Фізичне виховання

Abstract

Старовинна легенда говорить про те, як афінська влада призвала до суду "гетеру" на ім’я Фріна "за її гріхи". Збуджений натовп вимагав суворої кари. Судді були готові винести вирок, але в останню хвилину захисник Фріни, не найшовши впевнених доказів невинності своєї підзахисної, зірвав з її плечей пурпурний хітон. Всі присутні наче закам’яніли, зачаровані красою оголеної жінки. І судді вирішили, що людина, яка має таку фізичну досконалість, не може бути злочинцем, так як гармонія форм, яка асоціювалась у стародавніх греків з духовною красою, не сумісна з поняттям зла. Жінку виправдали, і збуджений натовп поніс її до храму богині Афродіти. Відношення греків до людського тіла як до найвищого символу краси підтверджує пластичне мистецтво стародавньої Греції: Фідій, Прак-ситель, Скопас, Леохар, Лісіпп та інші майстри зробили розкішні образи жінок, придаючи їх фігурам ідеалізовану досконалість богів Олімпу. Це Афіна, Артеміда, Деметра і особливо Афродіта. Прекрасна мармурова статуя богині любові і краси, яка була знайдена на початку XIX століття на острові Мілос, відома як Венера Мілоська (Венера — римський аналог Афродіти), уособлює елліністичні норми досконально складеної жінки. Стародавньогрецьке мистецтво оспівало і канонізувало її красу.