Парадигми екосвітогляду в контексті некласичної раціональності

Abstract

Актуальність дослідження викликано глибоким впливом парадигм екосвітогляду не тільки на відносини суспільства та природи, але й на всі сторони людського існування. Парадигми екосвітогляду не лише пропонують моделі взаємодії людства і природи, а й ставлять питання про природу людського буття, мораль, відповідальність, свободу волі, межи можливості людини, тому вони потребують філософської рефлексії, спрямованої на висвітлення їх потенціалу, а також викриття суперечностей та неявних дискусійних проблем. Метою роботи є розкриття особливостей становлення змісту та сенсів сучасних моделей екосвітогляду в контексті некласичної раціональності. Методи дослідження. В якості методологічної основи дослідження використана постнекласична традиція аналізу раціональності. Метод порівняльного аналізу у застосуванні до парадигм екосвітогляду дозволив їх зіставити та надати оцінку їх потенціалу. Діалектичний метод дозволив розглянути парадигми екосвітогляду в їх розвитку й показати приховані в них суперечності. Також у дослідженні застосовано традиційні формально-логічні методи (аналогія, аналіз, синтез, узагальнення). Результати дослідження. На сьогодні існують три основних парадигми екосвітогляду: антропоцентризм, біоцентризм, антропоцентризм. Антропоцентризм визнає унікальність людини в бутті земних і космічних структур. В ході свого розвитку він еволюціонував від проголошення людини господарем природи до визнання її частиною географічної оболонки, яка підпорядкована природним закономірностям, але займає у ній особливе місце завдяки тому, що наділена розумом. Це надає людині можливість стати гарантом існування біосфери. Принцип цінності, який спочатку визнавався лише за людиною, був перенесений на весь світ живого і сприяв становленню біоцентризму, який вимагає ставити інтереси природи на перше місто. Екоцентризм ставить на перший план не інтереси окремого виду чи організму, а інтереси екосистеми, і спрямований на пошук гармонізації відносин людства та біосфери. Сучасні парадигми екосвітогляду формувалися в умовах, коли на зміну теоретичним підходам приходять погляди, точки зору, думки. Наукові поняття замінилися концептами, в які кожен вкладає свій смисл та зміст. Парадигми сучасного екосвітогляду містять у собі риси нон-класичної раціональності: метафоричність, міфологічність, включення елементів віри, контекстуальність, конструктивність (виступають світоглядними конструктами), культурологічність (є породженням екологічної культури)

-

The relevance of the study is driven by the strong influence of the ecological worldview paradigms on the relations between society and nature, as well as on all aspects of human existence. They not only promote models of interaction between humanity and nature, but also raise questions about the nature of human existence, morality, responsibility, free will, and the limits of human capabilities. The paradigms of ecoconsciousness require philosophical reflection aimed at highlighting their potential, as well as exposing the contradictions and controversial issues they contain. The purpose of the study is to reveal the specifics of the content and meanings formation in modern models of ecological worldview in the context of non-classical rationality. Research methods. The post-nonclassical tradition of rationality analysis is used as the methodological basis of the study. The method of comparative analysis applied to the paradigms of ecological worldview allows to compare them and assess their potential. The dialectical method made it possible to consider the paradigms of ecological worldview in their development and to show the contradictions hidden in them. Traditional formal logical methods (analogy, analysis, synthesis, generalization) were also used. Research results: Nowadays, there are three main paradigms of ecological worldview: anthropocentrism, biocentrism, and anthropocentrism. Anthropocentrism recognizes the uniqueness of humans in the existence of earthly and cosmic structures. In the course of its development, it has evolved from the proclamation of man as the master of nature to the recognition of him as a part of the geographical shell, which is subject to natural laws, but occupies a special place in it due to the fact that he is endowed with reason. This gives man the opportunity to become a guarantor of the biosphere’s existence. The principle of value, which was initially recognized only for humans, was transferred to the entire world of life and contributed to the emergence of biocentrism, which requires putting the interests of nature first. Ecocentrism puts the interests of the ecosystem rather than the interests of a particular species or organism at the forefront and aims to harmonize the relationship between humanity and the biosphere. Modern paradigms of ecological worldview were formed in conditions when theoretical approaches are replaced by views, points of view, and opinions. Scientific concepts have been replaced by concepts in which everyone puts their own meaning and content. The paradigms of the modern ecological worldview carry the features of nonclassical rationality: metaphorical, mythological, inclusion of elements of faith, contextuality, constructiveness (acting as worldview constructs), cultural (being a product of ecological culture).