Асоціація між гетерозиготністю за мікросателітами ДНК та продуктивністю сільськогосподарських тварин

Abstract

Основною метою нашої роботи було визначення зв’язку між гетерозиготністю (як на рівні окремих локусів, так й індивідуальною оцінкою мультилокусної гетерозиготності) за локусами мікросателітів ДНК (МС-ДНК) та продуктивністю сільськогосподарських тварин, а саме ознаками відтворення свиноматок великої білої породи та живою масою телиць південної м’ясної породи. Для свиноматок великої білої породи відмічено переважання особин із гомозиготним генотипом над гетерозиготами у відношенні показників багатоплідності та, відповідно, протилежна картина у відношенні кількості та частки мертвонароджених поросят у гнізді. Кореляція між гетерозиготністю та ознаками відтворення мала негативний знак для більшості використаних в аналізі локусів МС-ДНК, що пов’язано із схрещуванням племінних тварин різного походження (англійської та угорської селекції) та, відповідно, проявом аутбредної депресії. Для телиць південної м’ясної породи встановлено вірогідний вплив локусу BM2113 на живу масу у віці 15 міс. та локусу BM1818 на живу масу у віці 8 міс. та наявність асоціації між живою масою та оцінками міри d2 для чотирьох локусів МС-ДНК (BM2113, SPS115, ETH3 та BM1824). Виявлені зв’язки у більшості випадків мали позитивний знак, тобто, чим більше різниця між довжиною алелів МС-ДНК в межах індивідуального генотипу, тим вище жива маса телиць. Таким чином, характер зв’язку між гетерозиготністю та продуктивністю серед досліджених груп свиней та худоби в значній мірі залежав як від походження тварин, так і напряму селекційноплемінної роботи в господарствах.