Оптимізація живлення та накопичення надземної біомаси рослинами тритикале

Abstract

Україна відома у світі, як виробник високоякісного зерна. Державними програмами розвитку сільського господарства на 2020 р. передбачено збільшення виробництва зерна до 80 млн.тонн. З цієї кількості майже половину від запланованого валу, а саме 35,6млн.тонн відводили пшениці озимій. Наявність адаптованих сортів і сучасних технологій дозволяють такі завдання реально виконати. Разом з тим нестабільність погодних умов як на період сівби, так і у зимовий період, щорічно вносять певні корективи у вирішенні проблеми стабілізації рівня врожайності озимих зернових культур. Зазначене питання залежить певною мірою від рівня морозо-зимостійкості культур і окремих сортів. Разом з тим відомо, що за екстремальних складних погодних умов значно вищий рівень стійкості до несприятливих абіотичних чинників проявляють такі культури як жито та тритикале, цю ознаку слід враховувати при складанні структури посівних площ. Поки що озимі культури загалом представлені та забезпечують отримання валу продукції переважно за рахунок пшениці озимої, а жита і тритикале вирощують мало, хоч вони є більш зимостійкими порівняно з пшеницею. Для стабільного виробництва зерна в усі роки вирощування за зниження ризиків, наприклад, у Лівобережному Лісостепу України пропонують до структури посіві озимини включати 85-88% пшениці м’якої, жита і тритикале 10-12%, а також 3-5% площ займають ячменем [1]. За необхідності пересіву озимини, весною як правило, площі займають ячменем ярим, значно менше пшеницею ярою і ще менше – тритикале, хоч є потреба та попит на зерно цієї цінної культури

Ukraine is known worldwide as a producer of high-quality grain. State programs for the development of Agriculture for 2020 yr provide for an increase in grain production up to 80 million tons. Of this amount, almost half of the planned shaft, namely 35.6 million tons of winter wheat were allocated. The availability of adapted varieties and modern technologies allow such tasks to be really performed. At the same time, the instability of weather conditions both for the sowing period and in winter, annually make certain adjustments in solving the problem of stabilizing the yield level of winter grain crops. This issue depends to a certain extent on the level of frost and winter hardiness of crops and individual varieties. At the same time, it is known that in extreme difficult weather conditions, such crops as rye and triticale show a significantly higher level of resistance to adverse abiotic factors. This feature should be taken into account when drawing up the structure of sown areas. So far, winter crops are generally represented and provide a shaft of production mainly at the expense of winter wheat, and rye and triticale are grown little, although they are more winter-hardy compared to wheat. For stable grain production in all years of cultivation to reduce risks, for example, in the Left-Bank forest-steppe of Ukraine, it is proposed to include 85-88% of soft wheat, rye and triticale 10-12% in the structure of winter crops, as well as 3-5% of the area occupied by Barley [1]. If it is necessary to re–sow winter crops, in spring, as a rule, the area is occupied by spring barley, much less by spring wheat and even less by triticale, although there is a need and demand for grain of this valuable crop