Сільськогосподарська діяльність селянських домогосподарств України: роль, стан та перспективи

Abstract

Відсутність одностайності серед думок експертів відносно структури виробників в аграрному секторі обумовлює потребу в аналізи ролі селянських домогосподарств у виробництві продукції. Метою статті є перевірка гіпотези про незамінність селянських домогосподарств як виробників сільськогосподарської продукції. Результати. Здійснено аналіз структури виробництва продукції рослинництва та тваринництва в господарствах населення в динаміці. Визначено тенденції щодо скорочення частки молока, виробленої господарствами населення, яка використовується для переробки відповідними підприємствами. На основі аналізу динаміки частки окремих культур в рослинництві визначено критичну залежність вирощування окремих із них у селянських домогосподарствах: картоплі, овочевих, плодових та ягідних культур. Визначено ключову роль сільських домогосподарств у забезпеченні внутрішнього попиту та продовольчої безпеки через економічну невигідність експорту, причиною якої виступають високі трансакційні витрати. Аналіз динаміки площі землі та середній вік голів селянських домогосподарств дозволяє визначити відсутність «молодих» трудових ресурсів, що у поєднанні зі старінням існуючих виступає ризиком забезпечення відповідними кадрами в майбутньому. Проаналізована динаміка частки селянських домогосподарств, які утримують тварин, і їх кількість, що дозволило виявити негативну тенденцію щодо скорочення як питомої ваги, так і поголів’я. Визначено екстенсивний тип тваринництва в сільських домогосподарствах, який обумовлює низьку продуктивність праці. Здійснено аналіз рівня інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в секторі селянських домогосподарств за рядом показників. За окремими з них (за показниками внесення добрив, використання районованих сортів, племінних плідників, штучного запліднення тварин та санітарного контролю якості молока) отримані значення є вкрай незадовільними. Висновки. В м’ясо-молочному тваринництві наразі склалася складна ситуація: скорочення обсягів виробництва молока в господарствах населення за абсолютним показником перевищує аналогічне збільшення серед сільськогосподарських виробників, що робить цей продукт дефіцитним. На внутрішньому дефіцитному ринку м’яса заборона реалізації продукції первинної обробки сільських домогосподарств призведе до скорочення пропозиції, зростання ціни та погіршення стану цих виробників, враховуючи потребу в такому обмежені через невідповідність за параметрами якості. Вирішення цієї проблеми знаходиться у площині розширення державної програми розвитку тваринництва безпосередньо в селянських домогосподарствах. Запропоновано шляхи вирішення проблеми незадовільного матеріально-технічного забезпечення виробництва та заготівлі тваринницької продукції малими організаційними формами: агролізинг та організація кооперативних забійних цехів. Підтримку розвитку сільських територій доцільно здійснювати у формі освітянської діяльності на базі об’єднаних територіальних громад.

The lack of consensus among experts on the structure of producers in the agricultural sector necessitates an analysis of the role of rural households in the production. The purpose of the article is to verify the hypothesis of the rural households’ indispensability as agricultural producers. Results. The production structure of crop and livestock in the households in the dynamics is analyzed. Trends in the reduction of milk share were determined produced by households’ farms used for processing by the enterprises. On the basis of the dynamics analysis of the individual crops share in production, a critical dependence of their cultivation in rural households was determined: potatoes, vegetables, fruit and berry crops. The key role of rural households in securing domestic demand and food security is identified due to the economic disadvantage of exports, which is caused by high transaction costs. The dynamics analysis of land area and the heads average age of rural households allows us to determine the absence of «young» labor resources, which, combined with the aging of existing ones, is at risk of providing adequate staff in the future. The dynamics of the rural households’ share keeping animals and their number have been analyzed, which revealed a negative trend in the reduction of both the share and the livestock population. An extensive type of livestock in rural households has been identified, which causes low productivity. The level of agricultural production intensification in the rural household sector has been analyzed according to a number of indicators. For some of them (in terms of fertilizer application, use of locally grown varieties, breeding poultry, artificial insemination of animals and sanitary quality control of milk) the obtained values are extremely unsatisfactory. Conclusions. Meat and dairy farming are currently facing a difficult situation: the reduction in milk production in households is, in absolute terms, greater than the similar increase among farmers, which makes this product deficit. In the domestic deficit market, bans of meat and the primary agricultural products sale will lead to a reduction in supply, price increases and a deterioration in the status of these producers, given the need for such a constraint due to a lack of quality parameters. The solution to this problem lies in the extension of the state program of livestock development directly in rural households. The ways of solving the problem of unsatisfactory logistical support for the production and stocking of livestock products by small organizational forms are offered: agro leasing and organization of cooperative slaughter shops. It is advisable to support rural development in the form of educational activities based on integrated territorial communities.