Особливості викладання української культури й історії у закладах вищої освіти: від традицій до сучасності

Abstract

Стаття присвячена вивченню основних підходів до викладання української культури та історії у закладах вищої освіти. Розглянуто особливості викладання дисциплін, що впливають на розвиток національної ідентичності, формування глибокого розуміння студентами моральних та естетичних аспектів української культури. У процесі наукового дослідження використано загальнонаукові методи пізнання, зокрема аналіз, синтез, порівняння та узагальнення. Результати дослід-ження свідчать, що викладання української культури та історії є комплексним процесом, спрямованим не лише на формування у студентів обізнаності, а й на розвиток морально-естетичних поглядів. Обґрунтовано, що для забезпечення поглибленого розуміння історико-культурного контексту та формування національної самосвідомості ці дисципліни повинні взаємодіяти. Виявлено, що відсутність синхронності у викладанні укра їнської культури й історії ускладнює сприйняття студентами історико-культурних процесів, які відбувалися в Україні. Зазначено, що у багатьох закладах вищої освіти переважають традиційні методи навчання, зосереджені на лекціях та семінарських заняттях, що обмежує можливості для інтеграції таких сучасних підходів, як мультидисциплінарність, студентоцентричність та інтерактивних методів навчання. Значний потенціал для підвищення ефективності навчання демонструє викорис-тання перформативного підходу, який стимулює креативність, самос-тійність, командну роботу та інтерактивність. Розглянуті підходи і методи навчання допомагають студентам не лише засвоїти інформацію, але й активно застосовувати її на практиці, що сприяє більш об’єктивному сприйняттю історії та культури, розвитку навичок, необхідних для використання набутих знань у реальних життєвих ситуаціях. Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування запропонованих методів навчання у закладах вищої освіти з метою підвищення якості викладання історико-культурних дисциплін