Інновінг сталого розвитку громад в умовах цифровізації управлінських процесів

Abstract

Дисертаційну роботу присвячено теоретичному обґрунтуванню, методичному забезпеченню та розробленню практичних рекомендацій щодо формування інновінгу сталого розвитку територіальних громад в умовах цифровізації управлінських процесів. Актуальність теми зумовлена необхідністю посилення спроможності територіальних громад України функціонувати в умовах децентралізації, воєнного стану, ресурсних обмежень, демографічних трансформацій, цифрової нерівності та потреб післявоєнного відновлення. За таких умов цифровізацію доцільно розглядати не лише як технологічне оновлення діяльності органів місцевого самоврядування, а як важливий інструмент формування відкритої, адаптивної, людиноцентричної та результативно орієнтованої системи управління розвитком громади. Установлено, що фрагментарне впровадження електронних сервісів без стратегічного, кадрового, фінансового та інституційного забезпечення не створює стійкого управлінського ефекту. Тому цифрові рішення мають бути інтегровані у всі етапи управлінського циклу – від діагностики проблем і планування до моніторингу, громадського контролю та коригування політики. Це обґрунтовує застосування інновінгу як безперервного процесу створення, апробації, упровадження, оцінювання та масштабування нововведень для збалансованого розвитку громади. Дослідження виконано в межах НДР Миколаївського національного аграрного університету «Формування потенціалу місцевого розвиткутериторіальних громад» (№ 0121U114744). Метою роботи є поглиблення теоретико-методичних засад і розроблення практичних рекомендацій щодо формування інновінгу сталого розвитку територіальних громад в умовах цифровізації управлінських процесів. Об’єктом дослідження є процес формування сталого розвитку територіальних громад в умовах цифрової трансформації діяльності органів місцевого самоврядування; предметом – теоретичні, методичні й прикладні положення щодо формування інновінгу, оцінювання цифровізації, розроблення цифрових стратегій і моделей сталого розвитку громад. У роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи: теоретичне узагальнення, аналіз, синтез, порівняння, монографічний, системний і структурно-логічний методи, а також нормування, інтегральне оцінювання, групування, ранжування, кореляційний аналіз, аналіз чутливості, сценарний і розрахунково-конструктивний методи. У першому розділі поглиблено теоретико-методичні засади інновінгу сталого розвитку територіальних громад. Запропоновано трактувати його як безперервний, цілеспрямований і циклічний процес генерування, відбору, ресурсного обґрунтування, апробації, упровадження, оцінювання та масштабування управлінських, технологічних і соціальних нововведень. Визначено його основні ознаки та сформовано інновінговий цикл, який охоплює діагностику проблем і потреб, генерування та спільний відбір ідей, ресурсне обґрунтування, прототипування, апробацію, упровадження, моніторинг, оцінювання та масштабування рішень. Систематизовано цифрові технології управління територіальними громадами та обґрунтовано доцільність комплексного поєднання електронного документообігу, цифрових адміністративних послуг, геоінформаційних систем, відкритих даних, електронних закупівель, інструментів електронної демократії, систем моніторингу, штучного інтелекту й аналітичних панелей. Розвинуто методичний підхід до оцінювання ефективності цифровізації, який розмежовуєцифрову готовність, цифрову зрілість, результативність управлінських процесів і суспільний вплив цифрових рішень. У другому розділі проаналізовано сталий розвиток територіальних громад Миколаївської області та ефективність цифровізації їх управлінських процесів. Виявлено істотну диференціацію фінансової спроможності, цифрової інфраструктури, кадрового забезпечення та доступності публічних послуг. Кількість громад з оптимальним рівнем фінансової спроможності збільшилася з 14 у 2023 р. до 22 у 2025 р., або на 57,1%, водночас сім громад залишалися в групі з низьким рівнем спроможності. За даними DREAM, станом на кінець 2025 р. у Миколаївській області було зареєстровано 745 проєктів загальною вартістю понад 92 млрд грн, але фінансування отримали лише 12,9% проєктів на суму близько 12 млрд грн. Для кількісного оцінювання сформовано інтегральний індекс цифрової зрілості територіальної громади, що об’єднує цифрову економіку, цифрові навички, цифрову інфраструктуру та цифровізацію