Генетичний контроль і рекомбінація ознак стійкості до вилягання у гібридів пшениці озимої за різних умов вирощування

Abstract

Мета статті полягає у встановленні генетичного контролю і рекомбінації ознак стійкості до вилягання у гібридів пшениці за різних умов вирощування. Матеріали і методика досліджень. У дослідженнях використовували сорти і форми різного генетичного й екологічного походження. Вихідні сорти і форми для схрещувань відбирались так, щоб забезпечити комплекс прояву цінних біологічних і господарських ознак. Результати досліджень. Результатами досліджень установлено, що у гібридних популяціях, які створені на генетичній основі високорослих (110 см і вище) батьківських форм (тип Р1 високорослий / Р2 високорослий), спостерігалося проміжне успадкування. Схрещування низькорослих сортів (тип Р1 низькорослий / Р2 низькорослий) значно збільшувало (до 9,5%) кількість комбінацій із гетерозисом за довжиною стебла. Особливо чітко цей тип успадкування виявлявся у гібридів від схрещування сортів Одеська напівкарликова, Русалка, Санія, NS471, Обрій, Херсонська безоста, Вікторія одеська, Соломія, Знахідка та інші. Використання напівкарликових сортів, зокрема й Одеської напівкарликової як рекурентного компонента, вже за двох бекросів майже повністю відтворює свій фенотип у гібридних нащадках. Висновки. Дослідження дають змогу стверджувати, що найбільший внесок у формування низькорослих рекомбінантів внесли КМБ1, Русалка, Одеська напівкарликова, Санія, NS371, Херсонська 86. Під час вивчення їх у спеціальних циклічних схрещуваннях із різними формами і сортами спостерігали різний генетичний контроль довжини стебла. Схрещування низькорослих сортів між собою дозволило одержати позитивні трансгресії за довжиною стебла, нащадки яких характеризувались високою продуктивністю. Використання напівкарликових сортів як рекурентних компонентів у зворотних схрещуваннях майже відтворювало їх фенотип у гібридних нащадках. Характер прояву довжини стебла різних морфобіотипів пшениці озимої значно зумовлений генотипом сорту (73,0%). До умов зрошення і парових попередників найбільш пристосовані морфобіотипи з довжиною соломини 80–90 см і 90–100 см.

The aim of the article is to establish genetic control and recombination of signs of resistance to lodging in wheat hybrids under different growing conditions. Materials and methods of research. Varieties and forms of different genetic and ecological origin were used in the research. The original varieties and forms for crossbreeding were selected so as to ensure a complex manifestation of valuable biological and economic traits. Research results. The research results allowed determining that intermediate inheritance was mainly observed in hybrid populations generated on a genetic basis of tall varieties (110 cm and taller) of parental forms (type Р1 tall / Р2 tall). The crossing of low varieties (type Р 1 low / Р2 low) considerably increased (to 9.5%) the number of combinations with heterosis by stem length. This type of inheritance manifested itself distinctly in the hybrids generated from the crossing of the varieties Odeska halfdwarf, Rusalka, Saniia, NS471, Obrii, Khersonska beardless, Viktoriia odeska, Solomiia, Znakhidka and others. The use of half-dwarf varieties, in particular, Odeska half-dwarf as a recurrent component, reproduces its phenotype in hybrid descendants almost completely for two backcrosses. Conclusion. The research made it possible to maintain that the greatest contribution of the formation of low recombinants was made by KMB1, Rusalka, Odeska half-dwarf, Saniia, NS371, Khersonska 86. When examining them in special cyclic crossings with different forms and varieties we observed a different genetic control of the stem length. The crossings between low varieties allowed obtaining positive transgressions by the stem length, their descendants being characterized by high productivity. The use of half-dwarf varieties as recurrent components in backcrossing reproduced their phenotypes in hybrid descendants almost entirely. The character of manifestation of the stem length of different morpho-biotypes of winter wheat was mainly explained by a variety genotype (73.0%). The morpho-biotypes with the stem length of 80–90 cm and 90–100 cm are the most adapted varieties to irrigated conditions and fallow pre-crops.