Сучасні тенденції формування компетентностей з кібербезпеки у закладах професійної освіти

Abstract

У статті здійснено теоретико-аналітичне узагальнення сучаснихтенденціи формування компетентностеи з кібербезпеки у закладах професіиної освіти в умовах цифрової трансформації ринку праці, поширення хмарних сервісів, штучного інтелекту, промислового Інтернету речеи , кіберфізичних систем та дистанціино-мережевих форм навчання. Актуальність проблеми визначається тим, що професіи наосвітаготуємаи бутніхпрацівниківдодіяльностіувиробничихісервіснихсередовищах,де помилки користувача, слабка кібергігієна або нездатність своєчасно ідентифікуватиінцидент можуть спричинити не лише втрату даних, а и порушення технологічнихпроцесів, безпеки праці та безперервності діяльності організації . Метою статті євизначення та систематизація провідних тенденціи формування компетентностеи зкібербезпеки у професіи ніи освіті, а також обґрунтування компетентнісно-практичної моделі ї х інтеграції в освітні програми. Методологічну основу становлятькомпетентніснии ,системнии ,діяльніснии ,контекстнии таризик-орієнтовании підходи.Використано інтегративнии огляд сучасних досліджень і нормативно-методичнихдокументів, порівняльнии аналіз рамок DigComp 2.2, European Cybersecurity SkillsFramework(ECSF)таNICEWorkforceFrameworkforCybersecurity,категоріальнии аналізпедагогічнихпрактикіконцептуальнемоделювання.Визначеновісімвзаємопов’язанихтенденціи : перехід від засвоєння знань до демонстрації спроможності діяти; рольове и професіи но-контекстне структурування компетентностеи ; інтеграція кібергігієни в усіпрофесіи ні профілі; поширення сценарного, проблемного та проєктного навчання;використання cyber range, Capture the Flag і симуляціи ; геи міфікація та адаптивнемікронавчання; автентичне оцінювання через практичні докази виконання; посиленняпартнерства з роботодавцями та безперервного оновлення змісту. Запропонованошестикомпонентну структуру компетентності з кібербезпеки для здобувачівпрофесіи ної освіти, що охоплює кібергігієну, захист даних і цифрової ідентичності,безпечне використання професіи них цифрових систем, управління ризиками и реагування на інциденти, правово-етичну відповідальність, командну взаємодію тапрофесіи не самонавчання. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні переходу від «курсу з кібербезпеки» до наскрізної моделі формування кіберстіи кої професіи ної поведінки, де базові та галузеві компетентності поєднуються з практичною діяльністюі оцінюються за спостережуваними результатами. Практичне значення результатівполягає у можливості використання запропонованої моделі для модернізації освітніхпрограм, розроблення модулів, практичних занять, виробничого навчання, внутрішніхполітик кібербезпеки та критерії в оцінювання готовності здобувачів до безпечної професіи ної діяльності.

The article provides a theoretical and analytical synthesis of current trends in the formation of cybersecurity competencies in vocational education institutions amid the digital transformation of the labour market, the spread of cloud services, artificial intelligence, the industrial Internet of Things, cyber-physical systems, and network-based learning. The relevance of the problem is determined by the fact that vocational education prepares future employees for work in production and service environments where user errors, poor cyber hygiene, or the inability to identify an incident in time may lead not only to data loss but also to disruptions in technological processes, occupational safety, and organisational continuity. The purpose of the article is to identify and systematise the leading trends in the development of cybersecurity competencies in vocational education and to substantiate a competence- and practice-oriented model for integrating them into educational programmes. The methodological framework combines competence-based, systems, activity-based, contextual, and risk-oriented approaches. The study employs an integrative review of recent research and policy documents, comparative analysis of DigComp 2.2, the European Cybersecurity Skills Framework (ECSF), and the NICE Workforce Framework for Cybersecurity, categorical analysis of pedagogical practices, and conceptual modelling. Eight interrelated trends are identified: a shift from knowledge acquisition to demonstrated capability; role-based and professioncontextual structuring of competencies; integration of cyber hygiene into all occupational profiles; expansion of scenario-, problem-, and project-based learning; use of cyber ranges, Capture the Flag activities, and simulations; gamification and adaptive microlearning; authentic assessment through practical evidence; and stronger partnerships with employers combined with continuous content renewal. A six-component structure of cybersecurity competence for vocational learners is proposed, covering cyber hygiene, data and digital identity protection, secure use of professional digital systems, risk management and incident response, legal and ethical responsibility, teamwork, and continuous professional learning. The scientific novelty lies in substantiating a transition from an isolated “cybersecurity course” to a cross-curricular model of cyber-resilient professional behaviour in which foundational and occupation-specific competencies are integrated with practical performance and assessed through observable outcomes. The practical significance is the possibility of applying the model to modernise curricula, develop modules and practical classes, organise workplace training, formulate institutional cybersecurity policies, and design assessment criteria for learners’ readiness for safe professional activity in digitally saturated workplaces.