https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/62 Sun, 25 Oct 2026 15:06:03 GMT 2026-10-25T15:06:03Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26937 Назва: Управління трудовими ресурсами публічної сфери регіону Автори: Шишпанова, Наталія Олександрівна; Shyshpanova, Nataliya Короткий огляд (реферат): У дисертаційній роботі здійснено теоретико-методологічне узагальнення, обґрунтування та комплексне вирішення наукових і прикладних питань управління трудовими ресурсами публічної сфери регіону. Розроблено концептуальні, методологічні та практичні підходи до формування комплексної багаторівневої моделі HRM у публічній сфері з урахуванням європейської інтеграції, цифрової трансформації, викликів воєнного часу. На основі проведеного дослідження уточнено понятійно-категорійний апарат управління трудовими ресурсами публічної сфери. Трудові ресурси публічної сфери запропоновано розглядати як багатовимірний людський потенціал, що включає інституційний, професійно-функціональний, ціннісномотиваційний, комунікативний і соціально-адаптаційний виміри та охоплює взаємодію чотирьох ключових кадрових сегментів: державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників і волонтерів громадського сектору та фахівців публічних установ соціальної сфери. Такий підхід дозволив розширити традиційне розуміння трудових ресурсів і врахувати не лише професійні компетентності працівників, а й їхню ціннісну орієнтацію, здатність до комунікації, соціальної адаптації, забезпечення публічної довіри та підтримки стійкості управлінських процесів. Обґрунтовано, що трудові ресурси публічної сфери мають іншу природу порівняно з трудовими ресурсами економіки загалом, оскільки їх функціонування орієнтоване не на отримання прибутку, а на забезпечення суспільного блага, інституційної стабільності, якості публічних послуг і довіри до публічної влади. Водночас їх економічна роль проявляється через вплив на ефективність використання бюджетних коштів, фінансову стійкість громад,3 продуктивність управлінської праці, інвестиційну привабливість територій та здатність регіонів до сталого розвитку. У роботі систематизовано фактори впливу на формування трудових ресурсів публічної сфери на макро-, мезо- та мікрорівнях і розроблено концептуальну модель CIVIC, яка інтегрує комунікативний, інституційний, ціннісний, інструментально-функціональний та соціально-адаптаційний компоненти кадрової політики. Обґрунтовано багаторівневу модель управління трудовими ресурсами публічної сфери України, що поєднує нормативноправовий, центрально-інституційний, координаційний та виконавчий рівні й адаптує класичні засади HRM до потреб воєнного часу, цифрової модернізації, європейської інтеграції та підвищення економічної результативності публічного управління. Особливу увагу приділено методологічним засадам HRM-аналітики у публічній сфері. Доведено, що вона виступає багаторівневою системою методів, індикаторів, цифрових інструментів і аналітичних процедур, які забезпечують доказовість кадрових рішень. Розроблена системна модель управління трудовими ресурсами відображає повний управлінський цикл – планування, організацію, мотивацію, контроль і зворотний зв’язок та забезпечує узгодження стратегічних цілей кадрової політики з оперативними завданнями публічного управління. Обґрунтовано методику функціонально-модульного управління трудовими ресурсами громадського сектору, що враховує поєднання професійної, проєктної та волонтерської діяльності. Її структурними блоками визначено оцінювання кадрового потенціалу, формування кадрової політики, рекрутинг і залучення персоналу, розвиток і навчання, а також мотиваційноціннісне забезпечення. Такий підхід дозволяє підвищити організаційну спроможність громадських організацій як важливої складової публічної сфери та посилити їхню участь у реалізації публічної політики, відновленні територій і підтримці громад. Доведено, що гендерна рівність та інклюзивність є невід’ємними складовими сучасної системи управління трудовими ресурсами публічної сфери.4 Розроблено гендерно-інклюзивну модель HR у публічній сфері, яка інтегрує принципи інклюзивності, гендерної рівності та гідності праці, у практику управління трудовими ресурсами. Модель поєднує фізичні, інформаційні, цифрові, суспільно-громадянські, освітні та економічні аспекти інклюзії, що дозволяє перевести політику рівних можливостей на конкретні HR-інструменти. На прикладі Миколаївської області досліджено особливості функціонування публічної сфери регіону. Систематизовано інституційнофункціональну структуру публічної влади області та виокремлено державний, регіональний і місцевий рівні її реалізації. Установлено, що кадрова політика органів публічного управління Миколаївської області формується в умовах воєнних загроз, трансформації економіки та зростання потреби у фахівцях, здатних працювати в кризовому середовищі. Проведений SWOT-аналіз засвідчив, що Миколаївська область має певні передумови для відтворення кадрового потенціалу, зумовлені наявністю людських та освітніх ресурсів. Частка населення працездатного віку становить 53,3%, а рівень зайнятості населення віком 15 років і старше – 49,8%. Водночас реалізація наявного потенціалу ускладнюється демографічним спадом, вимушеною міграцією, відтоком кваліфікованих працівників, старінням кадрового складу, дефіцитом фахівців та нерівномірністю кадрового забезпечення територіальних громад. В умовах воєнного стану до зазначених проблем додаються руйнування інфраструктури, посилення професійного і психоемоційного навантаження та необхідність швидкого пристосування працівників до нових управлінських завдань. Отримані результати підтверджують потребу у формуванні регіональної кадрової політики, а її пріоритетами мають стати залучення й утримання кваліфікованих фахівців, формування кадрового резерву, подолання територіальних диспропорцій, розвиток цифрових, безпекових, антикризових, комунікативних і проєктних компетентностей. Реалізація цих заходів відповідає положенням Стратегії розвитку Миколаївської області на період до 2027 року та сприятиме зміцненню інституційної спроможності публічного управління, цифровій трансформації,5 модернізації соціальної інфраструктури й підвищенню доступності та якості публічних послуг. З’ясовано, що структура державної служби в Україні має виразний пірамідальний характер: основу становлять фахові рівні VIII–IX (відповідно 73865 та 19538 посад у 2024 р.), тоді як керівні рівні (I–VI) представлені відносно меншою кількістю посад. У 2020-2024 рр. кількість посад за штатним розписом скоротилася з 219,8 до 192,2 тис. одиниць, або на 12,6%, а фактична чисельність державних службовців – зі 176,5 до 156,3 тис. осіб, або на 11,5%. Рівень вакантності посад у 2024 р. становив 16,2%, що свідчить про збереження кадрового дефіциту та необхідність удосконалення механізмів кадрового забезпечення публічної служби. Для оцінювання ресурсних умов реалізації кадрової політики використано показники фінансової спроможності територіальних громад, зокрема обсяги доходів і видатків місцевих бюджетів та витрат на утримання апарату управління. Групування 52 територіальних громад Миколаївської області за безпековим статусом дозволило встановити залежність ресурсних можливостей управління трудовими ресурсами органів місцевого самоврядування від інтенсивності воєнного впливу. Виявлено, що за близьких видатків на утримання апарату управління в розрахунку на одного мешканця громади з вищим рівнем безпекового ризику спрямовують на управлінську діяльність більшу частку фінансових ресурсів унаслідок звуження дохідної бази. Це обмежує можливості кадрового оновлення, професійного розвитку працівників і підтримання інституційної спроможності органів місцевого самоврядування. Дослідження системи професійного навчання в публічній сфері Миколаївської області засвідчило формування регіональної освітньої екосистеми, що поєднує національні ініціативи, локальні програми підвищення кваліфікації, освітні хаби та партнерство з громадським сектором. Розроблена й апробована авторська навчальна програма «Євроінтеграція, міжнародне публічне управління та безпека» підтвердила доцільність цільової модернізації професійного навчання для підвищення адаптивності, стійкості та інституційної ефективності кадрового потенціалу публічної служби.6 Виявлено основні бар’єри, що обмежують досягнення гендерної рівності в публічному управлінні України та визначено комплекс інституційних і практичних інструментів, які спрямовані на формування інклюзивного управлінського середовища, зокрема: розроблення та впровадження гендерних політик; квотування; освітні ініціативи та програми підвищення обізнаності; програми розвитку лідерства жінок; механізми моніторингу й звітності; фінансова підтримка гендерних ініціатив; платформи взаємодії та обміну досвідом, що забезпечують сталість і розширення практик гендерної рівності. Розроблена гендерно-інклюзивна модель HR у публічному секторі (за напрямами безбар’єрності), у центрі якої – принципи інклюзивності, гендерної рівності та гідності праці, що реалізуються через інструменти та може бути інтегрована у «карту показників інклюзивності» органів влади, слугуючи інструментом стратегічного планування, бюджетування та публічної звітності. Її застосування забезпечує керованість трансформаційних процесів, підвищує прозорість кадрової політики та сприяє формуванню сучасної публічної служби, орієнтованої на принципи безбар’єрності, рівних можливостей і сталого людського розвитку. Важливим результатом дослідження стало обґрунтування ролі молоді як стратегічного резерву оновлення трудових ресурсів публічної сфери. Проведене анкетування студентської молоді Миколаївського національного аграрного університету засвідчило, що ключовими умовами привабливості кар’єри в публічній сфері є підвищення