публічних послуг. Запропоновано п’ять рівнів цифрової зрілості: початковий, фрагментарний, інтегрований, адаптивний і трансформаційний. Апробацію методики проведено на даних 49 громад Миколаївської області. Середнє значення індексу становило 0,286, медіанне – 0,224, стандартне відхилення – 0,232. Трансформаційного рівня досягла Мішково-Погорілівська громада зі значенням 0,801. Середні нормовані значення складових становили: цифрові навички – 43,7%, цифровізація публічних послуг – 31,2%, цифрова інфраструктура – 27,0%, цифрова економіка – 12,4%. Надійність методики підтверджено конвергентною валідністю та аналізом чутливості: коефіцієнт кореляції Пірсона між авторськими та офіційними оцінками становив 0,978, Спірмена – 0,979; мінімальне значення рангової кореляції під час аналізу чутливості – 0,994, максимальне абсолютне відхилення індексу – 0,041.У третьому розділі розроблено моделі сталого розвитку територіальних громад в умовах цифровізації, методичні засади формування цифрових стратегій та модель стимулювання громадянської участі. Для Шевченківської сільської територіальної громади запропоновано модель «Цифрове відродження», орієнтовану на геоінформаційний облік руйнувань, протимінну безпеку, DREAM, мобільні адміністративні послуги, електронні агросервіси й дистанційний доступ до послуг. Для Новобузької міської територіальної громади розроблено модель «Смарт-логістика та сервіс», яка передбачає цифрове просторове планування, муніципальний енергетичний менеджмент, моніторинг комунальної інфраструктури, портал мешканця, цифровізацію транспортної логістики та громадської безпеки. Сформовано восьмиетапний алгоритм розроблення цифрової стратегії сталого розвитку громади, який охоплює цифровий аудит, визначення проблем і користувацьких потреб, формування бачення і сценаріїв, відбір портфеля проєктів, розроблення дорожньої карти, пілотування, управління змінами, моніторинг і перегляд стратегії. Методичний інструментарій доповнено індексом цифрової готовності, ризик-скоригованим показником пріоритетності проєктів, оцінюванням повної вартості володіння цифровими рішеннями та сценаріями адаптації, модернізації й трансформації громади. Обґрунтовано взаємозв’язок цифрових рішень із Цілями сталого розвитку та необхідність оцінювання цифровізації за її впливом на доступність послуг, економічне зростання, скорочення нерівності, екологічну безпеку, ефективність інституцій і якість життя. Розроблено трирівневу модель стимулювання громадянської участі через цифрові платформи, яка поєднує технологічний, інституційний та соціально-психологічний механізми, а також інтегральний індекс результативності цифрової участі. Наукова новизна одержаних результатів полягає у формуванні цілісного теоретико-методичного забезпечення інновінгу сталого розвитку територіальних громад в умовах цифровізації управлінських процесів. Уперше запропоновано інновінговий цикл цифрової трансформації громади, якийпоєднує діагностику потреб, співтворення ідей, прототипування, упровадження, моніторинг, оцінювання та масштабування цифрових рішень із Цілями сталого розвитку. Розроблено інтегральний індекс цифрової зрілості громад та здійснено його апробацію на даних територіальних громад Миколаївської області; обґрунтовано диференційовану модель цифрового розвитку для Шевченківської та Новобузької громад. Методичного розвитку набули класифікація цифрових технологій, підхід до оцінювання ефективності цифровізації, процедура формування цифрової стратегії та система стимулювання громадянської участі. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання органами місцевого самоврядування для оцінювання цифрової зрілості, виявлення цифрових розривів, формування цифрових стратегій, відбору пріоритетних проєктів, моніторингу сталого розвитку та залучення громадян до прийняття рішень. Результати дослідження впроваджено у практичну діяльність Новобузької міської ради Миколаївської області. Основні положення роботи апробовано на міжнародних науково-практичних конференціях та опубліковано у фахових виданнях України і виданні, що індексується в базі Scopus. Одержані результати підтверджують, що інновінг забезпечує перехід від фрагментарного використання цифрових технологій до безперервного, адаптивного та людиноцентричного управління сталим розвитком, сприяючи підвищенню спроможності громад, ефективності використання ресурсів, інвестиційної привабливості, прозорості та підзвітності місцевого самоврядування.

