Формування стратегічних напрямів регілнального сільського розвитку

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій. – Одеська національна академія харчових технологій. – Одеса, 2019. Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій з формування стратегічних напрямів регіонального сільського розвитку. У дисертації встановлено, що сьогодні високого рівня актуальності набули дослідження щодо розробки політики сталого розвитку сільських соціально-економічних територіальних утворень. Потреба у таких дослідженнях зумовлена зростанням рівня уваги з боку держави до проблем сільських соціально-економічних систем, без вирішення яких унеможливлюється підвищення рівня та якості життя мешканців сільських територій, забезпечення продовольчої безпеки державного рівня. Трансформація суспільної системи обумовила потребу у реалізації комплексних заходів реформування українського села, що потребує не галузевого, а територіального підходу до дослідження суспільної сільської соціально-територіальної підсистеми. Обґрунтовано місце і роль сільського розвитку в соціальноекономічному зростанні регіону. Зазначене доцільно розглядати через важливі функції, що їх виконують сільські території, оскільки функціонування останніх як складного поліфункціонального об‘єкта розглядається у взаємозв‘язку між його складовими в результаті вчинення певних дій. До основних функцій сільських територій слід віднести виробничо-господарську діяльність – сільськогосподарське і лісогосподарське виробництво, рекреаційно-туристичну діяльність. Доведено, що поняття «сільський розвиток» є ширшим проти поняття «розвиток сільських територій», а сільські території становлять атрибут і об'єкт сільського розвитку. Як самостійна система сільські території об‘єднують сільську поселенську мережу, природні та людські ресурси, виробничу і соціальну інфраструктуру на селі, які сприяють добробуту населення, що в результаті впливає на забезпечення збалансованого сільського розвитку в цілому. Обґрунтовано, що системотворюче стратегічне спрямування сільського розвитку є органічно пов‘язаним із парадигмою зрівноваженого (сталого) розвитку, який має на меті збалансований розвиток основних складових: соціальної, економічної, екологічної та інституційної. Відмічено, що до вивчення даного питання необхідно підходити комплексно, але з врахуванням регіональних особливостей. У якості індикатора рівня сільського розвитку варто розглядати підвищення якості життя сільських мешканців. Оскільки дане поняття є комплексним, єдиної методики його оцінювання немає. При розробці системи показників якості життя сільських мешканців варто виокремлювати показники оцінки природного, економічного, соціального та суспільно-політичного середовища. Узагальнені теоретико-методичні положення і принципи дослідження факторів сільського розвитку, серед яких провідну роль відіграє розвиток сільських територій та функціонування сільського господарства, знаходять своє тактичне втілення в методології, методиці та методах досліджень. Процес дослідження сільського розвитку вимагає застосування адекватних методів його пізнання. При цьому фундаментальним принципом пізнання явищ і процесів досліджуваної проблематики є системний підхід до оцінки й аналізу еволюційного розвитку сільських територій як важливої складової сільського розвитку, який становить певну цілісність, що виявляється у взаємозалежності й взаємопов‘язаності всіх її складових.Запропоновано методику оцінки сільського розвитку, яка має комплексний характер і поєднує вплив різних факторів і відповідних показників з метою отримання узагальнюючих індикаторів на базі аналізу і порівняння окремих з них. Методика припускає щорічний моніторинг збалансованого сільського розвитку кожного району за відповідними складовими. Проведено оцінку соціально-економічної складової сільського розвитку регіону та обґрунтовано місце і роль сільського розвитку в його соціальноекономічному зростанні. Встановлено, що Миколаївська область за даними моніторингу соціально-економічного розвитку в 2017році посіла 23 місце серед 24 областей та м. Київ. Найкращі позиції у 2017 році Миколаївщина має за напрямом «відновлювальна енергетика та енергоефективність» (6 місце в рейтингу регіонів), а також «економічна та соціальна згуртованість» (13 місце). Встановлено, що характерним для регіону є процес неухильного скорочення чисельності населення (на 14% за останні 22 роки), нерівномірний розподіл населення за територіями (містами та районами), 31% населення проживає, а 42% суб‘єктів господарювання функціонує в сільській місцевості; із загальної кількості підприємств 35% сільськогосподарське товаровиробництво мають за основний вид діяльності; в користуванні господарств населення знаходиться 44% земельних угідь, зайнято понад 70% усіх працівників сільської місцевості. Найбільш рентабельними культурами визначено соняшник (більше 70%) і плоди та ягоди (66% рентабельності), галузь тваринництва є майже не прибутковою. Проведено аналіз показників ефективності виробництва сільськогосподарської продукції в аграрних підприємствах Миколаївської області та виявлено поступове відродження у них галузей рослинництва