рівня оплати праці (25,6%), зменшення корупції (19,8%), забезпечення особистої та професійної безпеки (18,6%), підвищення престижу державної служби (17,4%) та обмеження політичного впливу на діяльність органів влади (17,4%). На цій основі обґрунтовано напрями залучення молоді до публічної сфери через прозорі конкурсні процедури, гнучкі моделі працевлаштування, розвиток бренду публічної служби, міжнародні стажування, кар’єрне наставництво та партнерство із закладами вищої освіти. Практичним інструментом формування трудового потенціалу молоді визначено діяльність громадських організацій, що поєднує освітню підготовку майбутніх фахівців із їх залученням до проєктної, волонтерської та громадської7 діяльності та сприяє набуттю практичного досвіду командної роботи, проєктного менеджменту, взаємодії з органами влади й територіальними громадами, публічної комунікації та залучення ресурсів. На цій основі запропоновано модель формування трудових ресурсів молоді для публічної сфери регіону через взаємодію університету та ГО «Об’єднані добром», яка відображає послідовний перехід від професійної підготовки до розвитку практичних компетентностей і подальшої інтеграції молоді в органи державної влади, місцевого самоврядування, громадський сектор та установи соціальної сфери. Окрему увагу приділено цифровізації HR-процесів як інструменту зниження корупційних ризиків у публічній сфері. Обґрунтовано концепцію інтеграції цифрових антикорупційних інструментів у систему управління трудовими ресурсами, яка передбачає використання порталу «Кар’єра», Єдиного державного реєстру державних службовців, «Порталу викривачів» НАЗК, систем електронного документообігу та HRMIS. Доведено, що цифровізація кадрових процедур сприяє мінімізації суб’єктивного впливу на прийняття рішень, підвищенню прозорості, доброчесності та довіри громадян до публічної служби. Обґрунтовано, що корупційні та недоброчесні практики у сфері управління трудовими ресурсами мають суттєві економічні наслідки. Вони проявляються у зростанні непродуктивних витрат, неефективному розподілі фонду оплати праці, підвищенні трансакційних витрат, зниженні інвестиційної привабливості територій, втраті бюджетних надходжень і викривленні конкурентного середовища. У цьому контексті цифрові HR-інструменти розглянуто як важливий елемент економічного механізму забезпечення прозорості, підзвітності та ефективності публічного управління. У контексті європейської інтеграції визначено структуру професійної компетентності посадовця, що охоплює інституційну, нормативно-правову, комунікативну, професійну, морально-етичну, соціальну, культурну та громадянську складові. Обґрунтовано напрями адаптації української HRMсистеми публічної сфери до європейських стандартів через розвиток безперервного професійного навчання, відкриті кадрові процедури, цифрове8 врядування, механізми доброчесності, гендерну рівність, інклюзивність і розширення участі громадськості в управлінських процесах. В умовах воєнного часу розроблено систему адаптаційних механізмів управління трудовими ресурсами публічної сфери, яка включає гнучку організацію праці, дистанційні та змішані формати роботи, перепрофілювання персоналу, навчання з кризового управління, гуманітарної координації та антикризової комунікації, психологічну підтримку службовців, мобілізацію резервних і волонтерських кадрів, оптимізацію управлінських процесів і зміцнення соціальної підтримки працівників публічного сектору. Запропонована адаптивна модель управління трудовими ресурсами забезпечує кадрову стійкість, безперервність публічних послуг і здатність органів влади ефективно діяти в умовах невизначеності. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання запропонованих моделей, методик і рекомендацій органами державної влади, місцевого самоврядування, закладами вищої освіти, громадськими організаціями та інституціями професійного навчання для модернізації кадрової політики, підвищення професійної спроможності службовців, розвитку доброчесної та інклюзивної публічної служби, залучення молоді до публічної сфери й посилення кадрової стійкості регіонів. Реалізація запропонованих підходів сприятиме формуванню компетентної, адаптивної та підзвітної системи управління трудовими ресурсами, що є необхідною умовою післявоєнного відновлення України, сталого розвитку територіальних громад і поглиблення європейської інтеграції.; --; The dissertation provides a theoretical and methodological synthesis, substantiation, and comprehensive solution to the scientific and applied issues of managing labour resources in the regional public sphere. Conceptual, methodological, and practical approaches to developing a comprehensive multilevel HRM model for the public sphere have been elaborated with due regard to European integration, digital transformation, and wartime challenges. On the basis of the research conducted, the conceptual and categorical framework for managing labour resources in the public sphere has been refined. It is proposed that labour resources in the public sphere be regarded as multidimensional human potential encompassing institutional, professional and functional, value and motivational, communicative, and social and adaptive dimensions and involving the interaction of four key workforce segments: civil servants; officials of local selfgovernment bodies; employees and volunteers in the civil society sector; and professionals employed by public institutions in the social sphere. This approach has broadened the traditional understanding of labour resources by taking into account not only employees’ professional competencies, but also their value orientations, communication and social adaptation capacities, ability to foster public trust, and contribution to the resilience of management processes. It has been substantiated that labour resources in the public sphere differ in nature from those of the economy as a whole, since their functioning is oriented not towards profit generation but towards the provision of public goods, institutional stability, high-quality public services, and trust in public authorities. At the same time, their economic role is manifested in their impact on the efficiency of budgetary resource utilisation, the financial resilience of communities, the productivity of10 managerial work, the investment attractiveness of territories, and the capacity of regions for sustainable development. The factors influencing the formation of labour resources in the public sphere at the macro, meso, and micro levels have been systematised, and the CIVIC conceptual model has been developed. This model integrates the communicative, institutional, value-based, instrumental and functional, and social and adaptive components of workforce policy. A multilevel model for managing labour resources in Ukraine’s public sphere has been substantiated. It combines regulatory and legal, central institutional, coordination, and executive levels and adapts the classical principles of HRM to wartime needs, digital modernisation, European integration, and the improvement of the economic performance of public administration. Particular attention has been paid to the methodological foundations of HRM analytics in the public sphere. It has been demonstrated that HRM analytics constitutes a multilevel system of methods, indicators, digital tools, and analytical procedures that ensure evidence-based workforce decisions. The developed systemic model of labour resource management reflects the full management cycle – planning, organisation, motivation, control, and feedback – and aligns the strategic objectives of workforce policy with the operational tasks of public administration. A methodology for the functional and modular management of labour resources in the civil society sector has been substantiated, taking into account the combination of professional, project-based, and volunteer activities. Its structural components include the assessment of workforce potential, workforce policy development, recruitment and staff engagement, development and training, and motivational and value-based support. This approach enhances the organisational capacity of civil society organisations as an important component of the public sphere and strengthens their participation in public policy implementation, territorial recovery, and community support. It has been demonstrated that gender equality and inclusion are integral components of the contemporary system of labour resource management in the public sphere. A gender-inclusive HR model for the public sphere has been developed, integrating the principles of inclusion, gender equality, and decent work into labour11 resource management practices. The model combines the physical, informational, digital, social and civic, educational, and economic dimensions of inclusion, thereby translating equal opportunities policy into specific HR instruments. The specific features of the regional public sphere have been examined using Mykolaiv Oblast as a case study. The institutional and functional structure of public authority in the oblast has been systematised, and the national, regional, and local levels of its implementation have been distinguished. It has been established that the workforce policy of public administration bodies in Mykolaiv Oblast is shaped by military threats, economic transformation, and the growing need for professionals capable of working in a crisis environment. The SWOT analysis demonstrated that Mykolaiv Oblast has certain prerequisites for replenishing its workforce potential due to the availability of human and educational resources. The working-age population accounts for 53.3%, while the employment rate among persons aged 15 and over is 49.8%. At the same