Адаптивне управління ресурсною стійкістю громад в умовах воєнного стану

Abstract

У роботі обґрунтовано необхідність переходу територіальних громад від традиційних моделей управління до адаптивного менеджменту в умовах воєнної дестабілізації. Автор розкриває трансформацію ресурсної стійкості з кількісного показника активів у динамічну характеристику функціональної мобільності та автономності систем. Особливу увагу приділено типізації ресурсів, що охоплює децентралізацію інфраструктури, мобілізацію людського капіталу та цифровізацію управлінських процесів. Описано ітеративний управлінський цикл, який включає моніторинг, оцінку розривів, гнучке планування та оперативну корекцію дій. Доведено, що формування такої динамічної екосистеми є безальтернативною умовою забезпечення життєдіяльності громад та їхнього самовідновлення під впливом зовнішніх шоків

The paper substantiates the need for territorial communities to transition from traditional management models to adaptive management in conditions of military destabilization. The author reveals the transformation of resource sustainability from a quantitative indicator of assets into a dynamic characteristic of functional mobility and autonomy of systems. Particular attention is paid to the typification of resources, which includes infrastructure decentralization, human capital mobilization and digitalization of management processes. An iterative management cycle is described, which includes monitoring, gap assessment, flexible planning and operational correction of actions. It is proven that the formation of such a dynamic ecosystem is an indispensable condition for ensuring the vital activity of communities and their self-renewal under the influence of external shocks.