Страйк, як основна форма боротьби робітників України в останній чверті XIX століття

Abstract

Слабко розвинена промисловість не могла повністю забезпечити працюючих у промисловості та сільське населення України. Економіка розвивалася дуже повільно, не втрачаючи рис аграрно-сировинного напряму для країн Заходу, а населення зазнавало тяжкого соціального, економічного гніту. Такі умови спонукали до розвитку робітничого руху та появою соціальних реформаторів того часу. Але робітничий рух на українських землях розвивався дуже слабко, оскільки законодавство того часу забороняло створення робітничих організацій і проведення страйків.

Underdeveloped industry could not fully provide workers in industry and the rural population of Ukraine. The economy developed very slowly, without losing the features of agricultural and raw materials for Western countries, and the population suffered severe social and economic oppression. Such conditions encouraged the development of the labor movement and the emergence of social reformers of the time. But the labor movement in the Ukrainian lands developed very poorly, as the legislation of the time forbade the establishment of workers' organizations and strikes.