time, the realisation of the existing potential is complicated by demographic decline, forced migration, the outflow of skilled employees, workforce ageing, shortages of professionals, and disparities in staffing across territorial communities. Under martial law, these problems are compounded by infrastructure destruction, increased professional and psycho-emotional workloads, and the need for employees to adapt rapidly to new management tasks. The findings confirm the need to develop a regional workforce policy whose priorities should include attracting and retaining qualified professionals, establishing a workforce reserve, overcoming territorial disparities, and developing digital, security-related, crisis-management, communicative, and projectmanagement competencies. The implementation of these measures is consistent with the Strategy for the Development of Mykolaiv Oblast for the period up to 2027 and will contribute to strengthening the institutional capacity of public administration, advancing digital transformation, modernising social infrastructure, and improving the accessibility and quality of public services. It has been found that Ukraine’s civil service structure has a distinct pyramidal form: professional levels VIII–IX constitute its base (73,865 and 19,538 positions respectively in 2024), whereas managerial levels I–VI account for a comparatively12 smaller number of positions. Between 2020 and 2024, the number of positions under the staffing establishment decreased from 219.8 thousand to 192.2 thousand, or by 12.6%, while the actual number of civil servants declined from 176.5 thousand to 156.3 thousand, or by 11.5%. The vacancy rate in 2024 was 16.2%, indicating a persistent workforce shortage and the need to improve the staffing mechanisms of the public service. To assess the resource conditions for workforce policy implementation, indicators of the financial capacity of territorial communities were used, including local budget revenues and expenditures and expenditure on maintaining the administrative apparatus. Grouping the 52 territorial communities of Mykolaiv Oblast by security status made it possible to establish that the resource capacity for managing the labour resources of local self-government bodies depends on the intensity of wartime impacts. It was found that, despite similar per capita expenditure on maintaining the administrative apparatus, communities exposed to higher security risks allocate a larger share of their financial resources to administrative activities because of their narrower revenue base. This limits opportunities for workforce renewal, employees’ professional development, and the maintenance of the institutional capacity of local selfgovernment bodies. The study of the professional training system in the public sphere of Mykolaiv Oblast revealed the formation of a regional educational ecosystem combining national initiatives, local professional development programmes, educational hubs, and partnerships with the civil society sector. The author-developed and piloted training programme entitled “European Integration, International Public Administration and Security” confirmed the expediency of targeted modernisation of professional training to enhance the adaptability, resilience, and institutional effectiveness of public service workforce potential. The principal barriers to achieving gender equality in Ukraine’s public administration have been identified, and a set of institutional and practical instruments aimed at creating an inclusive management environment has been determined. These include the development and implementation of gender policies; quotas; educational initiatives and awareness-raising programmes; women’s leadership development13 programmes; monitoring and reporting mechanisms; financial support for gender initiatives; and platforms for interaction and exchange of experience that ensure the sustainability and expansion of gender equality practices. The gender-inclusive HR model developed for the public sector, structured according to the dimensions of barrier-free accessibility, is centred on the principles of inclusion, gender equality, and decent work, which are implemented through appropriate instruments. The model may be incorporated into a “scorecard of inclusion indicators” for public authorities and used as an instrument for strategic planning, budgeting, and public reporting. Its application enhances the manageability of transformational processes, increases the transparency of workforce policy, and contributes to the development of a modern public service oriented towards barrier-free accessibility, equal opportunities, and sustainable human development. An important research outcome is the substantiation of the role of young people as a strategic reserve for renewing labour resources in the public sphere. A survey of students at Mykolaiv National Agrarian University showed that the key conditions affecting the attractiveness of a career in the public sphere include higher remuneration (25.6%), reduced corruption (19.8%), personal and professional security (18.6%), enhanced prestige of the civil service (17.4%), and limited political influence on the activities of public authorities (17.4%). On this basis, directions for engaging young people in the public sphere have been substantiated, including transparent competitive selection procedures, flexible employment models, the development of the public service employer brand, international internships, career mentoring, and partnerships with higher education institutions. The activities of civil society organisations have been identified as a practical instrument for developing the labour potential of young people. Such activities combine the educational preparation of future professionals with their involvement in project-based, volunteer, and civic activities and facilitate the acquisition of practical experience in teamwork, project management, interaction with public authorities and territorial communities, public communication, and resource mobilisation. On this basis, a model for developing youth labour resources for the regional public sphere through cooperation between the university and the civil society organisation “United14 by Good” has been proposed. The model reflects a sequential transition from professional education to the development of practical competencies and the subsequent integration of young people into state authorities, local self-government bodies, the civil society sector, and institutions in the social sphere. Particular attention has been paid to the digitalisation of HR processes as an instrument for reducing corruption risks in the public sphere. A concept for integrating digital anti-corruption instruments into the labour resource management system has been substantiated. It provides for the use of the “Career” portal, the Unified State Register of Civil Servants, the National Agency on Corruption Prevention’s Whistleblower Portal, electronic document management systems, and HRMIS. It has been demonstrated that the digitalisation of workforce procedures helps minimise subjective influence on decision-making and improves transparency, integrity, and public trust in the public service. It has also been substantiated that corrupt and unethical practices in labour resource management have substantial economic consequences. These are manifested in increased unproductive expenditure, inefficient allocation of the payroll fund, higher transaction costs, reduced investment attractiveness of territories, losses of budget revenues, and distortions of the competitive environment. In this context, digital HR instruments are regarded as an important element of the economic mechanism for ensuring transparency, accountability, and efficiency in public administration. In the context of European integration, the structure of a public official’s professional competence has been determined. It encompasses institutional, regulatory and legal, communicative, professional, moral and ethical, social, cultural, and civic components. Directions for adapting the Ukrainian HRM system in the public sphere to European standards have been substantiated through the development of continuous professional training, open workforce procedures, digital governance, integrity mechanisms, gender equality, inclusion, and broader public participation in management processes. Under wartime conditions, a system of adaptive mechanisms for managing labour resources in the public sphere has been developed. It includes flexible work organisation, remote and hybrid work arrangements, staff redeployment, training in15 crisis management, humanitarian coordination, and crisis communication, psychological support for public servants, mobilisation of reserve and volunteer personnel, optimisation of management processes, and strengthened social support for public-sector employees. The proposed adaptive labour resource management model ensures workforce resilience, continuity of public services, and the capacity of public authorities to operate effectively under conditions of uncertainty. The practical significance of the findings lies in the possibility of using the proposed models, methodologies, and recommendations by state authorities, local selfgovernment bodies, higher education institutions, civil society organisations, and professional training institutions to modernise workforce policy, enhance the professional capacity of public servants, develop an ethical and inclusive public service, engage young people in the public sphere, and strengthen regional workforce resilience. The implementation of the proposed approaches will contribute to the development of a competent, adaptive, and accountable labour resource management system, which is a prerequisite for Ukraine’s post-war recovery, the sustainable development of territorial communities, and deeper European integration Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26937 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26936 Назва: Моделювання зростання потенціалу забезпечення продовольчої безпеки України Автори: Жебко, Олександр Олегович; Zhebko, Oleksandr Короткий огляд (реферат): Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 Економіка. Миколаївський національний аграрний університет. Миколаїв. 