Ефективність використання посівів люцерни останнього року вегетації в умовах зрошення Півдня України

Abstract

Встановлено ефективність використання посівів люцерни (Medicago sativa L.) останнього року вегетації шляхом введення післяукісної кукурудзи (Zea mays L.) в ланку сівозміни люцерна –пшениця озима (Triticum aestivum L.) в умовах зрошення Південного Степу України. Досліджено вплив строків підйому пласта люцерни, глибини обробітку ґрунту та рівня мінерального живлення на продуктивність агрофітоценозів. Найвищу врожайність післяукісної кукурудзи (70,1 т/га зеленої маси) отримано за сівби після другого укосу люцерни, оранки на глибину 20–22 см та внесення азотних добрив у дозі N₁₂₀. Максимальна сумарна енергетична продуктивність становила 107 800 МДж/га. Встановлено, що формування врожайності озимої пшениці сорту Куяльник (Triticum aestivum L. cv. Kuiialnyk) істотно залежало від системи удобрення та способу обробітку ґрунту, забезпечуючи 5,15–5,26 т/га зерна за оптимального поєднання факторів.

-

The study presents results on improving the efficiency of using alfalfa (Medicago sativa L.) in the last year of vegetation under irrigation conditions of the Southern Steppe of Ukraine. The introduction of post-cut maize (Zea mays L.) into the alfalfa–winter wheat (Triticum aestivum L.) crop rotation significantly increases system productivity. The highest yield of post-cut maize (70.1 t/ha of green mass) was obtained after the second cutting of alfalfa with plowing to 20–22 cm and nitrogen application at N₁₂₀. Maximum energy output reached 107,800 MJ/ha. Winter wheat yield (cv. Kuiialnyk) reached 5.15–5.26 t/ha under optimal agronomic conditions.