Економічні механізми підтримки людського та інтелектуального капіталу в інклюзивному розвитку національної економіки

Abstract

У статті досліджено економічні механізми забезпечення сталості людського та інтелектуального капіталу в контексті інклюзивного розвитку національної економіки в умовах цифрової трансформації, технологічної модернізації та зростання глобальної нестабільності.

Метою статті є визначення економічних механізмів забезпечення сталості людського та інтелектуального капіталу як стратегічних детермінант інклюзивного розвитку національної економіки в умовах цифрової трансформації, технологічної модернізації та посилення глобальних соціально-економічних викликів.

Обґрунтовано, що людський та інтелектуальний капітал є стратегічними детермінантами соціальної згуртованості, інноваційної спроможності, довгострокової конкурентоспроможності національної економіки, сталого економічного зростання та інклюзивного розвитку. Досліджено роль регулювання ринку праці, модернізації освіти, підтримки інновацій, розвитку цифрової інфраструктури та інституційного управління у формуванні передумов інклюзивного економічного розвитку. Особливу увагу приділено трансформації ринку праці під впливом автоматизації, цифровізації та технологічних змін, які одночасно створюють можливості для підвищення продуктивності праці та формують ризики соціального виключення, структурного безробіття і втрати актуальності професійних навичок. Розроблено матрицю стейкхолдерів, яка визначає функції, стратегічні інтереси, інституційний вплив та виклики основних суб’єктів забезпечення сталості людського й інтелектуального капіталу, зокрема органів державної влади, регіональних органів управління, закладів освіти, бізнесу, науково-дослідних центрів, фінансових установ, інститутів громадянського суспільства та робочої сили.

На основі проведеного аналізу, який підтверджує необхідність скоординованої взаємодії між стейкхолдерами та застосування інтегрованих механізмів управління для забезпечення балансу між технологічною модернізацією та соціальною інклюзією, сформовано комплексну матрицю ризиків. Вона відображає економічні, технологічні, інституційні, соціальні, освітні, ринкові та геополітичні загрози для сталості інклюзивного розвитку. Обґрунтовано необхідність посилення механізмів стійкості, спрямованих на забезпечення довгострокової конкурентоспроможності, технологічної адаптивності та справедливої соціально-економічної участі в процесах розвитку національної економіки./The article examines economic mechanisms for sustaining human and intellectual capital within the framework of inclusive national economic development amid digital transformation, technological modernization, and growing global instability.

Purpose. The article aims to identify economic mechanisms that sustain human and intellectual capital as strategic determinants of inclusive national economic development amid digital transformation, technological modernization, and mounting global socioeconomic challenges.

Results. It is reasoned that human and intellectual capital have become strategic determinants of social cohesion, innovation capacity, long-term national competitiveness, and sustainable economic growth and inclusive development. This study examines the role of labor market regulation, educational modernization, innovation support, digital infrastructure development, and institutional governance in ensuring inclusive economic development. Particular attention is given to the transformation of labor markets caused by automation, digitalization, and technological restructuring. These changes simultaneously create opportunities for productivity growth and risks of social exclusion, structural unemployment, and skills obsolescence. A stakeholder matrix is designed to identify the functions, strategic interests, institutional influence, and challenges of the principal actors involved in sustaining human and intellectual capital. These actors include national governments, regional authorities, educational institutions, businesses, research centers, financial organizations, civil society, and the labor force.

Conclusions. The analysis demonstrates that inclusive development requires coordinated interaction among stakeholders and integrated governance mechanisms capable of balancing technological modernization with social inclusion. Based on this analysis, a comprehensive risk matrix reflecting economic, technological, institutional, social, educational, labor market, and geopolitical threats affecting the sustainability of inclusive development was created. The necessity of strengthening resilience mechanisms that ensure long-term competitiveness, technological adaptability, and equitable socioeconomic participation within contemporary national economies is justified.