та тваринництва, що суттєво впливає на підвищення ефективності сільської економіки та сільського розвитку у контексті його економічної, соціальної та екологічної складових. Досліджено екологічний стан сільських територій та розкрито їх регіональні особливості. В результаті аналізу доведено, що екологічний стан області можна схарактеризувати як не задовільний (за показником раціонального природокористування та якісного довкілля Миколаївщина на 21 позиції в рейтингу регіонів). Негативні зміни екологічної ситуації зумовлюють необхідність здійснення органами державної влади ряду природоохоронних заходів. Проведено дослідження інституціональних аспектів сільського розвитку та визначено, що реалізація програм та проектів у регіоні можлива за умов плідної співпраці та взаємоузгодженості дій усіх зацікавлених сторін (громада, держава, органи влади всіх рівнів, фінансові посередники, інвестори, кредитори та науково-дослідні установи). Доведено, що інституційне забезпечення сільського розвитку регіонів України не позбавлене недоліків, проте має суттєвий потенціал, щоб забезпечити узгодження ініціатив різних рівнів (державних, регіональних, місцевих) з інтересами кінцевої ланки (виробників, підприємців та населення) в межах окремої території. Визначено концепцію комплексного сільського розвитку та джерел його фінансування, запропоновано систему регулювання регіонального сільського розвитку, яка полягає у створенні самодостатніх інституційних та організаційних умов, які сприяють відродженню на селі підприємництва, самоорганізації сільських мешканців, де, важливою функцією є соціальний захист, відповідні стандарти та гарантії сільського населення, сприяння раціональному використанню ресурсів сільських територій, що у підсумку забезпечуватиме формування ефективних систем державного регіонального управління. Відмічено, що визначальна роль у загальному спрямуванні сільського розвитку, визначенні його цілей і завдань належить місцевим органам влади (органам місцевого самоврядування) як колективним представникам інтересів територіальної громади. Діяльність місцевих органів влади у контексті сільського розвитку повинна бути спрямована на досягнення таких цілей: забезпечення конкурентоспроможності території для створення економічних гарантій збереження ринкових позицій вже наявних підприємств і сприятливих умов діяльності та розвитку новостворених; пошук інвесторів та заохочення їх до вкладання свого капіталу у відповідну територію з метою диверсифікації структури сільської економіки та створення більшої кількості робочих місць; формування бачення розвитку території із залученням до цього процесу всіх зацікавлених сторін, спрямування зусиль територіальної громадина досягнення бажаних результатів розвитку території та стану сільської економіки; вироблення стратегії розвитку території із визначенням основних цілей та завдань соціально-економічного розвитку території із врахуванням екологічної та інституційної компоненти, пріоритетних сфер докладання зусиль та розробки проектів територіальної громади. Вважаємо, що до процесу розподілу та використання акумульованих в місцевий бюджет коштів необхідно залучати громадськість на основі партисипативного підходу, використовуючи досвід країн, в яких такий підхід має позитивний результат. Удосконалено організаційно-економічний механізм реалізації стратегічного сільського розвитку на регіональному рівні відповідно до визначених Концепцій за для сталого сільського розвитку на основі: обґрунтування і узгодження цілей і напрямів функціонування об'єктів економіки та соціальної сфери; основних принципів; в якості суб'єктів - органи управління, включаючи сільські адміністрації з уточненням їх повноважень; ресурсного та фінансового забезпечення програм розвитку. З‘ясовано, що цільову програму на етапі її розробки доцільно оснащувати реєстром інвестиційних проектів, специфічним чином асоційованих з сільськими територіями регіону. У реєстрі інвестиційні проекти містяться в формі коштів програмної підтримки. Їх «прив'язка» до конкретних умов сільської території може бути здійснена підсиленням відповідних параметрів (параметри технічного проекту: обсяг випуску продукції, послуг, елементи витрат, структура капіталу, що інвестується, відсотки за позиковими коштами й ін.). Здійснено формування моделі програмної реалізації стратегії сільського розвитку регіону. Доведено, що стратегічне перспективне планування сільського розвитку регіонів країни та галузей необхідно здійснювати на основі комплексу імітаційних моделей, що дозволяють розглядати соціально-еколого-економічну територіальну систему як цілісну систему, оцінювати синергетичний ефект від взаємодії різних її елементів і факторів, що впливають в умовах мінливої соціально-економічної ситуації

