Формування антикризового потенціалу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств

Abstract

У статті досліджено умови формування антикризового потенціалу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств. Розглянуто теоретичні положення щодо формування та відновлення антикризового потенціалу економічного розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах воєнного стану та макроекономічної нестабільності. Обґрунтовано економічну сутність антикризового потенціалу як інтегративної категорії, що характеризує здатність сільськогосподарських підприємств забезпечувати антикризову стійкість, виробничу безперервність та інвестиційну активність у кризових умовах.

Визначено, що формування та відновлення антикризового потенціалу є багатокомпонентним процесом, який включає фінансову, ресурсно–виробничу, енергетично–технологічну, експортно–логістичну, інвестиційно–інноваційну та координаційну складові, взаємодія яких забезпечує системну адаптацію аграрних суб’єктів господарювання до макроекономічної нестабільності.

Проаналізовано вплив дестабілізаційних чинників, зокрема інфляції, втрат виробництва, логістичних порушень, воєнних ризиків, коливань цін (цінової волатильності) на сільськогосподарську продукцію та зростання витрат на енергоресурси, на рівень антикризової стійкості сільськогосподарських підприємств України.

Доведено, що синергетична дія макроекономічних і воєнних факторів зумовлює зниження ліквідності, рентабельності та інвестиційної спроможності підприємств, водночас стимулюючи зміни в їх економічній поведінці та адаптаційних стратегіях.

Обґрунтовано, що інтеграція сукупності інструментів у єдину систему антикризової координації економічного розвитку сільськогосподарських підприємств забезпечує відновлення виробничого потенціалу, стабілізацію грошових потоків та інвестиційну спрямованість у довгостроковому періоді.

Визначено стратегічні напрями економічного розвитку підприємств на засадах адаптивної моделі антикризового потенціалу, орієнтованої на підвищення ефективності використання ресурсів, технологічну модернізацію, інвестиційну активізацію та зниження ризиків господарської діяльності в умовах кризи аграрного сектору./This article examines the conditions for forming the anti-crisis potential of agricultural enterprises’ economic development. It considers the theoretical provisions for restoring the anti-crisis potential of agricultural enterprises’ economic development under martial law and macroeconomic instability. The economic essence of anti-crisis potential as an integrative category that characterizes agricultural enterprises’ ability to ensure anti-crisis stability, production continuity, and investment activity in crisis conditions is substantiated.

Purpose. The study aims to establish a scientific approach to developing the anti-crisis potential of agricultural enterprises, ensuring adaptive stability in the face of macroeconomic instability, military risks, disrupted logistics chains, inflation, and changing agricultural markets.

Results. The formation and restoration of anti-crisis potential is determined to be a multi-component process. This process includes financial, resource-production, energy-technological, export-logistics, investment-innovation, and coordination components. The interaction of these components forms the systemic adaptation of agricultural business entities to macroeconomic instability in the country. The study analyzes the impact of destabilizing factors, such as inflation, production losses, logistical disruptions, military risks, price volatility, and rising energy costs, on the anti-crisis resilience level of Ukrainian agricultural enterprises. The study proves that the combined effect of macroeconomic and military factors decreases the liquidity, profitability, and investment capacity of enterprises while stimulating changes in their economic behavior and adaptation strategies.

Conclusions. The integration of a set of tools into a single anti-crisis coordination system for the economic development of agricultural enterprises ensures the restoration of production potential, stabilization of cash flows, and long-term investment orientation. The strategic directions of the enterprises’ economic development are determined based on an adaptive anti-crisis potential model focused on increasing resource efficiency, technological modernization, activating investments, and reducing the risks of economic activity in the context of the agricultural sector crisis.