Напрями ефективного використання агроекологічного потенціалу зони Степу України та адаптування технологій вирощування зернових культур до кліматичних змін

Abstract

Агроекологічний потенціал є однією зі складових природно-ресурсного й економічного потенціалу. Він визначається як здатність ґрунтів, атмосфери, гідросфери й біоти регіону давати певну господарську продукцію у конкретних соціально-економічних умовах використання земель, засновану на біологічній продуктивності, без приведення системи природних ресурсів до необоротного руйнування й різкого погіршення її динамічних якостей. Метою досліджень було науково обґрунтувати напрями ефективного використання агроекологічного потенціалу зони Степу України та адаптування технологій вирощування зернових культур до кліматичних змін. Методи. Польові досліди проведено згідно з методикою дослідної справи та спеціальних методик зі встановлення агроекологічного потенціалу. Результати. Визначено, що ефективність реалізації високого природно-кліматичного потенціалу зони Степу України обмежується підвищенням посушливості клімату. В зв’язку з цим, стратегічні завдання аграрного сектору економіки повинні бути спрямованими на збільшення продуктивності ріллі, економію енергетичних ресурсів, покращення родючості ґрунтів, зменшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище з метою забезпечення збалансованого природокористування. Висновки. За результатами узагальнення багаторічних даних вставлено, що максимальна врожайність зерна гібридів кукурудзи різних груп стиглості формується у вологі роки, а найменша – у сухі, причому рослини найкраще використовують теплоенергетичний потенціал зони півдня України у вологі та середньовологі роки, що пояснюється найвищою інтенсивністю продукційних процесів. За допомогою одержаних рівнянь регресії можна проводити вибір найбільш оптимального гібридного складу для регіональних та локальних агрокліматичних умов Південного Степу України. За результатами досліджень встановлено різні ступені мінливості метеорологічних та агрономічних показників. Використання статистичних методів дозволило провести оцінку років досліджень за індексом сприятливості агрометеорологічних умов та встановити регресійні рівняння продуктивності рослин.

-

Agroecological potential is one of the components of natural resource and economic potential. It is defined as the ability of soils, atmosphere, hydrosphere and bioty of the region to provide certain economic products in specific socio-economic conditions of land use, based on biological productivity, without bringing the system of natural resources to irreversible destruction and sharp deterioration of its dynamic qualities. The aim of the research was to scientifically substantiate the directions of effective use of agroecological potential of the Steppe zone of Ukraine and adaptation of grain growing technologies to climate change. Methods. Field experiments were conducted in accordance with the methodology of research and special methods for establishing agroecological potential. Results. It is determined that the efficiency of realization of high natural-climatic potential of the Steppe zone of Ukraine is limited by the increase of climate aridity. Therefore, the strategic objectives of the agricultural sector of the economy should be aimed at increasing crop productivity, saving energy resources, improving soil fertility, reducing anthropogenic pressure on the environment in order to ensure sustainable use of nature. Conclusions. According to the results of generalization of long-term data it is inserted that the maximum grain yield of maize hybrids of different maturity groups is formed in wet years, and the lowest - in dry, and plants best use the heat potential of southern Ukraine in wet and medium wet years, due to the highest intensity of production processes. Using the obtained regression equations, it is possible to select the most optimal hybrid composition for regional and local agroclimatic conditions of the Southern Steppe of Ukraine. According to the results of research, different degrees of variability of meteorological and agronomic indicators have been established. The use of statistical methods allowed to estimate the years of research on the index of favourable agrometeorological conditions and to establish regression equations of plant productivity.