2026. У роботі поглиблено, досліджено й удосконалено існуючі та розроблено нові теоретико-методичні, практичні положення й рекомендації щодо моделювання зростання виробничо-збутового потенціалу аграрної сфери як інструменту забезпечення продовольчої безпеки України в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення. У теоретичній частині дослідження систематизовано та проаналізовано понятійно-категоріальний апарат дослідження виробничозбутового потенціалу аграрної сфери. Уточнено зміст категорії «виробничозбутовий потенціал» як інтегрованої системи, що на відміну від суміжних понять виробничого, збутового та ресурсного потенціалів поєднує чотири взаємопов’язані функціональні складові: потенціали виробництва, переробки, зберігання та постачання продукції. Для цілей кількісного вимірювання зазначені складові агреговано у два аналітичні компоненти потенціалу: виробничий та збутовий з ваговими коефіцієнтами α₁ = 0,72 та α₂ = 0,28 відповідно, емпірично визначеними на основі офіційних таблиць «витрати– випуск» Держстату України за моделлю міжгалузевого балансу Леонтьєва. Принциповою особливістю запропонованої концепції є її операціоналізація через безпосередній зв’язок з результуючими індикаторами продовольчої безпеки, а не з проміжними виробничими показниками. Проведено порівняльний аналіз концепцій виробничого та збутового потенціалів у вітчизняній і зарубіжній науковій думці, розмежовано їхній зміст та виявлено наукову прогалину, яку заповнює авторська концепція виробничо-збутового потенціалу. Встановлено, що переважна більшість3 існуючих підходів обмежується або виробничою, або збутовою складовою і не охоплює повний агропродовольчий ланцюг від вирощування сировини до доведення продукції до кінцевого споживача. Запропонована структуризація дозволяє ідентифікувати вразливі місця у кожній ланці окремо та формалізувати причинно-наслідкові зв’язки між станом потенціалу і рівнем продовольчої безпеки. Здійснено систематизацію наявних моделей забезпечення продовольчої безпеки на національному та регіональному рівнях. Адаптовано класифікаційні критерії до умов воєнного часу шляхом введення додаткового виміру – стійкості моделі до структурних шоків. Встановлено, що для України найбільш перспективним є гібридне поєднання елементів експортноорієнтованої, адаптивної та інноваційно-технологічної моделей. Обґрунтовано методику кількісного оцінювання впливу змін складових виробничо-збутового потенціалу на інтегральні індикатори продовольчої безпеки. Методика базується на поєднанні моделі міжгалузевого балансу Леонтьєва, регресійного аналізу часових рядів та методу зваженого ковзного середнього (WMA(3)) для прогнозування динамічних параметрів моделі, і є цілеспрямовано адаптованою до умов неповних статистичних даних воєнного часу. Такий підхід дозволяє здійснювати комплексний моніторинг продовольчої безпеки з урахуванням специфіки кризових умов. В аналітичній частині дослідження здійснено комплексний моніторинг сучасного стану виробничо-збутового потенціалу аграрної сфери та продовольчої безпеки України за період повномасштабної військової агресії. Встановлено масштаби структурних деформацій галузі: прямі збитки агропромислового комплексу набули безпрецедентних масштабів, вибуттю з обробітку зазнали мільйони гектарів сільськогосподарських угідь внаслідок мінного забруднення та окупації, у прифронтових регіонах знищено переважну частину площ садів та ягідників. Визначено, що деформації мають виражений структурний характер і охоплюють одночасно виробничу, переробну, логістичну та збутову складові виробничо-збутового потенціалу.4 Здійснено моніторинг експортно-імпортних операцій в аграрній сфері. Встановлено, що попри руйнівний вплив воєнних дій, аграрний сектор України адаптувався до нових логістичних маршрутів і диверсифікації ринків збуту з метою збереження позитивного торговельного сальдо. Зростання транспортних витрат внаслідок переорієнтації логістичних маршрутів суттєво знизило цінову конкурентоспроможність вітчизняної аграрної продукції на зовнішніх ринках. Проведено оцінку стану продовольчої безпеки країни за системою інтегральних індикаторів. З початку повномасштабної війни зафіксовано системне погіршення значень усіх досліджуваних індикаторів: калорійність добового раціону опустилася нижче нормативного порогу; виявлено суттєвий дефіцит споживання за основними товарними групами; державний резерв продовольчого зерна скоротився нижче нормативного рівня; частка витрат малозабезпечених домогосподарств на харчування значно перевищила граничний критерій; показник диференціації витрат перевищив нормативне значення. Встановлено, що під час воєнного стану зафіксовані деформації не можуть бути усунені виключно ринковими механізмами і потребують цілеспрямованого державного втручання. Розроблено методичний підхід до прогнозування динаміки індикаторів продовольчої безпеки на основі комбінованого застосування конкуруючих моделей часових рядів: лінійного тренду, моделі експоненційного згладжування з адитивною помилкою та згасаючим трендом та авторегресійної інтегрованої моделі ковзного середнього. Відбір оптимальної моделі здійснювався за критеріями статистичної точності: середньої абсолютної відсоткової похибки, середньоквадратичної помилки та інформаційного критерію Акаіке на основі крос-валідації. Ансамблевий підхід забезпечує статистично обґрунтовані прогнози для коротких часових рядів, характерних для аграрної статистики в умовах системних потрясінь. Реалізовано сценарний підхід до прогнозування, в межах якого сформовано три альтернативних сценарії розвитку продовольчої системи5 України у середньостроковій перспективі. Песимістичний сценарій (prolonged shock) передбачає збереження суттєвого негативного впливу воєнного чинника та уповільнене відновлення потенціалу. Базовий сценарій (partial recovery) ґрунтується на поступовій стабілізації ситуації та частковому відновленні виробничих і логістичних можливостей. Оптимістичний сценарій (accelerated recovery) передбачає прискорене відновлення завдяки масштабній міжнародній підтримці, технологічній модернізації та ефективному державному регулюванню. Прогнозні розрахунки встановили, що навіть за базовим сценарієм окремі індикатори, зокрема, рівень державного резерву зерна та економічна доступність продовольства для малозабезпечених верств – не досягнуть нормативних значень у середньостроковій перспективі, що визначає пріоритети державної підтримки. В рекомендаційній частині дослідження розроблено інтегральну модель зростання виробничо-збутового потенціалу забезпечення продовольчої безпеки України. Модель побудована на основі агрегування чотирьох функціональних складових ВЗБП у два аналітичні компоненти: виробничий та збутовий потенціали з відповідними ваговими коефіцієнтами, емпірично визначеними за офіційними таблицями «витрати–випуск» Держстату України за 2015–2021 рр. на основі моделі міжгалузевого балансу Леонтьєва. Модель включає динамічний коефіцієнт α(t), що відображає зростаючу роль збутової складової відносно виробничої і прогнозується методом зваженого ковзного середнього WMA(3), та мультиплікатор інноваційної активності β(t), розрахований за часткою витрат на НДДКР у валовій доданій вартості аграрного сектору. Інтегральний індекс ВЗБП(t) нормується відносно базового 2021 р. (ВЗБП(2021) = 1,0) і відображає відносний рівень відновлення потенціалу порівняно з довоєнним станом. На відміну від існуючих підходів, запропонована модель цілеспрямовано операціоналізована через авторські коефіцієнти переробки сировини (Кпс), вертикальної інтеграції (Кві), забезпеченості зберіганням (Кзб), втрат при зберіганні (Квт) та індекс логістичної ефективності (LPI), інтегровані6 у динамічні параметри α(t) і β(t) моделі, і безпосередньо пов’язує стан виробничо-збутового потенціалу з результуючими індикаторами продовольчої безпеки. Це дозволяє перейти від якісного опису регуляторних заходів до їх кількісної інтерпретації у рамках сценарного моделювання, оцінювати вплив конкретних управлінських рішень на стан продовольчої безпеки та розраховувати потенційний ефект від реалізації пріоритетних програм підтримки аграрного сектору. Модель апробовано на фактичних даних 2021–2024 рр. з прогнозом на 2025–2026 рр., що дозволило простежити повний, послідовно верифікований розрахунок інтегрального індексу ВЗБП. Встановлено, що після дефлювання вихідних даних за офіційним індексом споживчих цін Держстату (без якого показник виявився б завищеним інфляцією) індекс ВЗБП у 2022 р. знизився до 58,0% від довоєнного рівня 2021 р., частково відновився до 82,3% у 2023 р. і до 93,2% у 2024 р. (найвищий післявоєнний рівень), а прогноз методом WMA(3) на 2025–2026 рр. становить 82,9% та 86,0% відповідно. Довоєнного рівня 2021 р. потенціал не досягає за жодним із розрахованих років. Регресійний аналіз підтвердив статистично значущий зв’язок ВЗБП із калорійністю раціону та державним резервом зерна (у специфікації перших різниць, R² = 0,814 та 0,750 відповідно). Визначено пріоритетні напрями державної політики відновлення та зміцнення продовольчої безпеки України у розрізі чотирьох функціональних потенціалів ВЗБП. У сфері виробничого потенціалу – відновлення