Оцінка суб’єктивного і об’єктивного добробуту населення України у кризовий період

Abstract

У статті здійснено оцінку якості життя населення України в умовах кризи, спричиненої повномасштабною війною, що триває з 2022 року. Дослідження базується на поєднанні об’єктивного та суб’єктивного підходів до вимірювання добробуту. Об’єктивна оцінка ґрунтується на офіційних статистичних даних щодо макроекономічних показників, рівня доходів, зайнятості, споживчих витрат та житлових умов. Суб’єктивний підхід представлений самооцінками щастя, емоційного стану, почуття безпеки, соціальної підтримки, що базуються на міжнародній методології World Happiness Report. Аналіз здійснено у порівнянні двох періодів: довоєнного (2020–2021) та періоду повномасштабної війни (2022–2024). Результати дослідження засвідчують суттєве погіршення як об’єктивних, так і суб’єктивних параметрів добробуту населення. Найбільш негативні зміни зафіксовано в рівні зайнятості, масштабах бідності та рівні суб’єктивного щастя. Водночас виявлено посилення соціальної згуртованості й зростання рівня щедрості у складних умовах. Отримані висновки підкреслюють важливість інтегрального підходу до оцінювання якості життя як інструменту моніторингу соціально-економічної стійкості та формування ефективної державної політики у кризових умовах.

The full-scale war launched against Ukraine in 2022 has radically transformed the country's socio-economic landscape, bringing new challenges to public policy, institutional resilience, and individual well-being. In this context, assessing the quality of life becomes an essential tool for monitoring the population’s socio-economic condition and psychological adaptation. Traditionally, quality of life is measured through objective socio-economic indicators; however, global practices increasingly emphasize the role of subjective well-being—individual perceptions of happiness, security, and satisfaction—as equally important metrics. This duality is particularly relevant during crises, when official statistics may not fully reflect the lived experiences of citizens. Purpose. This study aims to evaluate both the objective and subjective dimensions of the population’s well-being in Ukraine during the crisis period (2022–2024), with a comparative analysis of pre-war data (2020–2021). The research investigates key trends in income, employment, poverty, and housing, alongside subjective indicators of emotional well-being, life satisfaction, and social support. The goal is to uncover the extent and dynamics of transformation in quality of life and to identify adaptive responses of the population under wartime conditions. Results. The findings demonstrate a sharp decline in employment levels, rising poverty, and a contraction of real consumption, despite nominal income growth. These changes indicate structural vulnerabilities in the socio-economic environment. Simultaneously, the subjective dimension of well-being recorded a significant drop in perceived happiness and freedom of life choices during 2022, followed by a gradual recovery in 2023–2024. Interestingly, levels of generosity and social cohesion increased, reflecting a collective adaptation strategy. The study reveals a discrepancy between objective economic recovery signals and continued psychological and emotional strain, highlighting the importance of integrating both dimensions in policymaking. Conclusions. The research confirms the necessity of an integrative approach to measuring quality of life, particularly in crisis contexts. Objective indicators provide quantifiable insights into living standards, while subjective assessments capture the nuanced impacts of war on emotional and social well-being. Policymakers must consider both domains to ensure effective recovery strategies, strengthen resilience, and foster long-term socio-economic stability. The study also underscores the need for regionally disaggregated and dynamic quality of life monitoring systems that reflect the complexity of post-crisis recovery.