Формування бізнес-інфраструктури аграрного підприємництва України

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами – за видами економічної діяльності – Миколаївський національний агарний університет, Миколаїв, 2018; Миколаївський національний аграрний університет, 2018. Дисертація присвячена обґрунтуванню концептуальних засад, удосконаленню теоретико-методологічних положень, розробці методичних підходів та практичних рекомендацій із формування бізнес-інфраструктури аграрного підприємництва. У роботі проведено аналіз наукових підходів до трактування понять «аграрне підприємництво» та «бізнес-інфраструктура аграрного підприємництва». Доведено, що сутність аграрного підприємництва детальніше розкривається через основні його функції: загальноекономічну; ресурсно-мобілізаційну; виробничо-організаційну; творчо-новаторську; соціальну; екологічна функція. Дослідження категоріально-понятійного апарату поняття «бізнес-інфраструктура аграрного підприємництва» дозволило виокремити у її структурі такі елементи, як фінансові, товарні, трудові, інформаційні та інші, що забезпечують успішне функціонування суб’єктів аграрного підприємництва. Більш узагальнено, під бізнес-інфраструктурою аграрного підприємництва слід розуміти комплекс виробничих та невиробничих галузей, що забезпечують умови відтворення аграрного виробництва. У результаті огляду чинних доробків науковців визначено класифікацію елементів бізнес-інфраструктури підприємництва за такими ознаками: форма власності (передбачає наявність державних, приватних, громадських елементів бізнес-інфраструктури та виявляє джерела фінансування, ступінь впливу, наявність зацікавленості з боку аграрних підприємців); вид діяльності (дозволяє якісно оцінити напрям впливу інфраструктурного елемента на діяльність аграрного підприємництва (дорадчі органи, консалтингові структури, інформаційні центри, інвестиційні та інноваційні компанії, освітні заклади тощо); елементи бізнес-інфраструктури відповідно до чинного законодавства (бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноваційні бізнес-інкубатори, науково-технологічні центри, технологічні парки, фонди підтримки підприємництва, фінансові установи, інноваційні та інвестиційні фонди і компанії, лізингові компанії, консультативні центри та ін.). Визначено ряд методологічних підходів формування і розвитку бізнес-інфраструктури аграрного підприємництва (історичний; термінологічний; герменевтичний; порівняльний; ціннісний; системний; синергетичний; поведінковий (біхевіористський); інституціональний; структурний; функціональний; комплексний). Вперше визначено, що формування бізнес - інфраструктури агарного підприємництва базується також і на психологічних підходах (особистісний, поведінковий та когнітивний). Доведено, що у сучасних умовах господарювання на формування та розвиток бізнес-інфраструктури аграрного підприємництва впливає чимало факторів мегарівеня, макрорівня, мезорівня й мікрорівня. Виокремлено, основні принципи формування бізнес-інфраструктури аграрного підприємництва (стійкості, цілісності функціональної необхідності, принцип взаємодоповнення). Зроблено висновок, що система показників ефективності має бути орієнтована на складові економічного ефекту та бізнес-інфраструктури, а саме на технологічну, економічну, організаційну, матеріально-технічну, соціальну та екологічну складові. Чинники, що здійснюють як позитивний так і негативний вплив на ефективний розвиток аграрного підприємництва варто поділити за наступними ознаками: характером впливу, за місцем здійснення, за дією на результати розвитку та за часом дії. Дослідженнями встановлено, що об’єктивна система показників та чинників ефективного розвитку аграрного підприємництва може бути отримана лише на основі поглибленого аналізу конкретної ситуації і врахування великої кількості обставин. У роботі охарактеризовані тенденції розвитку аграрного підприємництва за такими напрямками: оцінка кількості суб’єктів господарювання; оцінка та аналіз кількісних показників розвитку аграрного підприємництва; аналіз структурних змін за масштабами та видами діяльності; організаційно-правовими формами. В ході дослідження визначено поступове покращення позицій України в сфері аграрного підприємництва. Обсяг валової продукції сільського господарства в Україні формується двома основними групами виробників, а саме сільськогосподарськими підприємствами і домогосподарствами. Метою формування інфраструктури аграрного підприємництва є створення сприятливих умов для його розвитку шляхом забезпечення комплексної й адресної підтримки суб'єктів малого бізнесу в різних напрямках: інформаційному; консультаційному; навчальному; прогнозно-аналітичному; науково-технічному; технологічному; фінансовому; майновому; у наданні підприємцям широкого спектра ділових послуг. Акцентовано увагу, що через об'єкти інфраструктури відбувається налагодження ділових контактів підприємців, що сприяє самоорганізації малого бізнесу. Крім того, бізнес–інфраструктура підприємництва покликана забезпечити надання додаткових можливостей для суб'єктів малого бізнесу, що сприяють подоланню специфічних труднощів і проблем, які об'єктивно виникають перед ними, особливо перед підприємцями початківцями. В ході дослідження виявлена тенденція скорочення кількості суб’єктів фінансово-кредитних та маркетингових складових бізнес–інфраструктури, що призводить до ускладнення процесів реалізації сільськогосподарської продукції, зростанню трансакційних витрат, погіршення умов підприємницької діяльності. Удосконалено системний підхід побудови ефективної моделі державної підтримки сільськогосподарського страхування, який передбачає: розширення концепції державної підтримки; зміну порядку надання фінансової допомоги;створення нормативно-правової бази, яка б забезпечувала для всіх страхувальників та страховиків рівний доступ та однакові можливості на ринку сільськогосподарського страхування. У роботі обґрунтовані заходи, щодо розвитку й регулювання аграрного підприємництва (формування дієвої державної підтримки; раціональне використання сільськогосподарських земель; розвиток мережі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та державно-приватного партнерства; підвищення якості продуктів харчування