Система управління ризиком дефолту контрагентів за стандартами Solvency II

Abstract

У статті розглянуто сутність та значення ризику дефолту контрагента в системі Solvency II як одного з ключових компонентів фінансової стійкості страхових компаній. Цей ризик виникає у випадках, коли контрагент — перестраховик , банк, брокер чи інший партнер — не виконує своїх фінансових зобов’язань, що може призвести до втрати активів і погіршення платоспроможності страховика. В умовах сучасного фінансового середовища, де страхові компанії тісно інтегровані у глобальні ринки капіталу, ризик дефолту контрагента набуває особливої актуальності. Він не лише відображає кредитну надійність партнерів, а й безпосередньо впливає на величину вимоги до капіталу платоспроможності (SCR), яка є центральним показником у регуляторній моделі Solvency II. У статті підкреслюється, що ефективне управління цим ризиком передбачає системний підхід — поєднання попереднього аналізу контрагентів, диверсифікації портфеля та постійного моніторингу фінансового стану партнерів. Такі заходи не лише знижують імовірність втрат, а й зміцнюють довіру до страховика з боку регуляторів, інвесторів та клієнтів. Таким чином, ризик дефолту контрагента є не просто технічним елементом регуляторної формули, а важливою складовою фінансової стабільності та стійкості страхового бізнесу в цілому./The article examines the nature and significance of counterparty default risk in the Solvency II system as one of the key components of the financial stability of insurance companies. This risk arises in cases where a counterparty — a reinsurer, bank, broker or other partner — fails to meet its financial obligations, which can lead to loss of assets and deterioration of the insurer’s solvency. The article emphasizes that effective management of this risk involves a systematic approach – a combination of preliminary analysis of counterparties, portfolio diversification and constant monitoring of the financial condition of partners. Such measures not only reduce the likelihood of losses, but also strengthen the trust in the insurer on the part of regulators, investors and customers.

Purpose. The purpose of this article is to study the risk of counterparty default within the framework of Solvency II requirements, analyze existing approaches to its assessment, and also identify areas for improving the system for managing this risk in insurance companies.

Results. Counterparty default risk is a byproduct of dealing with each of these groups. Inevitably, some counterparties may default, miss, or significantly delay payments at a time when they are critically needed. Without adequate loss protection mechanisms, counterparty default can result in potentially significant financial losses for the insurance company.

Conclusions. Counterparty default risk is of great importance for an insurance company. It affects its solvency and stability. The Solvency II approach helps to assess this risk, but remains complex and dependent on credit ratings. This creates difficulties and does not always accurately reflect the real financial condition of counterparties.