земельного ресурсу (розмінування, за станом на 2024 р. відновлено лише 420 тис. га, або 1,8% від 23 млн га, що потребують перевірки) та пільгове кредитування. У сфері потенціалу переробки – доведення коефіцієнта переробки сировини (Кпс = 0,69) до орієнтиру рівня країн ЄС (≥ 0,80) та коефіцієнта вертикальної інтеграції (Кві = 0,40) до цільового значення (≥ 0,55), що здатне генерувати додаткову вартість близько 22,6 млрд грн/рік. У сфері потенціалу зберігання – відновлення елеваторних потужностей і розвиток форвардних програм для наближення коефіцієнта забезпеченості зберіганням (Кзб = 0,68) до норматива7 (≥ 0,75) та зниження коефіцієнта втрат (Квт = 0,079) до нормативу (≤ 0,05), з потенційним ефектом збереження продукції на суму близько 22,8 млрд грн/рік. У сфері потенціалу постачання – розвиток логістичної інфраструктури для наближення індексу LPI (2,45) до цільового рівня (≥ 3,0), що має найвищий потенціал ефекту – 2,6–3,3 млрд дол. США/рік додаткової виручки аграрного сектору. Сукупний фіскальний мультиплікатор державної підтримки за розглянутими заходами оцінено на рівні 6,4–8,9 грн приросту продукції на 1 грн підтримки.; ---; Dissertation for obtaining the degree of Doctor of Philosophy in specialty 051 Economics. Mykolaiv National Agrarian University. Mykolaiv, 2026. The dissertation deepens, investigates, and improves existing theoretical and methodological approaches, and develops new theoretical, methodological, and practical provisions and recommendations for modeling the growth of the agrarian sector's production-and-marketing potential (PMP) as a tool for ensuring Ukraine's food security under martial law and post-war recovery conditions. In the theoretical part of the study, the conceptual and categorical apparatus for researching the agrarian sector's production-and-marketing potential is systematized and analyzed. The content of the category "production-and-marketing potential" is clarified as an integrated system that, unlike the related concepts of production, marketing, and resource potential, combines four interrelated functional components: production, processing, storage, and supply potential. For quantitative measurement purposes, these components are aggregated into two analytical components of potential – production and marketing – with weighting coefficients α₁ = 0.72 and α₂ = 0.28, respectively, empirically determined on the basis of official input–output tables of the State Statistics Service of Ukraine using the Leontief interindustry balance model. A key feature of the proposed concept is its operationalization through a direct link to the resulting food security indicators, rather than to intermediate production indicators. A comparative analysis of the concepts of production and marketing potential in domestic and foreign scholarship was conducted, their content was delineated, and a research gap was identified, which the author's concept of production-andmarketing potential fills. It was established that the vast majority of existing approaches are limited to either the production or the marketing component and do not cover the full agri-food chain from raw material cultivation to the delivery of9 products to the end consumer. The proposed structuring makes it possible to identify vulnerable points in each link separately and to formalize the cause-and-effect relationships between the state of the potential and the level of food security. A systematization of existing food security models at the national and regional levels was carried out. Classification criteria were adapted to wartime conditions by introducing an additional dimension – model resilience to structural shocks. It was established that for Ukraine, the most promising approach is a hybrid combination of elements of the export-oriented, adaptive, and innovation-technological models. A methodology for the quantitative assessment of the impact of changes in the components of production-and-marketing potential on integral food security indicators was substantiated. The methodology is based on a combination of the Leontief interindustry balance model, time-series regression analysis, and the weighted moving average (WMA(3)) method for forecasting the model's dynamic parameters, and is specifically adapted to the conditions of incomplete wartime statistical data. This approach enables comprehensive monitoring of food security that accounts for the specifics of crisis conditions. In the analytical part of the study, a comprehensive monitoring of the current state of the agrarian sector's production-and-marketing potential and Ukraine's food security during the period of full-scale military aggression was carried out. The scale of the sector's structural deformations was established: direct losses to the agroindustrial complex reached unprecedented levels, millions of hectares of agricultural land were taken out of cultivation due to mine contamination and occupation, and the majority of orchard and berry-plantation areas in frontline regions were destroyed. It was determined that the deformations are of a pronounced structural nature and simultaneously affect the production, processing, logistics, and marketing components of production-and-marketing potential. Monitoring of export-import operations in the agrarian sphere was conducted. It was established that, despite the destructive impact of military actions, Ukraine's agrarian sector adapted to new logistics routes and diversified its sales markets in order to preserve a positive trade balance. The increase in transport costs resulting10 from the reorientation of logistics routes significantly reduced the price competitiveness of domestic agrarian products on foreign markets. An assessment of the country's food security status was carried out using a system of integral indicators. Since the start of the full-scale war, a systemic deterioration in the values of all indicators studied has been recorded: daily caloric intake fell below the normative threshold; a significant consumption deficit was identified across the main product groups; the state reserve of food grain fell below the normative level; the share of food expenditure among low-income households significantly exceeded the critical threshold; and the expenditure differentiation indicator exceeded its normative value. It was established that, during martial law, the recorded deformations cannot be eliminated by market mechanisms alone and require targeted state intervention. A methodological approach to forecasting the dynamics of food security indicators was developed, based on the combined application of competing timeseries models: linear trend, exponential smoothing with additive error and damped trend, and the autoregressive integrated moving average model. The optimal model was selected according to statistical accuracy criteria: mean absolute percentage error, root mean square error, and the Akaike information criterion, based on crossvalidation. This ensemble approach provides statistically substantiated forecasts for short time series, which are characteristic of agrarian statistics under conditions of systemic shocks. A scenario-based forecasting approach was implemented, within which three alternative scenarios for the medium-term development of Ukraine's food system were formulated. The pessimistic scenario (prolonged shock) assumes the persistence of a significant negative impact of the war factor and a slow recovery of potential. The base scenario (partial recovery) is grounded in the gradual stabilization of the situation and partial restoration of production and logistics capacities. The optimistic scenario (accelerated recovery) assumes accelerated recovery driven by large-scale international support, technological modernization, and effective state regulation. Forecast calculations established that even under the11 base scenario, certain indicators – in particular, the level of the state grain reserve and the economic accessibility of food for low-income groups – will not reach their normative values in the medium term, which determines the priorities for state support. In the recommendatory part of the study, an integral model for the growth of production-and-marketing potential for ensuring Ukraine's food security was developed. The model is built on the aggregation of the four functional components of PMP into two analytical components – production and marketing potential – with corresponding weighting coefficients empirically determined from the official input–output tables of the State Statistics Service of Ukraine for 2015–2021, based on the Leontief interindustry balance model. The model includes a dynamic coefficient α(t), which reflects the growing role of the marketing component relative to the production component and is forecast using the weighted moving average method WMA(3), as well as an innovation-activity multiplier β(t), calculated as the share of R&D expenditure in the gross value added of the agrarian sector. The integral PMP(t) index is normalized relative to the base year 2021 (PMP(2021) = 1.0) and reflects the relative level of potential recovery compared to the pre-war state. Unlike existing approaches, the proposed model is purposefully operationalized through the author's coefficients of raw material processing (Kpc), vertical integration (Kvi), storage provision (Kzb), storage losses (Kvt), and the Logistics Performance Index (LPI), integrated into the dynamic parameters α(t) and β(t) of the model, and it directly links the state of production-and-marketing potential to the resulting food security indicators. This makes it possible to move from a qualitative description of regulatory measures to their quantitative