Емоційна компетентність викладача як чинник ефективності педагогічної діяльності

Abstract

У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми формування емоційної компетентності викладача як важливого чинника ефективності педагогічної діяльності. Актуальність теми зумовлена потребою сучасної освіти у фахівцях, які володіють не лише професійними знаннями та методичними навичками, а й високим рівнем емоційної культури, здатних будувати продуктивну міжособистісну взаємодію та створювати позитивний емоційно-психологічний клімат у навчальному середовищі. В умовах реформування освітньої системи, підвищення ролі гуманістичних цінностей і посилення психологічних навантажень на викладача проблема розвитку емоційної компетентності набуває особливої значущості. У роботі використано методи теоретичного аналізу, порівняння, узагальнення наукових джерел, системного та компетентнісного підходів. Здійснено огляд основних теорій емоційного інтелекту та визначено, що емоційна компетентність є складовою професійної майстерності педагога, яка охоплює здатність усвідомлювати, розпізнавати, регулювати власні емоції, розуміти емоційні стани інших людей і вибудовувати ефективну комунікацію. У статті розкрито зміст основних компонентів емоційної компетентності викладача: емоційна усвідомленість, саморегуляція, емпатія, мотивація та соціальні навички. Показано, що високий рівень емоційної компетентності сприяє розвитку педагогічної чуйності, формуванню позитивного ставлення студентів до навчання, запобігає виникненню конфліктів і професійному вигоранню. Визначено, що емоційно компетентний викладач здатен ефективно управляти власними психоемоційними станами, підтримувати доброзичливу атмосферу, виступати емоційним лідером у навчальній групі. Особливу увагу приділено питанням розвитку емоційної компетентності викладача. Наголошено на необхідності впровадження у практику вищої школи тренінгових програм, коучингових технологій, методів рефлексії та саморегуляції, які сприяють формуванню усвідомленого ставлення до власного емоційного досвіду. Зазначено, що ефективним напрямом є також створення підтримувального професійного середовища, у якому викладач має змогу обмінюватися досвідом, отримувати психологічну підтримку та розвивати навички емоційної взаємодії. Розвиток емоційної компетентності розглядається як тривалий процес професійного самовдосконалення, який потребує системної роботи над собою та постійного удосконалення педагогічної рефлексії. Ключові слова: емоційна компетентність, емоційний інтелект, педагогічна діяльність, саморегуляція, емпатія, професійна майстерність.

-

The article provides a theoretical analysis of the problem of forming a teacher’s emotional competence as an important factor in the effectiveness of pedagogical activity. The relevance of the topic is due to the need for modern education in specialists who possess not only professional knowledge and methodological skills, but also a high level of emotional culture, capable of building productive interpersonal interaction and creating a positive emotional and psychological climate in the educational environment. In the context of reforming the educational system, increasing the role of humanistic values, and increasing psychological burdens on the teacher, the problem of developing emotional competence is gaining particular importance. The work uses methods of theoretical analysis, comparison, generalization of scientific sources, systemic and competency approaches. The main theories of emotional intelligence are reviewed and it is determined that emotional competence is a component of the professional skills of a teacher, which encompasses the ability to be aware of, recognize, and regulate one’s own emotions, understand the emotional states of other people, and build effective communication. The article reveals the content of the main components of a teacher’s emotional competence: emotional awareness, self-regulation, empathy, motivation and social skills. It is shown that a high level of emotional competence contributes to the development of pedagogical sensitivity, formation of a positive attitude of students towards learning, prevents conflicts and professional burnout. It has been determined that an emotionally competent teacher is able to effectively manage his own psycho-emotional states, maintain a friendly atmosphere, and act as an emotional leader in the study group. Particular attention is paid to the development of emotional competence of teachers. The need to introduce training programs, coaching technologies, methods of reflection and self-regulation into higher education practice, which contribute to the formation of a conscious attitude towards one’s own emotional experience, is emphasized. It is noted that an effective direction is also the creation of a supportive professional environment in which the teacher has the opportunity to exchange experiences, receive psychological support, and develop emotional interaction skills. The development of emotional competence is considered as a long-term process of professional self-improvement, which requires systematic work on oneself and constant improvement of pedagogical reflection