Визначення сутності інтелектуального капіталу

Abstract

В статті розглянуто історичний розвиток розуміння нематеріальних складових діяльності підприємства, а також становлення та розвиток поняття «інтелектуальний капітал». Проаналізовано зв'язок поняття інтелектуальний капітал із традиційними категоріями, які використовуються для визначення нематеріальностей: нематеріальні активи, нематеріальні ресурси, інтелектуальна власність та показано їх спільні та відмінні риси. Визначення інтелектуального капіталу повинно надавити можливість його розгляду у динаміці через зміну його форм у процесі відтворення та розкриватись не через сукупність складових, ресурсів і не через порядок його розрахунку, а через сукупність економічних відносин. Інтелектуальна власність – це юридична категорія, яка характеризує можливість відокремлення результатів інтелектуальної праці, тобто до інтелектуальної власності можуть бути віднесені тільки деякі об’єкти інтелектуального капіталу, які мають юридичний захист відповідно до чинного законодавства. Можливість юридичного захисту є особливістю й нематеріальних активів. При цьому нормативна база визначає активами ті об’єкти, які можуть бути ідентифіковані та юридично захищені. Термін нематеріальні ресурси має більшу тотожність із терміном інтелектуальний капітал, оскільки включає як ідентифіков ані, так й не ідентифіковані нематеріальні об’єкти. Розглянуто гносеологію інтелектуального капіталу. В неокласичній економічній теорії капітал є сукупністю відносин, що дає змогу розглядати його крізь призму процесу його відтворення, у динаміці зміни його речових форм. Інтелект являє собою здатність мислити, сукупність розумових функцій, які здатні перетворювати сприйняття у знання. Проведений критичний аналіз наявних визначень, їх групування та морфологічний аналіз дозволив надати авторське визначення інтелектуального капіталу, як сукупності соціально-економічних відносин, які пов’язані із формуванням, використанням та відновленням знань.