-

The dissertation is devoted to the theoretical substantiation, methodological support, and development of practical recommendations for shaping innoving for the sustainable development of territorial communities under the digitalisation of management processes. The relevance of the topic is determined by the need to strengthen the capacity of communities to function under decentralisation, martial law, resource constraints, digital inequality, and post-war recovery needs. It is substantiated that digitalisation should be considered not only as a technological renewal of local self-government activities, but also as an instrument for building an open, adaptive, human-centred, and results-oriented management system. It has been established that fragmented implementation of electronic services without appropriate strategic, personnel, financial, and institutional support does not create a sustainable managerial effect. Therefore, digital solutions should be integrated into all stages of the management cycle – from problem diagnosis and planning to monitoring, public oversight, and policy adjustment. This substantiates the application of innoving as a continuous process of creating, testing, implementing, evaluating, and scaling innovations aimed at achieving balanced community development. The research was conducted within the framework of the research project of Mykolaiv National Agrarian University “Formation of the Potential for Local Development of Territorial Communities” (state registration number 0121U114744). The purpose of the dissertation is to deepen the theoretical and methodological foundations and to develop practical recommendations for shaping innoving for the sustainable development of territorial communities under the digitalisation ofmanagement processes. The object of the research is the process of ensuring sustainable development of territorial communities under the digital transformation of local self-government activities; the subject comprises theoretical, methodological, and applied provisions concerning innoving, assessment of digitalisation, and the development of digital strategies and models for sustainable community development. The study employs general scientific and special methods, including theoretical generalisation, analysis, synthesis, comparison, monographic, systemic and structural-logical methods, as well as normalisation, integral assessment, grouping, ranking, correlation analysis, sensitivity analysis, scenario modelling, and calculation-and-constructive methods. The first chapter deepens the theoretical and methodological foundations of innoving for the sustainable development of territorial communities. Innoving is proposed to be interpreted as a continuous, purposeful, and cyclical process of generating, selecting, resource substantiating, testing, implementing, evaluating, and scaling managerial, technological, and social innovations. Its key characteristics are defined, and an innoving cycle is developed, covering the diagnosis of problems and needs, generation and joint selection of ideas, resource substantiation, prototyping, testing, implementation, monitoring, evaluation, and scaling of solutions. Digital technologies used in territorial community management are systematised, and the expediency of comprehensively combining electronic document management, digital administrative services, geographic information systems, open data, electronic procurement, e-democracy tools, monitoring systems, artificial intelligence, and analytical dashboards is substantiated. A methodological approach to assessing the effectiveness of digitalisation is further developed, distinguishing between digital readiness, digital maturity, the performance of management processes, and the societal impact of digital solutions. The second chapter analyses the sustainable development of territorial communities in Mykolaiv Oblast and the effectiveness of digitalisation of their management processes. Significant differentiation in financial capacity, digital infrastructure, staffing, and accessibility of public services has been identified. Thenumber of communities with an optimal level of financial capacity increased from 14 in 2023 to 22 in 2025, or by 57.1%, while seven communities remained in the lowcapacity group. According to DREAM, by the end of 2025, 745 projects with a total value exceeding UAH 92 billion had been registered in Mykolaiv Oblast, but only 12.9% of projects received funding amounting to approximately UAH 12 billion. For quantitative assessment, an integral index of digital maturity of a territorial community is developed, combining four components: digital economy, digital skills, digital infrastructure, and digitalisation of public services. Five levels of digital maturity are proposed: