Захист культурної спадщини України: міжнародне партнерство та інновації у протидії наслідкам війни

Abstract

Метацього дослідження полягає в аналізі актуальних викликів та інноваційних підходів до збереження культурної спадщини України під час повномасштабної війни. Основний акцент зроблено на значенні міжнародного партнерства та застосуванні сучасних технологій. Завдання включали: вивчення масштабів і характеру ризиків для матеріального та нематеріального культурного надбання України через агресію російської федерації; аналіз успішних прикладів міжнародної співпраці та проєктів із захисту культурних цінностей; оцінку потенціалу інноваційних технологій, таких як цифровізація, превентивна консервація та штучний інтелект, для захисту спадщини в умовах війни та під час відновлення.Дослідження базувалося на системному підході, що дозволив всебічно проаналізувати проблему охорони культурної спадщини у ситуації військового конфлікту. Використано методи теоретичного аналізунаукових праць для визначення ключових тенденцій та прогалин у цій сфері. Історичний метод дозволив ретроспективно розглянути випадки мародерства та привласнення українських культурних цінностей із прикладом «скіфського золота». Порівняльний методзастосовано для вивчення міжнародного досвіду у сфері захисту спадщини в порівнянні з українською практикою. Описовий методдопоміг деталізувати приклади руйнувань, мародерства та міжнародних ініціатив співробітництва.Результати дослідженнясвідчать, що культурна спадщина України, як матеріальна, так і нематеріальна, є важливим маркером національної ідентичності й засобом об’єднання суспільства, особливо у воєнний час. Зазначено, що дії російських окупантів, спрямовані на знищення чи привласнення цих надбань, є частиною гібридної війни, основною метою якої є підрив державності України та стирання історичної пам’яті. Успішні приклади міжнародного співробітництва, такі як ініціативи ICOM чи проєкти «Надзвичайний Червоний список культурних цінностей під загрозою -Україна» і «Ковчег», відіграють значну роль у запобіганні незаконному обігу культурних цінностей, а також сприяють їх фізичному захисту, каталогізації та цифровізації. Вивчений кейс «скіфського золота» показав ефективність міжнародно-правових механізмів у поверненні викрадених об’єктів, одночасно звертаючи увагу на велику відповідальність України у забезпеченні належного збереження артефактів після їх повернення. Також було доведено, що цифровізація, штучний інтелект та превентивні заходи консервації є ключовими інструментами у збереженні спадщини. Ці технології забезпечують фіксацію знищень, створення цифрових копій об’єктів та прогнозування потенційних ризиків, що є особливо важливим у контексті активного конфлікту та при відновленні після війни.На основі проведеного аналізу зроблено висновок,що захист культурної спадщини України потребує інтегрованих зусиль міжнародної спільноти, національних установ і впровадження сучасних технологій. Попри значні втрати від військової агресії, міжнародне співробітництво та інновації стають дієвими засобами боротьби з наслідками війни та створення умов для майбутнього відновлення. Водночас наголошено на необхідності вдосконалення правових інструментів повернення вивезених культурних об’єктів і довгострокового збереження вже повернутих артефактів