interpretation within scenario modeling, to assess the impact of specific management decisions on the state of food security, and to calculate the potential effect of implementing priority support programs for the agrarian sector. The model was tested using actual data for 2021–2024 with a forecast for 2025–2026, which made it possible to trace a complete, consistently verified12 calculation of the integral PMP index. It was established that, after deflating the initial data using the official consumer price index of the State Statistics Service (without which the indicator would have been overstated due to inflation), the PMP index declined to 58.0% of the pre-war level in 2022, partially recovered to 82.3% in 2023 and to 93.2% in 2024 (the highest post-war level), while the WMA(3) forecast for 2025–2026 amounts to 82.9% and 86.0%, respectively. The potential does not reach the pre-war level of 2021 in any of the calculated years. Regression analysis confirmed a statistically significant relationship between PMP and both dietary caloric intake and the state grain reserve (in first-difference specification, R² = 0.814 and 0.750, respectively). Priority directions of state policy for restoring and strengthening Ukraine's food security were identified across the four functional components of PMP. In the sphere of production potential – restoration of land resources (demining; as of 2024, only 420 thousand hectares, or 1.8% of the 23 million hectares requiring inspection, have been restored) and preferential lending. In the sphere of processing potential – raising the raw material processing ratio (Kpc = 0.69) toward the EU benchmark level (≥ 0.80) and the vertical integration ratio (Kvi = 0.40) toward its target value (≥ 0.55), which is capable of generating approximately UAH 22.6 billion per year in additional value. In the sphere of storage potential – restoring elevator capacity and developing forward-contract programs to bring the storage provision ratio (Kzb = 0.68) closer to the norm (≥ 0.75) and to reduce the storage loss ratio (Kvt = 0.079) to the norm (≤ 0.05), with a potential effect of preserving output worth approximately UAH 22.8 billion per year. In the sphere of supply potential – developing logistics infrastructure to bring the Logistics Performance Index (2.45) closer to its target level (≥ 3.0), which has the highest potential effect – USD 2.6– 3.3 billion per year in additional revenue for the agrarian sector. The aggregate fiscal multiplier of state support across the measures considered is estimated at UAH 6.4– 8.9 of output growth per UAH 1 of support. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26936 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26791 Назва: Формування конкурентних переваг територіальних громад у воєнний та післявоєнний період Автори: Соколік, Віталій Дмитрович; Sokolik, Vitaliy Короткий огляд (реферат): У дисертаційному дослідженні розкрито сутність та механізми формування конкурентних переваг територіальних громад в умовах воєнного та післявоєнного розвитку України. Доведено, що конкурентні переваги громад являють собою інтегровану систему характеристик, яка охоплює економічні, соціальні, екологічні та інфраструктурні аспекти розвитку. У воєнний час до традиційних факторів конкурентоспроможності — інвестиційної привабливості, розвитку інфраструктури, рівня людського капіталу — додаються нові: здатність до мобільності, впровадження безпекових механізмів, інтеграція внутрішньо переміщених осіб та релокованих підприємств. Класифікація конкурентних переваг передбачає виділення матеріальних (ресурсні, фінансові, інфраструктурні), нематеріальних (іміджеві, соціокультурні, інноваційні) та безпекових (обороноздатність, територіальна безпека) складових, що визначають стійкість та адаптивність громад у кризових умовах. Встановлено, що детермінантними факторами у воєнний період є безпекове середовище, здатність до оперативної мобілізації ресурсів, ефективність взаємодії місцевого самоврядування з військовими адміністраціями, релокація бізнесу та забезпечення житлом ВПО. У післявоєнний період пріоритетними стають просторове планування, модернізація інфраструктури, залучення міжнародної допомоги, розвиток логістики, енергетичної незалежності та цифрової трансформації. Соціальнийкапітал громад, активність громадян, участь молоді та партнерство з міжнародними організаціями відіграють ключову роль у забезпеченні стабільності та конкурентоспроможності. Систематизація цих чинників дозволяє виділити чотири основні групи: економічні, соціальні, безпекові та інноваційно-технологічні. Проаналізовано методики оцінювання конкурентних переваг, які потребують адаптації до умов війни та післявоєнного розвитку. Запропоновано алгоритм оцінки конкурентоспроможності, що включає підготовчий (визначення релевантних показників), розрахунковий (аналіз економічних, соціальних, екологічних та інфраструктурних складових із урахуванням внутрішніх і зовнішніх факторів) та завершальний (визначення напрямів посилення конкурентних переваг та формування стратегічних рекомендацій) етапи. Особлива увага приділена мультиплікативним ефектам міжрегіональної та міжгалузевої співпраці. Визначені класифікаційні ознаки територіальних громад за рівнем небезпеки, що дозволяє здійснювати моніторинг у реальному часі та оперативно реагувати на загрози. Найбільш ураженими є громади Донецької, Луганської, Запорізької, Харківської та Херсонської областей, що зазнали тимчасової окупації чи перебувають у зоні активних бойових дій. Поступове відновлення управління спостерігається в Київській, Сумській, Миколаївській та Чернігівській областях. Обмеженням існуючих механізмів є фрагментарність статистики, низький рівень цифровізації та відсутність уніфікованої системи показників, що зумовлює необхідність вдосконалення моніторингових інструментів. Досліджено систему управління розвитком те риторіальних громад в умовах війни та післявоєнного відновлення, підкреслено посилення ролі місцевих голів та військових адміністрацій, розширення повноважень та відповідальності за безпеку, ресурсне забезпечення та взаємодію з державними й міжнародними інституціями. Для підвищення стійкості запропоновано поєднання класичних стратегій управління з інноваційними підходами: смартуправління, цифровізація, партисипативні практики, підвищення прозорості та мінімізація корупційних ризиків. У дисертації висвітлено фінансовий та демографічний аналіз Миколаївської області, SWOT-аналіз та класифікацію громад за економічними показниками. Запропоновано підходи до підвищення конкурентоспроможності через диверсифікацію економіки, розвиток аграрно-промислових кластерів, підтримку малого та середнього бізнесу, залучення інвестицій, створення умов для повернення населення, розвиток людського капіталу, партнерство з міжнародними донорами та стимулювання інноваційної діяльності. Особлива увага приділена цифровізації як критично важливому фактору конкурентоспроможності громад. Запропоновано інтеграцію цифрових сервісів, впровадження смарт-інфраструктури, підвищення цифрової грамотності та використання штучного інтелекту, технологій відкритих даних, блокчейну та предиктивної аналітики для забезпечення прозорості, ефективності та сталого розвитку. Встановлено, що в умовах війни зростають ризики корупції, що потребує комплексних заходів мінімізації: цифровізація управління, громадський контроль, політики доброчесності, системи моніторингу, регулярне навчання персоналу та розвиток інструментів бюджетної прозорості. Дисертація має наукову та практичну цінність, оскільки пропонує системний підхід до оцінки та розвитку конкурентних переваг територіальних громад в умовах кризових викликів, визначає механізми підвищення стійкості, адаптації до воєнних загроз та післявоєнного відновлення, а також сприяє впровадженню цифрових та інноваційних рішень у систему управління громадами.; -; The dissertation research reveals the essence and mechanisms of forming competitive advantages of territorial communities under the conditions of wartime and postwar development of Ukraine. It is proved that the competitive advantages of communities represent an integrated system of characteristics that covers economic, social, environmental, and infrastructural aspects of development. During wartime, new factors are added to the traditional determinants of competitiveness — investment attractiveness, infrastructure development, and the level of human capital — namely mobility capacity, implementation of security mechanisms, integration of internally displaced persons, and relocation of enterprises. The classification of competitive advantages includes material (resource, financial, infrastructural), intangible (image, socio-cultural, innovative), and security (defense capability, territorial safety) components that determine the resilience and adaptability of communities under crisis conditions. It is established that the determinant factors during wartime are the security environment, the ability to rapidly mobilize resources, the effectiveness of interaction between local self-government and military administrations, business relocation, and housing provision for internally displaced persons. In the postwar period, spatial planning, infrastructure modernization, attraction of international assistance, development of logistics, energy independence, and digital transformation become priorities. The social capital of communities, civic activity, youth participation, and partnership with international organizations play a key role in ensuring stability andcompetitiveness. Systematization of these factors makes it possible to distinguish four main groups: economic, social, security, and innovation-technological. Modern methods for