Thesis for getting Candidate Degree in Economics, specialty 08.00.05 - Development of Productive Forces and Regional Economics. - Black sea research institute of economics and innovation. - Odessa National Academy of Food Technologies. - Odessa, 2019. The dissertation is devoted to the substantiation of theoretical and methodical principles and the development of practical recommendations for the formation of strategic directions of regional rural development. It is determined in the dissertation that research on the development of sustainable development policies of rural socio-economic territorial entities has been obtained at a high level today. The need for such researches is due to the growing attention of the state to the problems of rural socioeconomic systems, without which it is impossible to resolve the increase of the level and quality of life of the inhabitants of rural areas, and the provision of food security at the state level. The transformation of the social system has necessitated the implementation of complex measures for the reform of the Ukrainian village, which requires not a branch but a territorial approach to the study of the social rural socio-territorial subsystem. The place and role of rural development in the socio-economic growth of the region are substantiated. It is expedient to consider this mentioned information through important function, that rural areas perform because of the latter‘s functioning as a complex polyfunctional object is considered in the interrelation between its components as a result of certain actions. The basic functions of rural areas include production and economic activities - agricultural and forestry production, recreation and tourism activities. It is proved that the concept of "rural development" is broader than the concept of "development of rural territories" and rural territories constitute an attribute and an object of rural development. As an independent system, rural areas combine rural settlement network, natural and human resources, industrial and social infrastructure in rural areas that contribute to the well-being of the population, which in result has influence to the balanced development of rural development in general. It is substantiated that the system, which creates a strategic orientation of rural development, is organically linked to the paradigm of balanced (sustainable) development, which aims at balanced development of the main components: social, economic, environmental and institutional. It is noted that before studying this issue it is necessary to approach the complex, but taking into account regional peculiarities. As an indicator of the level of rural development, one should consider increasing the quality of life of rural inhabitants. Since this concept is complex, there is no single method for its evaluation. When developing a system of indicators of the quality of life of rural residents it is necessary to distinguish indicators of assessment of the natural, economic, social and socio-political environment. Generalized theoretical and methodological provisions and principles of research of rural development factors, among which the leading role is played by the development of rural areas and the functioning of agriculture, find their tactical implementation in the methodology, methodology and research methods. The process of research on rural development requires demand application of adequate methods for its knowledge. At the same time, the fundamental principle of knowledge of phenomena and processes of the studied problem is the systematic approach to the assessment and analysis of the evolution of rural areas as an important component of rural development, which is a certain integrity, that is manifested in the interdependence and interconnectedness of all its components. The methodology of rural development assessment is proposed. It has has a complex nature and combines the influence of various factors and relevant indicators in order to obtain generalizing indicators based on the analysis and comparison of individual ones. The method involves the annual monitoring of balanced rural development of each rayon by the relevant components. The socio-economic component of the rural development of the region is assessed and the place and role of rural development in its socio-economic growth are grounded. It was established that according to the data of monitoring of socioeconomic development, Mykolayiv region in 2017 took the 23rd place among 24 areas and Kyiv city. The best positions in 2017 Mykolayiv city has in the area of "renewable energy and energy efficiency" (6th in the regional ranking), as well as "economic and social cohesion" (13th place). It has been established that the region is characterized by a process of steady reduction of population (by 14% over the past 22 years), uneven distribution of population by territories (cities and districts), 31% of the population lives, and 42% of business entities operate in rural areas; from the total number of enterprises, 35% of agricultural commodities are for the main type of activity; 44% of the land is used by farm property, more than 70% of all rural workers are employed. Sunflower (over 70%) and fruits and berries (66% profitability) are the most profitable crops, the livestock industry is almost unprofitable. The analysis of indicators of agricultural production efficiency in agrarian enterprises of the Mykolaiv region was carried out and a gradual revival of the crop