Теоретичні засади інноваційного забезпечення повоєнного розвитку аграрного сектору України

Abstract

У статті обґрунтовано теоретичні засади інноваційного забезпечення як ключового фактору повоєнного розвитку аграрного сектору України. На основі системного аналізу еволюції економічної теорії інновацій, що охоплює праці Й. Шумпетера, П. Друкера, С. Кузнеця та інших провідних вчених, узагальнено та систематизовано ключові підходи до визначення сутності понять «інновація», «інноваційний процес» та «нововведення». Розкрито організаційно-економічні особливості інноваційних процесів в аграрному секторі, зокрема залежність від природно-кліматичних умов, сезонність виробництва та специфіку використання біологічних активів. Визначено структуру інноваційного потенціалу аграрної галузі як сукупності кадрових, матеріально-технічних, фінансових, організаційних та інших ресурсів. Центральним результатом дослідження є розробка авторської структурно-логічної моделі інноваційного забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва. Модель комплексно відображає послідовність етапів від ініціації інноваційної ідеї до досягнення стратегічних цілей: підвищення конкурентоспроможності, забезпечення продовольчої безпеки та сталого соціально-економічного розвитку./The article substantiates the theoretical basis for considering innovative support a key factor in Ukraine’s agricultural sector’s post-war development. This issue is relevant because there is a need to find effective mechanisms for modernizing the industry, increasing its competitiveness, and ensuring national food security during economic recovery.

Purpose. The study aims to substantiate the theoretical basis of innovative support as a determining factor in Ukraine’s agricultural sector’s post-war development, generalize the evolution of economic innovation theory, reveal the specifics of innovation processes in agriculture, and develop a structural-logical model of innovative support for agricultural production.

Results. Based on a systematic analysis of the evolution of economic innovation theory and the works of prominent scholars such as J. Schumpeter, P. Drucker, S. Kuznets, C. Freeman, and C. Christensen, the study generalizes and systematizes the key approaches to defining the essence of the concepts of “innovation,” “the innovation process,” and “novelty.” The study reveals the organizational and economic specifics of innovation processes in the agricultural sector that distinguish it from other sectors of the economy. Specifically, the study analyzes factors such as dependence on natural and climatic conditions, seasonality of production, the long cycle of biological innovations, and the unique role of land as an indispensable means of production. The innovation potential of the agricultural industry is defined as a complex system of human, material, technical, financial, and organizational resources. An analysis of the current state of these components in Ukraine revealed systemic problems, including a shortage of qualified personnel, a technological gap between large and small producers, and limited access to financial resources. The research’s central result is an author’s structural-logical model for supporting innovation in agricultural production. The model reflects the stages of innovation, from idea generation to resource allocation and achievement of strategic goals, such as enhancing competitiveness, ensuring food security, and promoting sustainable socio-economic development. The model is presented as a universal theoretical framework that can be adapted to develop state programs supporting innovations during the post-war period.

Conclusions. The proposed model serves as a universal theoretical framework adaptable for the formation of state programs to support innovations in the agricultural sector during the post-war period. The practical value of the study lies in the possibility of using its results to form an effective innovation policy in the agricultural sector.