initial, fragmented, integrated, adaptive, and transformational. The methodology was tested using data from 49 communities in Mykolaiv Oblast. The mean value of the index was 0.286, the median was 0.224, and the standard deviation was 0.232. The Mishkovo-Pohorilivska community reached the transformational level with an index value of 0.801. The average normalised values of the index components were: digital skills – 43.7%, digitalisation of public services – 31.2%, digital infrastructure – 27.0%, and digital economy – 12.4%. The reliability of the methodology was confirmed by convergent validity testing and sensitivity analysis: the Pearson correlation coefficient between the author’s and official assessments was 0.978, the Spearman rank correlation coefficient was 0.979; the minimum rank correlation value in the sensitivity analysis was 0.994, and the maximum absolute deviation of the index was 0.041. The third chapter develops models for sustainable development of territorial communities under digitalisation, methodological foundations for shaping digital strategies, and a model for stimulating citizen participation. For the Shevchenkivska rural territorial community, the “Digital Revival” model is proposed, focused on GISbased damage registration, mine safety, DREAM, mobile administrative services, electronic agricultural services, and remote access to services. For the Novobuzka urban territorial community, the “Smart Logistics and Service” model is developed, providing for digital spatial planning, municipal energy management, monitoring of utility infrastructure, a resident portal, digitalisation of transport logistics, and public safety.An eight-stage algorithm for developing a digital strategy for sustainable community development is formed, covering digital audit, identification of problems and user needs, development of a vision and scenarios, selection of a digital project portfolio, preparation of a roadmap, piloting, change management, monitoring, and strategy review. The methodological toolkit is supplemented with a digital readiness index, a risk-adjusted project priority indicator, total cost of ownership assessment for digital solutions, and scenarios for adaptation, modernisation, and transformation of the community. The relationship between digital solutions and the Sustainable Development Goals is substantiated, as well as the need to assess digitalisation by its impact on service accessibility, economic growth, inequality reduction, environmental safety, institutional effectiveness, and quality of life. A three-level model for stimulating citizen participation through digital platforms is developed, combining technological, institutional, and socio-psychological mechanisms, along with an integral index for assessing the effectiveness of digital participation. The scientific novelty of the results lies in the formation of a comprehensive theoretical and methodological framework for innoving the sustainable development of territorial communities under the digitalisation of management processes. For the first time, an innoving cycle of community digital transformation is proposed, integrating needs diagnosis, co-creation of ideas, prototyping, implementation, monitoring, evaluation, and scaling of digital solutions with the Sustainable Development Goals. An integral index of community digital maturity is developed and tested using data from territorial communities of Mykolaiv Oblast; a differentiated model of digital development for the Shevchenkivska and Novobuzka communities is substantiated. The classification of digital technologies, the approach to evaluating digitalisation effectiveness, the procedure for shaping a digital strategy, and the system for stimulating citizen participation have been further methodologically developed. The practical significance of the results lies in the possibility of their use by local self-government bodies to assess digital maturity, identify digital gaps, formulate digital strategies, select priority projects, monitor sustainable development,and engage citizens in decision-making. The research results have been implemented in the practical activities of the Novobuzka City Council of Mykolaiv Oblast. The main provisions of the dissertation have been presented at international scientific and practical conferences and published in Ukrainian professional journals and in a publication indexed in the Scopus international scientometric database. The obtained results confirm that innoving enables a transition from fragmented use of digital technologies to continuous, adaptive, and human-centred management of sustainable development, thereby contributing to stronger community capacity, more efficient use of resources, greater investment attractiveness, transparency, and accountability of local self-government.