and livestock sectors was revealed, which substantially affects to the efficiency of the rural economy and rural development in the context of its economic, social and environmental components. The ecological status of rural territories is investigated and their regional features are revealed. As a result of the analysis, it is proved that the ecological status of the region can be characterized as unsatisfactory (on the indicator of rational nature using and quality environment Mykolayiv region has 21 positions in the ranking of regions). Negative changes in the environmental situation necessitate the implementation of a number of environmental measures by state authorities. The study of institutional aspects of rural development has revealed that implementation of programs and projects in the region is possible under conditions of fruitful cooperation and coherence action of all stakeholders (community, state, authorities of all levels, financial intermediaries, investors, lenders and research institutions). It is proved that the institutional provision of rural development of the regions of Ukraine is not deficient, but has significant potential to ensure coordination of initiatives of different levels (state, regional, local) with the interests of the final level (producers, entrepreneurs and population) within the boundaries of a separate territory. The concept of integrated rural development and sources of its financing have been determined; the system of regulation of regional rural development is proposed, which consists in creation of self-sufficient institutional and organizational conditions that promote the revival of entrepreneurship in rural areas, self-organization of rural residents, where social protection, relevant standards and guarantees are important functions rural population, promoting the rational use of rural resources, which will eventually ensure the formation of efficient sys State Regional Administration. It is noted that the determining role in the general direction of rural development, the definition of its goals and objectives belongs to local authorities (local governments) as collective representatives of the interests of the territorial community. The activities of local authorities in the context of rural development should be aimed at achieving the following objectives: ensuring the competitiveness of the territory to create economic guarantees to preserve the market positions of already existing enterprises and favorable conditions for the activity and development of newly created; Search for investors and encourage them to invest their capital in their respective territories in order to diversify the structure of the rural economy and create more jobs; formation of a vision of the development of the territory with the involvement of all stakeholders in this process, focusing the efforts of the territorial community to achieve the desired results of the development of the territory and the state of the rural economy; development of the territory development strategy with the definition of the main objectives and tasks of the socio-economic development of the territory, taking into account the ecological and institutional component, priority areas of application of efforts and development of projects of the territorial community. We believe that the process of allocating and using the funds accumulated in the local budget should involve the public on the basis of a participatory approach, using the experience of countries in which such an approach has a positive result. The organizational and economic mechanism of realization of strategic rural development at the regional level in accordance with the defined Concepts for sustainable rural development on the basis of: substantiation and coordination of goals and directions of functioning of the objects of economy and social sphere is improved; basic principles; as subjects - administrative bodies, including rural administrations, with clarification of their powers; resource and financial support for development programs.It was clarified that the target program at the stage of its development should be equipped with a register of investment projects, that specifically associated with the rural areas of the region. In the register, investment projects are in the form of software support. Their "binding" to the specific conditions of the rural territory can be made by strengthening the relevant parameters (technical project parameters: output, services, cost elements, invested capital structure, interest on borrowed funds, etc.). The model of program realization of the strategy of rural development of the region is formed. It is proved that the strategic perspective planning of rural development of the regions of the country and branches should be carried out on the basis of a complex of simulation models that allow to consider the socioecological-economic territorial system as an integral system, to evaluate the synergetic effect from the interaction of its various elements and factors influencing the conditions of the changing socio-economic situation.