assessing competitive advantages are analyzed, which require adaptation to wartime and postwar conditions. An algorithm for evaluating competitiveness is proposed, including preparatory (selection of relevant indicators), calculation (analysis of economic, social, environmental, and infrastructural components taking into account internal and external factors), and final (determination of directions for strengthening competitive advantages and formation of strategic recommendations) stages. Particular attention is paid to the multiplicative effects of interregional and intersectoral cooperation. A dynamic system of classification of territorial communities by level of danger is established, which allows real-time monitoring and rapid response to threats. The most affected communities are located in Donetsk, Luhansk, Zaporizhzhia, Kharkiv, and Kherson regions, which experienced temporary occupation or remain in the zone of active hostilities. Gradual restoration of governance is observed in Kyiv, Sumy, Mykolaiv, and Chernihiv regions. Limitations of existing mechanisms include fragmentation of statistics, low level of digitalization, and lack of a unified system of indicators, which determines the need to improve monitoring tools. The management system under wartime and postwar recovery conditions is studied, emphasizing the strengthening of the role of local heads and military administrations, expansion of powers and responsibility for security, resource provision, and interaction with state and international institutions. To increase resilience, it is proposed to combine classical management strategies with innovative approaches: smart governance, digitalization, participatory practices, increased transparency, and minimization of corruption risks. The dissertation presents financial and demographic analysis of Mykolaiv region, SWOT analysis, and classification of communities by economic indicators. Approaches to increasing competitiveness are proposed through economic diversification, development of agro-industrial clusters, support for small and medium-sized businesses, attraction ofinvestments, creation of conditions for population return, development of human capital, partnership with international donors, and stimulation of innovation activity. Special attention is paid to digitalization as a critically important factor of community competitiveness. Integration of digital services, implementation of smart infrastructure, improvement of digital literacy, and use of artificial intelligence, open data technologies, blockchain, and predictive analytics are proposed to ensure transparency, efficiency, and sustainable development. It is established that corruption risks increase under wartime conditions, which requires comprehensive minimization measures: digitalization of governance, public control, integrity policies, monitoring systems, regular staff training, and development of budget transparency tools. The dissertation has scientific and practical value, as it proposes a systematic approach to assessing and developing competitive advantages of territorial communities under crisis challenges, identifies mechanisms for increasing resilience, adaptation to wartime threats and postwar recovery, and promotes the implementation of digital and innovative solutions in community management systems. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26791 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26787 Назва: Інфраструктурне забезпечення комплексного розвитку територіальних громад Автори: Камашев, Анатолій Володимирович; Kamashev, Anatoly Короткий огляд (реферат): У дисертації розв‘язано актуальне науково-практичне завдання щодо поглиблення теоретико-методичних засад і розроблення практичних механізмів інфраструктурного забезпечення комплексного розвитку територіальних громад в умовах децентралізації, воєнних загроз і післявоєнного відновлення. Актуальність дослідження зумовлена руйнуванням і нерівномірністю розвитку інфраструктури, обмеженістю місцевих ресурсів, потребою у безперервності базових послуг та необхідністю узгоджувати відновлення з принципами стійкості, безбар‘єрності й інклюзивності. Метою роботи є обґрунтування теоретичних положень, удосконалення методичних підходів та розроблення практичних рекомендацій щодо інфраструктурного забезпечення комплексного розвитку територіальних громад. Об‘єктом дослідження є процеси формування і розвитку такого забезпечення, а предметом — його теоретичні, методичні та прикладні аспекти. Методологічну основу дослідження становлять системний, територіальний, інституційний, партнерський, проєктний, безпековий та інклюзивний підходи. Застосовано методи аналізу і синтезу, систематизації, класифікації та групування, порівняльного й економіко-статистичного аналізу, індексного оцінювання, нормування показників, математичного моделювання, сценарного прогнозування, алгоритмізації та графічного відображення. Інформаційну базу сформували нормативно-правові акти України, офіційні статистичні дані, матеріали органів державної влади й місцевого самоврядування, дані цифрової екосистеми DREAM, місцеві стратегії, програми та проєктні портфелі, а також результати дослідження громад Миколаївської області за 2021–2025 роки.За результатами теоретичного узагальнення уточнено сутність поняття «інфраструктурне забезпечення комплексного розвитку територіальних громад» як інтегрованої системи матеріальних, організаційних, фінансових, безпекових і соціальних умов, інститутів та управлінських процесів, що забезпечує доступність базових послуг, безперервність життєдіяльності, просторову згуртованість, економічну активність, безпеку і підвищення якості життя населення. Виокремлено економічну, соціальну, транспортну, житловокомунальну, цифрову, екологічну, інституційну, критичну та безпекову складові. Систематизовано нормативно-правове й інституційне регулювання, розмежовано функції органів державної влади, місцевого самоврядування, бізнесу, громадських організацій, донорів та сусідніх громад. Обґрунтовано необхідність синхронізації стратегій розвитку, програм комплексного відновлення, середньострокових планів публічних інвестицій і проєктів, внесених до DREAM. Узагальнено методичні підходи та розроблено комплексну систему оцінювання інфраструктурного забезпечення, яка поєднує соціальні, економічні, транспортні, цифрові, екологічні й безпекові індикатори. Запропоновано нормування часткових показників, формування групових та інтегрального індексів, порівняння з цільовими значеннями і типологізацію громад за характером безпекового впливу. До оцінювання включено доступність та якість послуг, цифрову зрілість, фінансову спроможність, безбар‘єрність, захищеність критичних об‘єктів і здатність громади підтримувати безперервність життєдіяльності. Для управлінського моніторингу обґрунтовано систему збалансованих показників та інтегральний індекс безбар‘єрності за фізичною, транспортною, цифровою, інформаційною і соціальною складовими. Емпіричне дослідження проведено на прикладі Куцурубської громади, на території якої тривають бойові дії, деокупованої Шевченківської, приміської Мішково-Погорілівської та тилової Мигіївської громад. У 2021–2025 роках чисельність їх населення скоротилася відповідно з 7,6 до 5,8 тис. осіб, з 14,4 до 12,9 тис. осіб, з 8,1 до 8,0 тис. осіб та з 5,6 до 5,25 тис. осіб. Власні доходимісцевих бюджетів у 2025 році порівняно з 2021 роком зросли відповідно на 11,9 %, 45,2 %, 97,0 % і 53,8 %, проте рівень дотаційності становив 55 %, 27 %, 33 % і 24 %. Встановлено, що безпекова ситуація, масштаби руйнувань, демографічні втрати, просторова віддаленість та ресурсна база формують різні траєкторії інфраструктурного відновлення, тому черговість проєктів має визначатися з урахуванням типу громади. Розрахунки засвідчили критичний розрив між інфраструктурними потребами та підтвердженими ресурсами. Потребу Шевченківської громади у відновленні оцінено у 620,0 млн грн, з яких 48,39 % припадає на освіту, 30,65 % — на транспорт, 9,68 % — на житлово-комунальне господарство, 8,06 % — на культуру та 3,23 % — на медицину. Річна потреба у фінансуванні становить 124,0 млн грн за п‘ятирічного, 88,57 млн грн за семирічного та 62,0 млн грн за десятирічного сценарію. У портфелі DREAM із 22 проєктів загальною вартістю 430,0 млн грн підтверджено 116,1 млн грн, а незакрита потреба дорівнює 313,9 млн грн. На прикладі заміни понад 30 км водопровідної мережі вартістю понад 30,0 млн грн доведено, що за місцевого внеску 2,5 млн грн коефіцієнт залучення зовнішнього ресурсу становить щонайменше 11,0. Міжмуніципальне співробітництво у медицині, містобудуванні, екології та освіті забезпечує 1,65 млн грн прямої економії щороку. Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретикометодичних засад та інструментарію інфраструктурного забезпечення громад. Уперше розроблено комплексний підхід до його оцінювання на основі інтеграції шести груп інфраструктурних показників з урахуванням воєнних ризиків і потреб відновлення; обґрунтовано концептуальні засади розвитку інфраструктури на принципах безбар‘єрності та інклюзивності; запропоновано науково-методичний підхід до формування інфраструктурної стійкості за рівнем захищеності критичних об‘єктів, доступністю базових послуг і спроможністю забезпечувати їх безперервність у кризових умовах. