Performance of grain and leguminous crops under resource saving cultivation technology in the Southern Steppe of Ukraine

Abstract

Метою дослідження було вивчення впливу класичної технології вирощування та технології notill на продуктивність сільськогосподарських культур, зокрема на ефективність використання водних та поживних ресурсів, а також оцінка впливу на стійкість рослин до екстремальних погодних умов. У статті було наведено результати впливу технології no-till на врожайність кукурудзи та сої в умовах Південного Степу України, зокрема порівняння ефективності з традиційним методом обробітку ґрунту. Дослідження включало аналіз таких агрономічних показників, як врожайність, висота рослин, густота стояння, ступінь виживання та інші фізіологічні характеристики культур. Для оцінки впливу технології no-till було використано два сорти сої (Беттіна та Фортеця) та два гібриди кукурудзи (ДКС 4795 та ДКС 3730), а також порівняння результатів за три роки дослідження 2022-2024 рр. В результаті дослідження було виявлено, що застосування технології no-till сприяло підвищенню врожайності як кукурудзи, так і сої. Для кукурудзи приріст врожайності на ділянках за no-till становив 13,9-15,1 %, а для сої – 15,2-17,5 % порівняно з традиційною технологією вирощування. Ці результати свідчать, що застосування мінімального обробітку ґрунту сприяло збереження вологи, покращило структуру та знизило ризик ерозії, що сприяло кращому росту рослин і підвищенню здатності протистояти стресовим погодним умовам, таким як посуха. Аналіз результатів показав, що на ділянках за no-till висота рослин кукурудзи та сої була більшою, ніж на контрольних ділянках з класичною технологією. Однак це свідчить про довгострокові переваги no-till у збереженні екологічної стійкості ґрунтів та підвищенні продуктивності. Встановлено, що технологія no-till є ефективним методом для підвищення врожайності та збереження родючості ґрунтів, що має важливе значення для сталого розвитку сільськогосподарського виробництва в південних регіонах України

Метою дослідження було вивчення впливу класичної технології вирощування та технології notill на продуктивність сільськогосподарських культур, зокрема на ефективність використання водних та поживних ресурсів, а також оцінка впливу на стійкість рослин до екстремальних погодних умов. У статті було наведено результати впливу технології no-till на врожайність кукурудзи та сої в умовах Південного Степу України, зокрема порівняння ефективності з традиційним методом обробітку ґрунту. Дослідження включало аналіз таких агрономічних показників, як врожайність, висота рослин, густота стояння, ступінь виживання та інші фізіологічні характеристики культур. Для оцінки впливу технології no-till було використано два сорти сої (Беттіна та Фортеця) та два гібриди кукурудзи (ДКС 4795 та ДКС 3730), а також порівняння результатів за три роки дослідження 2022-2024 рр. В результаті дослідження було виявлено, що застосування технології no-till сприяло підвищенню врожайності як кукурудзи, так і сої. Для кукурудзи приріст врожайності на ділянках за no-till становив 13,9-15,1 %, а для сої – 15,2-17,5 % порівняно з традиційною технологією вирощування. Ці результати свідчать, що застосування мінімального обробітку ґрунту сприяло збереження вологи, покращило структуру та знизило ризик ерозії, що сприяло кращому росту рослин і підвищенню здатності протистояти стресовим погодним умовам, таким як посуха. Аналіз результатів показав, що на ділянках за no-till висота рослин кукурудзи та сої була більшою, ніж на контрольних ділянках з класичною технологією. Однак це свідчить про довгострокові переваги no-till у збереженні екологічної стійкості ґрунтів та підвищенні продуктивності. Встановлено, що технологія no-till є ефективним методом для підвищення врожайності та збереження родючості ґрунтів, що має важливе значення для сталого розвитку сільськогосподарського виробництва в південних регіонах України