Historical overview of the formation of the “3 – 3 – 3” rule

Abstract

During the nineteenth century (1800–1899), noticeable changes occurred in the evaluation of sow gestation length. The earliest records reported an exceptionally wide variation – from 17 to 20 weeks, or from 109 to 143 days (Horne, 1807; Horne & Youatt, 1846; Hartwell, 1816), with reference to the findings of the French scientist M. Teisser. Another approach to defining the gestation period was a simplified estimate of “four months” (Lawrence, 1809; Fenimore, 1896), corresponding to approximately 120…122 days. However, Jennings (1864) specified that this referred to four lunar months (28 days each), resulting in an estimate of 112 days. More precise assessments placed gestation at 16 weeks or 112…113 days, as reported by Henderson (1814), Ablett (1880), Miller & Tellor (1886), and Spencer (1897). An even closer estimate of 115 days was given by Moubray (1842). A somewhat broader range of 112…116 days was proposed in the works of Butler (1895) and Coburn (1897). Importantly, Martin (1858) introduced for the first time the mnemonic rule “3 – 3 – 3,” which was later repeated in another edition by the same author (Youatt & Martin, 1858) and subsequently cited by other writers (Jennings, 1864; Manning, 1890). Nevertheless, Long (1886) criticized the “3 – 3 – 3” rule, emphasizing the uncertainty inherent in its application. Another noteworthy contribution of nineteenth-century authors was the recognition of potential risk factors influencing individual variability in gestation length. Martin (1858) observed that gestation may vary depending on age, constitution, nutrition, and breed characteristics. It was further noted that young and weaker sows tend to farrow earlier than older and stronger animals. These observations were reiterated in later works (Youatt & Martin, 1858; Jennings, 1864; Manning, 1890).

Протягом 1800–1899 рр. спостерігаються певні зміни стосовно оцінювання тривалості поросності свиноматок. Перші дані щодо тривалості поросності демонстрували дуже широкий розмах значень – від 17 до 20 тижнів та від 109 до 143 днів (Horne, 1807; Horne & Youatt, 1846; Hartwell, 1816) із цитуванням даних французького вченого M. Teisser. Інший варіант оцінювання тривалості поросності – чотири місяці (Lawrence, 1809; Fenimore, 1896), що дає 120…122 днів. Але у книзі (Jennings, 1864) наводиться уточнення, що це чотири місячні місяці (тобто, 28 днів), що дає оцінку у 112 днів. Більш близьку до реальної оцінку становить 16 тижнів або 112..113 днів, що наведено у роботах (Henderson, 1814; Ablett, 1880; Miller & Tellor, 1886; Spencer, 1897). Ще ближчу оцінку у 115 днів наведено у книзі (Moubray, 1842). Деякий розмах (112…116 днів) для оцінки тривалості поросності наводиться у книгах (Butler, 1895; Coburn, 1897). Нарешті, у книзі (Martin, 1858) вперше з’являється мнемонічне правило “3 – 3 – 3”, що повторюється у іншому виданні цього автора (Youatt & Martin, 1858). Надалі це правило зустрічається у інших книгах (Jennings, 1864; Manning, 1890). Хоча у книзі (Long, 1886) правило “3 – 3 – 3” піддається критиці через певний рівень невизначеності. Іншим цікавим фактом, що можна відмітити вже в роботах авторів 19 сторіччя, це інформація щодо потенційного впливу факторів ризику на індивідуальну мінливість тривалості поросності. У книзі (Martin, 1858) вказується, що тривалість поросності варіює залежно від віку, конституції, корму та особливостей конкретної породи. При цьому, відмічається, що молоді та слабкі свиноматки поросяться раніше, ніж свиноматки більш зрілого віку та міцнішої конституції. Ця інформація далі повторюється і в інших виданнях (Youatt & Martin, 1858; Jennings, 1864; Manning, 1890).