та їх відповідності міжнародним стандартам; нарощування експортного потенціалу; сприяння залученню іноземних інвестицій). Доведено, що суб’єкти підприємницької діяльності відіграють вагому роль у формуванні спроможних територіальних громад, зокрема: здійснюють вплив на формування їх доходної частини бюджету; сприяють у вирішенні житлово-комунальних проблем, залученні іноземних інвестицій, використанні та модернізації приміщень територіальних громад, розвитку креативної економіки територіальних громад та формуванні їх екологічної безпеки, збереженні історико-культурної спадщини, популяризації територіальної громади тощо. Доцільними заходами активізації розвитку підприємництва є: розроблення дорожньої карти розвитку підприємництва; формування фондів підтримки малого та середнього підприємництва територіальних громад; організація конкурсу бізнес-пропозицій; розміщення інформації про грантові проекти та умови участі на сайтах територіальних громад; проведення тренінгів щодо відкриття власної справи, написання грантових заявок щодо залученням громадських організацій, центрів зайнятості, закладів вищої освіти. Визначено та обґрунтовані напрями ІТ – інновацій в аграрному секторі економіки: картографія; логістичні рішення; моніторинг технопарку; аналітика та планування; спеціалізовані CRM та HRM системи; аналітика та прийняття раціональних рішень; моніторинг здоров’я тварин та якості продукції; мобільність; застосування інформаційних технологій bigdata. Щодо розвитку партнерства та його впливу на формування інфраструктурного забезпечення розвитку аграрного підприємництва, то в роботі обґрунтовано доцільність створення Ради донорів розвитку аграрного підприємництва, яка дозволить уряду та міжнародним партнерам спільно проводити моніторинг та оцінку розвитку аграрного підприємництва, а також ефективно координувати роботу міжнародних проектів і програм. Проведенні наукові дослідження показали, що невід’ємною частиною успішної бізнес-стратегії агроформувань є дотримання принципів соціальної відповідальності. Необхідними умовами для розвитку соціально відповідального підприємства є: розробка та прийняття законодавчої й нормативно-правової бази для ведення соціальної діяльності; формування дієвої незалежної громадянської експертизи та оцінки результатів соціальних програм, стандартів і якості підготовки бізнес-фахівців; впровадження системи заохочення (морального та економічного) відповідальних суспільних суб’єктів. Визначено, що інтеграція у європейський освітній простір вимагає зміцнення стратегічного партнерства між закладами вищої освіти, науково-дослідними установами, підприємствами та організаціями з метою гармонізації виробничої, наукової та освітньої сфер у процесі підготовки кваліфікованих кадрів. У цьому напрямі автором пропонується: створення Навчально-науково-виробничого консорціуму аграрних закладів вищої освіти, науково-дослідних установ та виробничих підприємств України; законодавчо встановити дуальну форму здобуття освіти (визначити статус наставника із забезпеченням заробітної плати та відповідні стимули для підприємців, які роблять значний внесок у розвиток дуального навчання). Досліджено, що сучасний стан розвитку системи аграрного страхування в Україні диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови. В основі якого лежатиме визначення та законодавче оформлення форм взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування – суб’єктів аграрного підприємництва, страхових компаній та уряду. Для активізації розвитку системи аграрної логістики в Україні обґрунтовані наступні заходи: активізація роботи з міжнародними донорськими організаціями; обласним та районним державним адміністраціям слід виступати ініціатором і сприяти укладенню договорів про спільну діяльність між обласними службами автомобільних доріг, з однієї сторони, та інвесторами – інтегрованими аграрними структурами, що ведуть господарську діяльність на території області чи району, з іншої сторони, з приводу ремонту, реконструкції та будівництва нових доріг місцевого значення; об’єднаним територіальним громадам розглядати агрологістику як першочергове завдання свого стратегічного розвитку; сприяти розвитку інфраструктури зберігання та транспортування сільськогосподарської продукції шляхом впровадження процедур видачі дозволів за принципом «єдиного вікна»; активізувати діяльність місцевих сільськогосподарських ринків і ярмарків; акцентувати увагу на розвиток обслуговуючої кооперації на селі Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що науково–теоретичні, практичні розробки та пропозиції дисертаційної роботи узагальнено до вигляду науково-практичних положень та теоретико-методологічних рекомендацій щодо формування бізнес-інфраструктури аграрного підприємництва. Зокрема розроблені пропозиції щодо: створення і функціонування інноваційно-інвестиційного об’єднання з трансферу сучасних технологій на базі Миколаївського національного аграрного університету за участю науково-дослідних установ НААН і виробничих підприємств України; розвитку міжнародного міжрегіонального співробітництва в аграрній сфері; створення Центру медіації при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області; доцільності використання інформаційних технологій bigdatа; формування методологічних принципів підготовки та оформлення проектних заявок, які адаптовані до вимог різних донорів Отримані результати використовуються у практиці діяльності Міністерства освіти і науки України, Миколаївської обласної ради, Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, ТОВ СП «ПАЕК». Основні теоретико-методологічні положення, обґрунтовані у дисертаційній роботі, використано у навчальному процесі Східноєвропейського університету економіки та менеджменту при підготовці і викладанні курсів лекцій та практичних робіт з дисциплін «Аналіз господарської діяльності», «Економіка підприємства», «Управління потенціалом підприємства» та Миколаївського національного аграрного університету при викладанні дисциплін «Інфраструктура товарного ринку», «Агробізнес та підприємництво», «Бізнес менеджмент», «Концепція розвитку підприємства» та здобувачами вищої освіти при підготовці курсових робіт, звітів з навчальної, виробничої та фахової практик.