Цивільний захист

Abstract

За насиченістю території промисловими об'єктами Україна в декілька разів перевищує розвинуті європейські країни. Біля треті з них складе потенційно небезпечні об'єкти, що пов'язані з використанням, виготовленням, переробкою, використанням та збереженням радіоактивних, сильнодіючих отруйних, вибухо - та вогненебезпечних речовин. В Україні щорічно виникають сотні важких надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, які приводять до загибелі і травмування людей, руйнування і знищення будівель, споруд, обладнання, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень. Зростання кількості природних і особливо техногенних надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці людству і територіям, а також стабільності розвитку економіки окремих регіонів. Прийняття Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 р., Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 р., Постанов КМУ «Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту» від 09.01.2014 р., «Про затвердження Порядку підготовки до дій за призначенням органів управління та сил цивільного захисту» від 26.06.2013 р., «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» від 26.06.2014р. №444, Указу Президента України «Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій» від 16.01.2013 р. чітко визначило призначення і завдання Цивільного захисту України, правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, відповідальність виконавчої влади всіх рівнів щодо захисту життя та здоров’я людини від наслідків надзвичайних ситуацій, державну важливість цієї проблеми.