Вплив генотипових та паратипових факторів на збереженість поросят у підсисний період в умовах ПОП «ВІКТОРІЯ» Баштанського району

Abstract

Кваліфікаційна (дипломна) робота складається із 53 сторінок, проілюстрована 10 рисунками та 15 таблицями, список використаної літератури містить 40 джерел. Ключові слова: свинарство, збереженість поросят у підсисний період, паратипові та генотипові фактори. Об’єктом дослідження є вивчення впливу паратипових та генотипових факторів на збереженість поросят у підсисний період в умовах ПОП «Вікторія» Баштанського району. Предметом досліджень є процеси формування механізмів збереженості поросят у підсисний період в умовах ПОП «Вікторія» Баштанського району. Метою даної роботи є оцінювання ступеня прояву збереженості поросят у підсисний період з особливим розглядом впливу паратипових (місяць, сезон та рік опоросу) та генотипових факторів. Для вирішення цієї мети перед нами були поставлені наступні завдання: • надати загальну характеристику збереженості поросят у підсисний період та її кореляціям із іншими відтворювальними ознаками свиноматок; • проаналізувати вплив паратипових факторів (місяць, сезон, рік опоросу) на збереженість поросят у підсисний період; • проаналізувати вплив генотипових факторів на збереженість поросят у підсисний період. Результати роботи та їх новизна: 1. За період дослідження середня збереженість поросят у підсисний період коливалась в дуже широких межах для окремих свиноматок – від 10 % до 100 % із середнім арифметичним значенням 86,6 ± 0,59 %. 2. Збереженість поросят у підсисний період мала певні кореляції з іншими ознаками відтворення свиноматок – із кількістю поросят при відлученні (r = 0,396; P < 0,001), загальною кількістю поросят при народженні (r = -0,237; P < 0,001) та багатоплідністю (r = -0,214; P < 0,001). Таким чином, спостерігалася тенденція до зниження рівня збереженості поросят при відлученні зі зростанням загальної кількості поросят при народженні. Так, збільшення багатоплідності вище 15 поросят на гніздо різко зменшувало їх збереженість у підсисний період. 3. Найвищий рівень збереженості поросят у підсисний період (біля 88 %) було відмічено серед гнізд, в яких було від 0 до 3-х мертвонароджених поросят. Зі збільшенням кількості мертвонароджених поросят вище 4-х, цей показник різко знижувався. 4. Зі збільшенням кількості поросят у гнізді, які померли від народження до відлучення на одне порося, середня оцінка збереженості у підсисний період знижувалася в середньому на 7,37 %. 5. Встановлено, що на рівень збереженості поросят у підсисний період суттєво впливали паратипові фактори такі, як рік, сезон та місяць опоросу. Під час опоросів, що відбувалися наприкінці весни – на початку літа, відмічається зростання частки свиноматок із 100 % збереженістю поросят у підсисний період і, навпаки, зниження частки тварин із збереженістю нижче 70%. Таким чином, саме цей часовий період можна вважати найбільш сприятливим для збільшення збереженості поросят до відлучення. 6. Також було встановлено наявність вірогідної сумісного впливу факторів «рік – місяць опоросу» (P < 0,001). Цей вплив проявлявся за рахунок різкого зниження рівня збереженості поросят, які народились в лютому-березні 2016 р. Це може бути пов’язано з впливом несприятливих факторів середовища (наприклад, низької температури), або проблемами інфекційного характеру, що збільшило падіж поросят від народження до відлучення. 7. На рівень збереженості поросят у підсисний період встановлено також вплив генотипу свиноматки. Середній рівень збереженості складав 82,7 ± 1,77 % у випадку, якщо свиноматки були чистопородними тваринами породи ландрас та 87,5 ± 0,62 %, якщо вони були помісними тваринами. Ця різниця була високо вірогідною (P = 0,006).