Аналіз ефективності методів виділення ДНК з рослин та харчових продуктів

Abstract

У статті проведено систематичний аналіз методів виділення ДНК з рослинної сировини та харчових продуктів, що є ключовим етапом у молекулярно-генетичних дослідженнях. Оптимальний вибір методики екстракції ДНК визначає ефективність подальших аналітичних процедур, таких як полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) для ідентифікації генетично модифікованих організмів (ГМО), визначення генетичних маркерів або проведення інших біотехнологічних аналізів.Розглянуто основні підходи до виділення ДНК, серед яких методи, що базуються на використанні детергентів, органічних розчинників, гуанідинтіоціонату, аніонообмінних смол та комерційних наборів для автоматизованої екстракції. Проаналізовано вплив основних параметрів процесу, включаючи хімічний склад вихідного біологічного матеріалу, наявність інгібіторів, методи лізису клітин, депротеїнізації та очищення ДНК.Проведено порівняльний аналіз ефективності різних підходів, враховуючи такі показники, як кількість і якість отриманої ДНК, швидкість та відтворюваність процедури, а також економічні аспекти використання методик. Особливу увагу приділено методам, які забезпечують високу чистоту ДНК для подальшого застосування в кількісних та якісних молекулярно-генетичних аналізах, зокрема в реальному часі (qPCR).Окремо розглянуто методологічні особливості виділення ДНК із специфічних типів сировини, таких як олійні культури, зернові, бульбоплоди та перероблені харчові продукти, що містять ГМО-компоненти. Обґрунтовано переваги та недоліки різних підходів для екстракції ДНК із сировини з високим вмістом полісахаридів, жирів та білків, що можуть інгібувати подальші молекулярні дослідження. Результати дослідження підтверджують важливість вибору відповідної методики виділення ДНК залежно від складу вихідного матеріалу та цілей аналізу.

-