Практичні підходи до діагностики остеоартриту у собак

Abstract

Остеоартрит –одне з найпоширеніших хронічних захворювань суглобів у собак, яке призводить до болю, кульгавості та зниження активності. Серед основних етіологічних чинників –травми, дисплазії, генетичні порушення, ожиріння та функціональне перевантаження суглобів. Патогенетично остеоартрит супроводжується змінами в остеохондральному комплексі, синовії та субхондральній кістці, що обумовлює необхідність використання мультикомпонентного підходу до діагностики. Ключовими діагностичними інструментами є COAST та COASTeR, які поєднують оцінку тварини власником і ветеринаром, а також дані рентгенологічного обстеження. Серед методів візуалізації основними залишаються рентгенографія, комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія та ультразвукове дослідження. Рентгенографія дозволяє оцінити пізніші зміни (остеофіти, ентезофіти, субхондральний склероз), тоді як МРТ і КТ підвищують точність раннього виявлення дегенеративних процесів. УЗД забезпечує оцінку м’якотканинних структур і синовіту. Артроцентез і визначення біомаркерів запалення, зокрема С-реактивного білка та гіалуронової кислоти, дозволяють здійснювати лабораторне підтвердження процесу і моніторинг ефективності лікування. Незважаючи на значні досягнення, проблема стандартизації протоколів і доступності сучасних методів залишається актуальною./Osteoarthritis is one of the most common chronic joint diseases in dogs, leading to pain, lameness, and reduced activity. The main etiological factors include trauma, dysplasia, genetic disorders, obesity, and functional overloading of the joints. Pathogenetically, osteoarthritis is accompanied by changes in the osteochondral complex, synovium, and subchondral bone, which necessitates a multicomponent diagnostic approach. The key diagnostic tools are COAST and COASTeR, which combine owner-and veterinarian-based assessment of the animal along with radiographic findings. Among imaging methods, the main ones remain radiography, computed tomography, magnetic resonance imaging, and ultrasonography. Radiography allows the evaluation of later changes (osteophytes, enthesophytes, subchondral sclerosis), while MRI and CT increase the accuracy of early detection of degenerative processes. Ultrasonography enables assessment of soft tissue structures andsynovitis. Arthrocentesis and the determination of inflammatory biomarkers, including C-reactive protein and hyaluronic acid, provide laboratory confirmation of the process and monitoring of treatment effectiveness. Despite significant advances, the issues of protocol standardization and accessibility of modern diagnostic methods remain relevant.