The European experience of the sustainable development of the agricultural sector in rural areas

Abstract

The article examines the European experience of agricultural policy aimed at increasing productivity and production in general, helping to maintain ecosystems and strengthen the industry's ability to adapt to climate change, extreme weather, drought, floods and other disasters while gradually improving land quality, resources and soils. It is substantiated that since the main means of agriculture is land resources, the main practices of sustainable development of the industry are related to the ability to improve soil quality. The main types of soil degradation, their consequences and costs in the EU countries are identified. It is established that the framework and specific measures for the protection and restoration of soils, as well as ensuring their rational use in the EU is determined by the new EU Soil Strategy for 2030, which replaced the Soil Thematic Strategy (STS) in 2006. The new Strategy is based on several goals of the Green Agreement and the Sustainable Development Goals by 2030 and sets medium-term (2030) and long-term (2050) goals. The implementation of the Strategy envisages framework actions and implementation of specific policies in nine areas: organic content in soil and climate change; test-soil-for-free initiative; closed-loop economy and soil; organic farming, soil health and climate change; soil biodiversity for ecosystems and human health; prevention of soil contamination; reclamation of disturbed and contaminated lands; soil and digital agenda; soil monitoring. The main activators (drivers) of the Strategy are financing, management, promotion and participation in global actions, which are systematized by funding for sustainable management and restoration of soils at the EU level, institutions of management and restoration of soils in the EU, areas of promotion and participation in global actions on soils in the EU.

-

У статті досліджено європейський досвід політики ведення сільського господарства, спрямованих на підвищення продуктивності та обсягів виробництва в цілому, що допомагають підтримувати екосистеми та зміцнюють здатність галузі до адаптації у змінах клімату, екстремальних погодних умов, посухи, повеней та інших катастроф з одночасним поступовим поліпшенням якості земельних ресурсів та ґрунтів. Обґрунтовано, що оскільки основним засобом сільського господарства є земельні ресурси, відтак, основні практики сталого розвитку галузі пов’язані з можливостями забезпечення підвищення якості ґрунтів. Визначено основні види деградації ґрунтів, їх наслідки та витрати в країнах ЄС. Встановлено, що рамки та конкретні заходи для захисту та відновлення ґрунтів, а також забезпечення їхнього раціонального використання в ЄС визначає нова Стратегія ЄС щодо ґрунтів на 2030 рік, яка з’явилась на зміну Тематичній стратегії ґрунтів (STS) 2006 року. Нова Стратегія ґрунтується на кількох цілях Зеленої угоди та Цілях сталого розвитку до 2030 року і визначає середньострокові (до 2030 року) та довгострокові (до 2050 року) цілі. Реалізація Стратегії передбачає рамкові дії та реалізацію конкретних політик за дев’ятьма напрямами: вміст органіки у ґрунті та зміна клімату; ініціатива «безкоштовна проба ґрунту» (test-soil-for-free); ґрунт та економіка замкнутого циклу; органічне землеробство, здоров’я ґрунту та зміна клімату; біорізноманіття ґрунтів для екосистеми та здоров’я людини; запобігання забрудненню ґрунту; рекультивація порушених та забруднених земель; ґрунт і цифровий порядок денний; моніторинг ґрунту. Основними активаторами (драйверами) реалізації Стратегії визначено фінансування, управління, просування та участь у глобальних діях, які систематизовано за можливостями фінансування сталого управління та відновлення ґрунтів на рівні ЄС, інституціями управління та відновлення ґрунтів в ЄС, напрямами просування та участі у глобальних діях щодо ґрунтів в ЄС.