum values of crop yield were recorded depending on varietal characteristics. The seventh chapter establishes the patterns of plant productivity, productive stem density, and its linear dimensions depending on the hydrothermal conditions of the autumn period and the moisture supply level. It is proven that maximum productivity parameters of winter wheat crops are achieved through a combination of pre-sowing seed treatment and foliar feeding with biological preparations. The chapter reveals the specific features of growth and development interphase periods, as well as the dynamics of stem height and density under the influence of moisture conditions and temperature regimes. The regularities of crop yield formation were determined depending on varietal characteristics and elements of cultivation technology biologicalization under different moisture supply levels. The eighth chapter defines the impact of varietal characteristics, sowing dates, and hydrothermal cultivation conditions on the formation of winter wheat grain quality. It investigates the specifics shifts in the mass fraction of protein, gluten content, and falling number across different wheat species (soft, durum, spelt) depending on moisture supply, sowing dates, and the application of biological preparations. The genetic potential of these species regarding the formation of technological grain quality indicators has been determined. The ninth chapter provides calculations of the economic and bioenergetic efficiency of cultivating winter wheat species (soft, durum, and spelt) and highlights the most profitable genotypes depending on the studied technological cultivation11 practices. These include variety selection by maturity groups, grain quality, and yield; tillage; sowing dates; pre-sowing seed treatment and crop spraying with biological preparations; and moisture conditions. Conclusions. The dissertation details scientific and theoretical data as well as experimentally proven generalizations for a new solution to a critical problem: increasing the yield and grain quality of different winter wheat species by improving technological cultivation practices and utilizing varieties according to their identified adaptive and biological properties. The obtained results and implemented recommendations serve as a guaranteed agricultural approach to realizing the genetic potential of a variety and harvesting a sustainable crop, ultimately ensuring maximum profitability rates and energetic efficiency coefficients Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26782 2026-01-01T00:00:00Z