Фермерські господарства України: виклики та адаптаційні практики в умовах воєнного стану

Abstract

Досліджено, як фермерські господарства України адаптують виробничі, фінансові та ринкові рішення в умовах воєнного стану. Метою є узагальнення ключових викликів функціонування та виокремлення практик, що підтримують безперервність діяльності й керованість у сезонному циклі. Методичну основу становлять контент-аналіз і логічне узагальнення наукових підходів до стійкості господарств, ризиків, збутових і фінансових обмежень, а також інституційних бар’єрів. Виділено групи викликів: безпекові, ресурсні, логістичні, ринкові, фінансові й інституційні. Показано, що результативність адаптації визначається узгодженістю рішень між виробництвом, збутом і ліквідністю, а не ефектом окремого заходу. Запропоновано структурування адаптаційних практик за напрямами діяльності та матрицю відповідності «виклик – механізм впливу – практика – індикатор», що забезпечує порівнюваність рішень і мінімально достатній моніторинг. Практичне значення полягає у можливості застосування підходу для самооцінювання керованості та вибору портфеля практик з урахуванням ресурсних обмежень.

The article explores how Ukrainian farms respond to wartime uncertainty by adjusting production, financial, and market decisions under disrupted logistics, resource shortages, and institutional frictions. Adaptation is interpreted as a set of reproducible managerial practices that supports operational continuity and preserves the capacity for recovery. The paper emphasizes that the effectiveness of any single measure depends on its coherence with other decisions within the seasonal cycle. Particular attention is paid to how constraints in one area (liquidity, inputs, or market access) quickly transmit to other areas and reduce controllability, technological discipline, and market resilience. Purpose. The study aims to systematize the key wartime challenges faced by farms and to substantiate an analytical framework for assessing adaptation practices through their mechanisms of impact, applicability conditions, and minimal monitoring indicators. The objectives include identifying the main groups of constraints and structuring practices by time horizon and management domain to support consistent decision-making. Results. The research identifies core challenges: security risks, input and labor constraints, logistics disruptions, price and demand volatility, seasonal liquidity gaps, and procedural transaction costs. A structured model is proposed to describe adaptation practices across major farm activities and to compare them by horizon (operational, medium-term, recovery-oriented). A challenge–impact–practice–indicator matrix is developed to operationalize monitoring with simple metrics, such as timeliness of field operations, delivery costs, stability of sales channels, overdue receivables, cash balance dynamics, and time spent on procedures. The findings show that isolated actions often shift losses across domains, whereas portfolio-based coordination improves controllability. Conclusions. Farm sustainability under martial law depends on integrated management of production, finance, and sales with attention to institutional constraints and recovery needs. Priorities should follow the seasonal cycle: secure critical operations, stabilize liquidity, maintain diversified market channels, reduce procedural losses, and preserve key assets for post-war renewal. A minimal indicator set enhances comparability of practices and supports timely adjustments without excessive administrative burden.