Фотосинтетична діяльність ячменю озимого залежно від особливостей сорту та біопрепаратів

Abstract

Мета. Визначити фотосинтетичну активність ячменю озимого за результатами досліджень. Встановити вплив на її складові проведених упродовж 2016–2019рр. біологічних особливостей сорту та оптимізації живлення. У дослідженнях застосували ресурсозберігаючу систему живлення, яка базується на використанні сучасних біопрепаратів для позакореневих підживлень в основні періоди вегетації. Методи. Вирощували сорти ячменю озимого на чорноземі південному на дослідних полях Навчально – науково практичного центру Миколаївського НАУ, що має середню забезпеченість рухомим азотом та підвищену фосфором і калієм. Висівали ячмінь озимий після гороху. Дослід двофакторний: фактором А – слугували сорти: Достойний (st), Валькірія, Оскар та Ясон; Фактор В – біопрепарати для проведення підживлень – Азотофіт, Мікофренд, Меланоріз та Органік-баланс. Дослідження з останнім біопрепаратом проведено впродовж останніх двох років 2017–2019. Вивчали ростові процеси рослин. У даній статті наведено результати досліджень з визначень площі листкової поверхні рослин сортів ячменю озимого, чистої продуктивності фотосинтезу та фотосинтетичного потенціалу посіву в динаміці за основними фазами вегетації. Усі елементи технології, відбори зразків рослин, їх визначення, проводили згідно методичних рекомендацій та ДСТУ. Результати. За результатами трирічних досліджень з ячменем озимим (вирощували чотири сорти) з оптимізації живлення рослин на засадах ресурсозбереження встановлено, що проведення позакореневих підживлень сучасними біопрепаратами, позитивно впливало на ростові процеси рослин ячменю, зокрема призводило до збільшення площі листкової поверхні та посилення їх фотосинтетичної діяльності. Мінеральні добрива під ячмінь не вносили, адже сівбу культури проводили після вирощування гороху. Усі складові, які визначають фотосинтетичну активність рослин, а саме: площа листкової поверхні, чиста продуктивність фотосинтезу та фотосинтетичний потенціал посіву, за впливу оптимізації живлення також оптимізувались порівняно з контролем (за обробки посіву рослин водою). Визначено, що максимальної величини площа листкової поверхні рослин усіх досліджуваних сортів ячменю озимого досягла у період колосіння. Проведення позакореневих підживлень біопрепаратами двічі за вегетацію у фази весняного кущення та на початку виходу рослин у трубку збільшувало цей показник порівняно з одноразовою обробкою в першу фазу. Найбільш впливовими на збільшення всіх досліджуваних чинників фотосинтетичної діяльності виявилося використання для підживлень Азотофіту і Органік-балансу. Із взятих на вивчення сортів більшою мірою на це реагували Оскар і Валькірія. Між площею листкової поверхні досліджуваних сортів ячменю озимого та рівнями врожайності зерна встановлено тісні кореляційно-регресійні залежності. Висновки. Встановлено, що оптимізація живлення позитивно позначалась на всіх складових, що характеризують роботу фото синтезуючих процесів рослин: зокрема, площі їх асиміляційної поверхні. Цей показник залежав і змінювався від впливу біопрепарату, використаного для підживлень, фази та кількості проведених підживлень, особливостей сорту, погодних умов року вирощування.