Добробут як домінанта економічного зростання: концептуально-методичний базис

Abstract

Україна досягла значного економічного зростання за останні десятиліття, що має причинно-наслідковий зв’язок зі змінами рівня економічної депривації на рівні регіонів і громад. Добробут не має прямого казуального зв’язку з економічним зростанням, оскільки враховує соціально-економічну нерівність, погіршення стану навколишнього середовища, доступ до медичних і освітніх послуг тощо. Рівень задоволеності життям та інші показники суб’єктивного добробуту корелюють зі зростанням доходів у короткотерміновому лазі, помірна довгострокова залежність спостерігається між добробутом та фінансовими детермінантами. Абсолютний дохід як фінансова домінанта відіграє центральну роль у визначенні суспільного добробуту в умовах економічного зростання.

Метою статті є поглиблення концептуально-методичного базису дослідження добробуту як домінанти економічного зростання. Новизна статті полягає у виділені теоретико-методичних підходів дослідження градієнту «добробут-економічне зростання» через призму фінансових домінант (доходи, заощадження, рівень інвестиційної спроможності тощо). Доведено, що добробут є комплексним індикатором, який показує рівень забезпечення населення матеріальними, фінансовими, соціальними, культурними, духовними благами тощо. З метою використання добробуту як домінанти економічного зростання країни обґрунтовано необхідність регламентації соціальних стандартів і державних гарантій за окремими групами (споживчі, соціально-інфраструктурні, соціально-захисні, фінансові, майнові).

Визначено п’ять рівнів оцінювання добробуту: індивіда, домогосподарства, громади, регіону, держави. Аргументовано, що оцінювання добробуту на основі показника ВВП на одну особу, що застосовується у переважній кількості сучасних наукових дослідженнях, має суттєві недоліки, оскільки не враховує тіньових доходів населення, міграційних трансфертів, умов проживання домогосподарств, вартісної оцінки вільного часу, нерівності доходів домогосподарств.