Institute of public-private partnership in the context of the possible directions of the social capital formation

Abstract

Introduction. The article is devoted to the study of the institute of public-private partnership (PPP) and possible directions of the social capital formation. The paper analyzes the modern practice of realization of public-private partnership projects. Such projects include the presence of trust between central or local authorities and the private sector. The objective of the article is to substantiate the directions of the social capital formation in the process of implementation of the institution of public-private partnership. Results. The analysis of the institute of public-private partnership as an opportunity to mobilize previously unused private sector resources at the local and regional levels was carried out. Studies have shown that with the transition to an innovative way of development, public-private partnership becomes an effective institutional form of attracting private capital for solving problems in the field of scientific research, construction of infrastructure facilities, energy, and social sphere. In our opinion, it is not a new institution, in one form or another, it accompanies all historical periods of state development, but at the present stage it becomes of special significance. The conducted researches suggest that the successful implementation of projects through PPP largely depends on such a universal cultural characteristic as the confidence level of a given society. It was revealed that the lack of trust is one of the most significant causes of social tension, the erosion of social networks and the reduction of social capital. Proposals have been developed that suggest that the state is the most active in partnership for the implementation of the social function, since it is less interested in preserving the exclusivity of sovereign powers in this area. Thus, social capital not only provides a stable flow of public capital, but also sets the social vector of its development through the institution of public-private partnership.

Стаття присвячена дослідженню інституту державно-приватного партнерства (ДПП) та можливим напрямам формування соціального капіталу. У роботі проаналізовано сучасну практику реалізації проектів державно-приватного партнерства. Такі проекти передбачають наявність довіри між центральними чи місцевими органами влади та приватного сектору. Метою статті є обґрунтування напрямів формування соціального капіталу в процесі реалізації інституту державного-приватного партнерства. Проведено аналіз інституту державно-приватного партнерства, як можливості мобілізувати раніше невикористовувані ресурси приватного сектора на місцевому та регіональному рівнях. Дослідження показали, що при переході до інноваційного укладу розвитку державно-приватне партнерство стає ефективною інституційною формою залучення приватного капіталу для вирішення завдань в області наукових досліджень, будівництва об'єктів інфраструктури, енергетики, соціальної сфери. На нашу думку, не є новим інститутом, в тій чи іншій формі воно супроводжує все історичні періоди розвитку держави, але на сучасному етапі набуває особливого значення. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що успішність реалізації проектів через ДПП багато в чому залежить від такої універсальної культурної характеристики, як властивий даному суспільству рівень довіри. Виявлено, що дефіцит довіри входить в число найбільш значущих причин соціальної напруженості, розмивання соціальних мереж і зниження соціального капіталу. Розроблено пропозиції, які дозволяють стверджувати, що найбільш активно держава вдається до партнерства для реалізації соціальної функції, оскільки в найменшій мірі зацікавлене в збереженні винятковості суверенних повноважень в цій сфері. Таким чином, соціальний капітал не тільки забезпечує стабільний оборот громадського капіталу, а й, через інститут державно-приватного партнерства, задає соціальний вектор його розвитку.

Статья посвящена исследованию института государственно-частного партнерства (ГЧП) и возможным направлениям формирования социального капитала. В работе проанализирована современная практика реализации проектов государственно-частного партнерства. Такие проекты предусматривают наличие доверия между центральными или местными органами власти и частного сектора. Целью статьи является обоснование направлений формирования социального капитала в процессе реализации института государственного-частного партнерства. Проведен анализ института государственно-частного партнерства, как возможности мобилизовать ранее неиспользуемые ресурсы частного сектора на местном и региональном уровнях. Исследования показали, что при переходе к инновационному укладу развития государственно-частное партнерство становится эффективной институциональной формой привлечения частного капитала для решения задач в области научных исследований, строительства объектов инфраструктуры, энергетики, социальной сферы. По нашему мнению, ГЧП не является новым институтом, в той или иной форме оно сопровождает все исторические периоды развития государства, но на современном этапе приобретает особое значение. Проведенные исследования позволяют утверждать, что успешность реализации проектов через ГЧП во многом зависит от такой универсальной культурной характеристики, как свойственный данному обществу уровень доверия. Выявлено, что дефицит доверия входит в число наиболее значимых причин социальной напряженности, размывание социальных сетей и снижение социального капитала. Разработаны предложения, которые позволяют утверждать, что наиболее активно государство прибегает к партнерству для реализации социальной функции, поскольку в меньшей степени заинтересовано в сохранении исключительности суверенных полномочий в этой сфере. Таким образом, социальный капитал не только обеспечивает стабильный оборот общественного капитала, но и, через институт государственно-частного партнерства, задает социальный вектор его развития.

JEL Classification: D71