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат та методичні підходи до інтегрального оцінювання з урахуванням міжгалузевих взаємозв‘язків, безпекової спроможності й безбар‘єрності. Набули подальшого розвиткуорганізаційно-економічний механізм залучення партнерських ресурсів, партнерська модель відновлення та методичний підхід до оцінювання результативності міжнародної допомоги, діяльності громадських організацій і міжмуніципального співробітництва. Розроблено практичні рекомендації щодо проведення комплексного аудиту потреб і безбар‘єрності, картування партнерів, формування банку проєктів, узгодження місцевих стратегій із програмами відновлення та середньостроковими планами публічних інвестицій, застосування кластерного і проєктного підходів, визначення джерел співфінансування та планування експлуатаційних витрат упродовж життєвого циклу об‘єкта. Пріоритизацію інвестицій запропоновано здійснювати за критеріями безпеки, проєктної готовності, охоплення населення, доступності послуг, економічного ефекту й вартості подальшої експлуатації. Практичне значення результатів підтверджено їх використанням у діяльності Шевченківської сільської територіальної громади для аналізу інфраструктурного стану, фінансово-економічних розрахунків і підготовки бюджетних програм, а також у навчальному процесі Миколаївського національного аграрного університету. Дисертація складається з анотації, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. У першому розділі сформовано теоретико-методичне підґрунтя дослідження; у другому оцінено комплексний розвиток та інфраструктурне забезпечення громад Миколаївської області; у третьому обґрунтовано стратегічні напрями, партнерські механізми, моделі фінансування й інструменти безбар‘єрного та інклюзивного відновлення. Одержані результати створюють наукове і прикладне підґрунтя для підвищення доступності послуг, якості життя, інвестиційної привабливості та стійкості територіальних громад до кризових впливів.; -; The dissertation addresses the topical scientific and practical problem of advancing the theoretical and methodological foundations and developing practical mechanisms for infrastructure support of the comprehensive development of territorial communities under decentralisation, wartime threats, and post-war recovery. The relevance of the research is determined by infrastructure destruction and uneven development, constrained local resources, the need to maintain continuity of basic services, and the necessity of aligning recovery with the principles of resilience, accessibility, and inclusion. The purpose of the dissertation is to substantiate theoretical provisions, improve methodological approaches, and develop practical recommendations for infrastructure support of the comprehensive development of territorial communities. The object of the research is the processes of forming and developing such support, while the subject comprises its theoretical, methodological, and applied aspects. The methodological framework combines systems, territorial, institutional, partnership-based, project-oriented, security-sensitive, and inclusive approaches. The study applies analysis and synthesis, systematisation, classification and grouping, comparative and economic-statistical analysis, index-based assessment, indicator normalisation, mathematical modelling, scenario forecasting, algorithmisation, and graphical methods. The information base includes Ukrainian legislation, official statistics, materials of central and local government authorities, data from the DREAM digital ecosystem, local strategies, programmes and project portfolios, as well as the results of an investigation of territorial communities in Mykolaiv Oblast for 2021–2025.The theoretical generalisation made it possible to refine the concept of ‗infrastructure support for the comprehensive development of territorial communities‘ as an integrated system of material, organisational, financial, security, and social conditions, institutions, and managerial processes that ensures access to basic services, continuity of vital community functions, spatial cohesion, economic activity, safety, and improved quality of life. Its economic, social, transport, housing and utilities, digital, environmental, institutional, critical, and security components are distinguished. The legal and institutional framework is systematised, and the functions of central government, local self-government, businesses, civil society organisations, donors, and neighbouring communities are differentiated. The need to align development strategies, comprehensive recovery programmes, medium-term public investment plans, and projects registered in DREAM is substantiated. Methodological approaches are generalised and a comprehensive infrastructure assessment system is developed by integrating social, economic, transport, digital, environmental, and security indicators. The proposed procedure includes the normalisation of partial indicators, the calculation of group and composite indices, comparison with target values, and the classification of communities by the nature of security exposure. The assessment covers service accessibility and quality, digital maturity, financial capacity, barrier-free access, protection of critical facilities, and the ability to maintain essential community functions. A balanced scorecard and a composite barrier-free accessibility index comprising physical, transport, digital, information, and social dimensions are substantiated for managerial monitoring. The empirical analysis covers the Kutsurub community, where hostilities are ongoing; the de-occupied Shevchenkove community; the suburban MishkovoPohorilove community; and the rear-area Myhiia community. Between 2021 and 2025, their populations declined from 7.6 to 5.8 thousand, from 14.4 to 12.9 thousand, from 8.1 to 8.0 thousand, and from 5.6 to 5.25 thousand people, respectively. In 2025, compared with 2021, own-source local budget revenues increased by 11.9%, 45.2%, 97.0%, and 53.8%, respectively; nevertheless, thecommunities‘ grant dependency levels were 55%, 27%, 33%, and 24%. Security conditions, the scale of destruction, demographic losses, spatial remoteness, and the available resource base are shown to produce different infrastructure recovery trajectories; therefore, the sequencing of projects should reflect the type of community concerned. The calculations reveal a critical gap between infrastructure needs and confirmed resources. The recovery needs of the Shevchenkove community are estimated at UAH 620.0 million, of which 48.39% relates to education, 30.65% to transport, 9.68% to housing and utilities, 8.06% to culture, and 3.23% to healthcare. Required annual funding amounts to UAH 124.0 million under a five-year scenario, UAH 88.57 million under a seven-year scenario, and UAH 62.0 million under a tenyear scenario. The DREAM portfolio contains 22 projects with a total value of UAH 430.0 million; UAH 116.1 million has been secured, leaving a funding gap of UAH 313.9 million. The replacement of more than 30 km of water-supply networks at a cost exceeding UAH 30.0 million shows that, with a local contribution of UAH 2.5 million, the external resource leverage ratio is at least 11.0. Intermunicipal cooperation in healthcare, spatial planning, environmental management, and education generates direct annual savings of UAH 1.65 million. The scientific novelty of the results lies in advancing the theoretical and methodological foundations and analytical tools for community infrastructure support. For the first time, a comprehensive assessment approach is developed that integrates six groups of infrastructure indicators while accounting for wartime risks and recovery needs; conceptual foundations for infrastructure development based on accessibility and inclusion are substantiated; and a scientific and methodological approach to infrastructure resilience is proposed, taking into account the protection of critical facilities, access to basic services, and the capacity to maintain service continuity during crises. The conceptual framework and composite assessment methodology are improved by incorporating cross-sectoral linkages, security capacity, and barrier-free accessibility. Further development is provided for theorganisational and economic mechanism for mobilising partnership resources, the partnership-based recovery model, and the methodological approach to evaluating the effectiveness of international assistance, civil society organisations, and intermunicipal cooperation. Practical recommendations are developed for conducting comprehensive needs and accessibility audits, mapping partners, creating a project pipeline, aligning local strategies with recovery programmes and medium-term public investment plans, applying cluster and project approaches, identifying co-financing sources, and planning operating expenditure throughout the facility life cycle. Investment prioritisation is proposed according to security, project readiness, population coverage, service accessibility, economic effect, and future operating costs. The practical value of the findings is confirmed by their use in the Shevchenkove Rural Territorial Community for infrastructure assessment, financial and economic calculations, and the preparation of budget programmes, as well as in the educational process at Mykolaiv National Agrarian University. The dissertation consists of an abstract, an introduction, three chapters, conclusions, a list of references, and appendices. Chapter 1 establishes the theoretical and methodological basis of the research; Chapter 2 assesses comprehensive development and infrastructure support in the territorial communities of Mykolaiv Oblast; and Chapter 3 substantiates strategic directions, partnership mechanisms, financing models, and instruments for accessible and inclusive recovery. The findings provide a scientific and applied basis for improving service accessibility, quality of life, investment attractiveness, and the resilience of territorial communities to crisis impacts. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/26787 2026-01-01T00:00:00Z