Формування інституційного середовища аграрного сектору економіки

Abstract

У статті досліджено аспекти сталого розвитку вітчизняного аграрного виробництва з урахуванням особливостей формування інституційного середовища аграрного сектору економіки. Виявлено, що під час узагальнення підходів до визначення досліджуваних понять передусім необхідно вказати на те, що базовими категоріями теорії інституціоналізму є формальні інститути, неформальні інститути та інституції. Взаємодія формальних та неформальних інститутів формує інституційне середовище, що є складним симбіозом нормативних, звичаєвих, напівлегальних та нелегальних правил, умов, соціальних та економічних спільнот, які комунікують між собою за допомогою сформованої системи інституцій (механізмів). Результативність функціонування інституційного середовища можна оцінювати за допомогою кількісного аналізу, тобто обсягу суспільного виробництва та рівномірності його розподілу. В демократичних суспільствах така результативність буде вищою порівняно з недемократичними. В молодих, транзитивних суспільствах спостерігаються дефіцит демократичних інститутів, несформованість та системоутворююча слабкість державних інститутів, ризик їх виродження в обслугу обмеженого кола суб’єктів, сильний або домінуючий вплив на формування й функціонування моделі економіки неформальних соціальних груп, а саме кланово-олігархічних спільнот. У таких суспільствах відсутня прозора й справедлива конкурентна боротьба в соціальному та економічному середовищі, що має наслідком низьку результативність функціонування інституційного середовища. Усе це безпосередньо стосується результатів аграрної реформи.

The article explores aspects of sustainable development of domestic agricultural production, taking into account the peculiarities of the formation of the institutional environment of the agricultural sector of the economy. It is revealed that generalizing approaches to the definition of the concepts under study, it is first of all necessary to point out that the basic categories of the theory of institutionalism are formal institutions, informal institutions and institutions. The interaction of formal and informal institutions forms the institutional environment, which is a complex symbiosis of normative, customary, semi-legal and illegal rules, conditions, social and economic communities that communicate with each other through the established system of institutions (mechanisms). The performance of the institutional environment can be assessed through quantitative analysis – the volume of social production and the uniformity of its distribution. In democratic societies, such performance will be higher than non-democratic ones. In young, transitional societies, there is a deficit of democratic institutions, the lack of formation and systemic weakness of state institutions, the risk of their degeneration into the service of a limited range of subjects, a strong or dominant influence on the formation and functioning of the model of informal and socially informal social groups. In such societies, there is no transparent and fair competition in the social and economic environment, which results in poor performance of the institutional environment. All this is directly related to the results of agrarian reform. It aims at creating a democratic institutional environment with a high level of performance or repeats the catastrophic precedent of voucher privatization of industrial enterprises. First of all, it is a question of the institute of land property. In our opinion, along with the informal land sale institute, the three most problematic sectors of the domestic institutional environment of agricultural production are: regulation and control of safety and quality of agricultural products; unsatisfactory level of economic coordination of agricultural producers; declarative format of functioning of the institute of state support of agricultural production.